11 травня 2023 року
м. Київ
справа №522/11674/22
адміністративне провадження № К/990/14965/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів - Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського району суду м.Одеси від 06 березня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі №522/11674/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження та постанови про накладення адміністративного стягнення,
Громадянин Республіки Грузія ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у якому просив:
визнати неправомірним та скасувати рішення №398 від 10 червня 2022 року про його примусове повернення;
скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення від 10 червня 2022 року за ч.1 ст.203 КУпАП та закрити провадження у справі.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року, позов задоволено. Скасовано постанову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про накладення адміністративного стягнення №008337 від 10 червня 2022 року та закрито провадження у справі. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №398 від 10 червня 2022 року про примусове повернення іноземця в країну походження. Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1984 грн.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Предметом розгляду цієї справи є правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 .
Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині про накладення адміністративного стягнення суд зазначає, що статтею 286 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 272 КАС України встановлено особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ.
За приписами частини третьої статті 272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Зі змісту вказаних положень процесуального закону вбачається, що судове рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження на рішення Приморського району суду м.Одеси від 06 березня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року, в частині рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності необхідно відмовити.
Щодо визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження суд зазначає, що порядок розгляду справ передбачений статтею 288 КАС України.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 288 КАС України регулює особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення у справі щодо примусового повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, особливості провадження якої регулюються статтею 288 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак не обґрунтовує дане посилання, та не зазначає про новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Посилання скаржника на те, що ця справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес також не обґрунтовано, оскільки є лише власними припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 286, 288, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського району суду м.Одеси від 06 березня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі №522/11674/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіО.А. Губська М.В. Білак
О.В. Калашнікова