11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 160/8553/22
адміністративне провадження № К/990/16390/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023
у справі № 160/8553/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану відпустку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 11 наказу відповідача № 14к від 05.01.2022;
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 249 о/с від 05.03.2022 про звільнення позивача;
- поновити позивача на посаді заступника начальника відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції;
- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме: з 06.03.2022 по день ухвалення судового рішення;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 34 086, 58 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 14 612, 40 грн. (сума вказана без урахування податків та зборів). В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 в адміністративній справі № 160/8553/22 змінено. Доповнено резолютивну частину рішення новим абзацом такого змісту: «Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області внести зміни до наказу від 05.03.2022 № 249 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_1 з 05.03.2022 на 12.03.2022». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у тексті касаційної скарги заявник вказує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 160/8553/22 є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано висновки Верховного Суду, сформованого у постановах у справах № 818/1276/17, № 820/5122/77, № 808/2122/18 та № 825/1038/16.
Водночас, Суд зазначає, що таке формальне посилання на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником не сформовано чіткого переліку норм права, висновку Верховного Суду щодо застосування яких не ураховано судом апеляційної інстанції, та не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 160/8553/22 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Суддя Верховного Суду