про відмову у відкритті касаційного провадження
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 400/11158/21
адміністративне провадження № К/990/11049/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Єзерова А.А,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року (суддя Лісовської Н.В.) та
постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2023 року (колегія у складі суддів Вербицької Н.В., Джабурії О.В., Кравченка К.В.)
у справі № 400/11158/21
за позовом ОСОБА_1
до Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
15.11.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (далі - Вільнозапорізька сільська рада; відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.09.2021 № 184 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки та зміні цільового призначення земельної ділянки";
- зобов'язати Вільнозапорізьку сільську раду прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності гр. ОСОБА_1 (код КВЦПЗ А 01.03) для ведення особистого селянського господарства в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївськорї області" та надати йому у власність земельної ділянки розміром 2 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1345, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2022, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2023, відмовив у задоволенні позову.
23.03.2023 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , представник позивача), подав касаційну скаргу, що 28.03.2023 надійшла до Верховного Суду, у якій, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2023, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18.
Верховний Суд ухвалою від 17.04.2023 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
25.04.2023 до Верховного Суду від представника позивача надійшла уточнена касаційна скарга та платіжне доручення про сплату судового збору.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Перелік таких справ міститься у ч. 6 ст. 12 КАС України.
Водночас, у п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є будь-які інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі оскаржується відмова органу місцевого самоврядування у затвердження документації із землеустрою. Такий спір не відноситься до справ, визначених у ч. 4 ст. 257 КАС України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Миколаївський окружний адміністративний суд в ухвалі від 22.11.2021 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі, ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Представник позивача покликається на наявність у цій справі обставин, передбачених пп. "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що оцінка «винятковості» справи для учасника справи може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
ОСОБА_2 обґрунтовує виняткове значення для ОСОБА_1 цієї справи тим, що оскаржуваним рішенням відповідача порушується право останнього на отримання земельної ділянки у власність, що є загальним формулюванням та не вирізняє цю справі з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Також представник скаржник не формулює питання, щодо якого Верховний Суд раніше не висловлював правової позиції; не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики; не вказує приклади неоднакового застосування судами у інших справах у подібних правовідносинах ст. 20, 81, 83, 122, 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) у редакції Закону України від 17.06.2020 № 711-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" (далі - Закон № 711-ІХ) та Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (далі - Закон № 1423-ІХ) інших норм матеріального та / чи процесуального права.
Таким чином, Суд не вбачає обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, згідно з усталеної правової позиції, сформульованої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16, надання дозволу уповноваженим органом на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у власність або в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передач.
Щодо застосування ст. 20, 118, 186 ЗК України, ст. 24 Закону № 3038-VI у подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 24.01.2023 у справі № 600/5806/21 сформулював висновок про те, що питання про відведення особі у власність земельної ділянки комунальної власності вирішується відповідно до законодавства, що було чинним на дату прийняття суб'єктом владних повноважень такого рішення, а не дату подання клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою.
28.07.2021 Кабінет Міністрів України постановою № 821 увів в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування (далі - Класифікатор).
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2022, виходив з того, що спірне рішення Вільнозапорізької сільської ради за результатами розгляду порушеного позивачем питання про відведення йому у власність земельної ділянки комунальної власності прийнято після набрання чинності Класифікатором; згідно з цим Класифікатором бажана ОСОБА_2 земельна ділянка має вид цільового призначення з категорії земель сільськогосподарського призначення, з кодом цільового призначення 01.19 - Земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами, а розроблений на замовлення позивача проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення за кодом Класифікатора 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.
Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Вільнозапорізька сільська рада на дату прийняття спірного рішення керувалася чинними нормативно-правовими актами та містобудівною документацією, мала підстави відмовити ОСОБА_2 у погодженні та затвердженні проєкту землевідведення відповідно до ч. 8 ст. 186 ЗК України.
Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, сформульованим у постановах від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16 та від 24.01.2023 у справі № 600/5806/21, та не суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18 щодо застосування ст. 186-1 ЗК України, виключеної 27.05.2021 з цього Кодексу, на яку покликається скаржник як на підставу касаційного оскарження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі № 400/11158/21.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя А.А. Єзеров