09 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4626/22 пров. № А/857/5754/23
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.
при секретарі судового засідання: Кардаш В.В.
за участі представника відповідача: Косяк Н.В.
представника третьої особи: Мельник О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 року (ухвала прийнята о 10:51 у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Осташа А.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", Акціонерне товариство "Укртрансгаз" про визнання протиправними та скасування постанов та стягнення безпідставно стягнутих коштів,-
22 грудня 2022 року до позивач звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та стягнення безпідставно стягнутої основної винагороди.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору у встановленому розмірі та належного обґрунтування клопотання про поновлення строків звернення до суду та наданням доказів на його підтвердження.
На виконання вимог ухвали суду позивач сплатив судовий збір та подав клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду.
Як вбачається з поданого клопотання, позивач визнає, що пропустив строк звернення до суду та як поважні причини пропуску вказує на те, що тільки з 11 жовтня 2022 року - з часу внесення позивача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, виникли підстави для звернення з даним позовом до суду. Крім того, позивач зазначає, що скористався процедурою досудового врегулювання спору та звернувся 08.12.2022 з листом до відповідача, в якому просив скасувати постанови про стягнення винагороди приватного виконавця.
У даній ухвалі судом встановлено, що поважність причин пропуску строку звернення до суду буде встановлюватись під час судового розгляду справи, з врахуванням позиції відповідача з даного приводу.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду суду від 02.02.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом: направлення на адресу суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, які будуть відмінними від тих, які зазначені у попередньому клопотанні від 29.12.2022., надати належним чином засвідчену копію статуту ПАТ "Тернопільміськгаз" в останній редакції, а також витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з інформацією про керівника ПАТ "Тернопільміськгаз" станом на 22.12.2022 (день подання позову до суду).
13.02.2023 позивач у встановлений судом строк подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також засвідчену копію статуту ПАТ "Тернопільміськгаз" в останній редакції, а також витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з інформацією про керівника ПАТ "Тернопільміськгаз" станом на 22.12.2022.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, стягнення з відповідача на користь позивача основної винагороди, безпідставно стягнутої за вищевказаними постановами, у загальному розмірі 78 837 649,50 грн. - залишено без розгляду.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою справу направити для продовження розгляду.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що «підставою позову є внесення позивача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. Тому ... саме з 11 жовтня 2022 року слід обраховувати сплив строку на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами».
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував правову категорію «підстава позову» та, відповідно, залишив поза увагою, питання, чому на думку суду підставою позову скаржника є саме факт внесення останнього до Реєстру..
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16 зазначено, що предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Апеляційний суд звертає увагу, що підставою позовної заяви, всупереч висновкам суду першої інстанції, стало не внесення ПАТ «Тернопільміськгаз» до Реєстру (даний факт сам по собі не тягне правових наслідків у вигляді протиправності оскаржуваних постанов), а натомість невиконання відповідачем імперативних вимог законодавства, яке регулює правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень, що в подальшому і мало наслідком виникнення підстав для визнання постанов про стягнення основної винагороди приватного виконавця протиправними.
Також, внаслідок внесення ПАТ «Тернопільміськгаз» до Реєстру, у скаржника лише виникли підстави для (потенційного) врегулювання боргу за відкритими щодо нього виконавчими провадженнями в межах зведеного виконавчого провадженні № 62633473.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», дія даного Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Отже, як випливає зі змісту наведеного положення, внесення суб'єкта ринку природного газу до Реєструє лише підставою для подальшої участі даного суб'єкта у процедурі врегулювання заборгованості.
Наступні статті Розділу І Закону встановлюють, власне, порядок здійснення безпосереднього врегулювання заборгованості (зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації заборгованості та списання з неї неустойки, інфляційних нарахувань і процентів річних).
Скаржник також зауважує, що станом на дату подання даної апеляційної скарги досі триває процедура врегулювання заборгованості ПАТ «Тернопільміськгаз», що додатково свідчить про те, що винесення постанови НКРЕКП №1286 лише стало підставою для подальшої участі скаржника у процедурі врегулювання заборгованості, яка здійснюється і дотепер.
Колегія суддів звертає увагу, що ні положеннями Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», ні будь-якими іншими нормативно-правовими актами, що регламентують спірні правовідносини не передбачено, що внесення суб'єкта ринку природного газу до Реєстру є підставою для визнання протиправними постанов, за якими стягується заборгованість (грошові зобов'язання) такого суб'єкта, яка в подальшому підлягає врегулюванню.
Приписи ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 34 та ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регламентує правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень, визнають перебування боржника в Реєстрі лише як можливу підставу для не стягнення виконавчого збору, зупинення вчинення виконавчих дій та закінчення виконавчих проваджень, однак, не як абсолютну підставу для визнання постанов приватного виконавця, за якими стягується заборгованість боржника протиправними.
Таким чином, суд першої інстанції помилково пов'язав день винесення постанови НКРЕКП № 1286 з моментом початку відліку строку для звернення до адміністративного суду з позовом про визнання постанов протиправними та їх скасування.
Внесення скаржника до Реєстру не утворює безумовного обов'язку для приватного виконавця скасовувати постанови про вчинення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження - ОСОБА_1 не зобов'язаний монітори можливе внесення всіх боржників, щодо яких ним відкрито виконавчі провадження до Реєстру.
Більше того, здійснювати такий моніторинг (з метою скасування постанов про вчинення виконавчих дій без відповідного звернення боржника) у фактичній реальності об'єктивно неможливо.
Відповідно, отримати змогу скасувати оскаржувані постанови про стягнення основної винагороди приватний виконавець міг тільки після звернення сторони виконавчого провадження, що і було здійснено скаржником шляхом направлення Листа про скасування постанов приватного виконавця Щербакова І.М. від 08 грудня 2022 року.
Після отримання даного звернення у відповідача з'явилась необхідна інформація та об'єктивна можливість встановити, що заборгованість у виконавчих провадженнях щодо Скаржника підлягає врегулюванню, а оскаржувані постанови, відповідно, скасуванню з наведених причин.
Апеляційний суд звертає увагу, що навіть після отримання Листа, відповідачем не було здійснено жодних дій, спрямованих на скасування постанов про стягнення основної винагороди приватного виконавця, всупереч положенням Закону.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні вшивати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі Bellet V. France Європейський суд з прав людини (далі - Суд), юрисдикцію якого визнано Україною та остаточні рішення якого є обов'язковими до виконання Україною (ст. 46 Конвенції, ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.5 КАС України.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до прийняття поспішного рішення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" - задоволити.
Скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 року у справі №500/4626/22, яка перешкоджає подальшому провадженню по справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 11.05.2023