10 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4148/22 пров. № А/857/460/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідач - Кушнерика М.П.,
суддів - Курилець А.Р., Мікула О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі № 500/4148/22 (суддя Чепенюк О.В., м. Тернопіль) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови їй при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з березня 2019 року врахувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати з 05.03.2019 пенсію за віком згідно із Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії за 2016, 2017, 2018 роки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно статтею 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення розміру пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) України, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Всупереч цьому позивачці було призначено пенсію за віком не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки. У зв'язку із чим позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки, проте отримала відмову обґрунтовану тим, що попередньо позивачу вже було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а середня заробітна плата, визначена статтею 40 Закону № 1058-IV, застосовується за 2016-2018 роки при первинному призначенні пенсії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, застосовуючи показник середньої заробітної плати (доходу) у Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2016, 2017, 2018 роки, починаючи з 15.05.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, застосовуючи показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2016, 2017, 2018 роки, починаючи з 15.05.2022.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, також проведення в межах одного виду пенсії за віком не змінює сутності такої процедури, як такої що може бути ініційована після первинного призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, матеріалів пенсійної справи яка формується у період первинного призначення пенсії.
Апелянт вказує, що «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії на інший не є співставними та є різними правовими категоріями за підставами виникнення та наслідками реалізації.
Звертає увагу колегії суду, що пенсія ОСОБА_1 призначена з 14.02.2005 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тому немає підстав для висновку про порушення відповідачем прав чи інтересів позивача в контексті обставин даної справи.
Позивач не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області і з 14.02.2005 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
З 05.03.2019 позивачу за її заявою призначено пенсію за віком на умовах, передбачених Законом № 1058-IV.
У жовтні 2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок призначеної їй пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016, 2017, 2018 роки.
Листом від 26.10.2022 № 3611-3779/Т-02/8-1900/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача, що оскільки вона отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", то при переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для застосування середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки законні підстави відсутні, оскільки така могла бути застосована лише при первинному призначені пенсії, якщо звернення надійшло у 2019 році. Пенсійним органом застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, що застосовувався при призначенні (попередньому перерахунку) пенсії.
Вважаючи відмову у обчисленні розміру пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016, 2017, 2018 роки, відповідача протиправною позивач звернувся до суду з позовом.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції чинній на момент призначення позивача пенсії за вислугу років) призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції чинній на момент призначення позивача пенсії за вислугу років) призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно статті 6 цього ж Закону особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, на підставі аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.02.2005 пенсія призначена вперше за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відтак, пенсія за віком з 05.03.2019 повинна була бути призначена на підставі положень частини другої статті 40 Закону № 1058- ІV.
Тобто, спочатку позивачці була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV позивач у 2019 році звернулася вперше.
Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом, виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17. Відтак, у даному випадку, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно частини третьої ст. 45 Закону № 1058-ІV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком.
Крім того, якщо особа отримує пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22.12.2015 у справі № 21-4071а15 та від 31.03.2015 у справі № 21-612а14 та підтримана Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі № 363/1493/17 та від 25.03.2020 у справі № 367/1130/17.
У спірних правовідносинах відповідачем неправомірно застосовано норми частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до вказаного Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2016, 2017, 2018 роки.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог. Оскільки враховуючи ухвалу суду про залишення позову в частині позовних вимог без розгляду через пропущення строку звернення до суду, позов підлягає до задоволення шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону № 1058-IV, застосовуючи показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2016, 2017, 2018 роки, починаючи з 15.05.2022.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі № 500/4148/22, - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула