11 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9248/22 пров. № А/857/2605/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року (суддя першої інстанції Москаль Р.М., м. Львів)
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 02.12.1990 по 20.11.1998 на посаді директора МП «Кратон»; зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи на посаді директора МП «Кратон» з 02.12.1990 по 20.11.1998.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке приймало рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №133850006664 від 16.02.2022, в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії із зарахуванням періоду роботи на посаді директора МП «Кратон» з 02.12.1990 по 20.11.1992 до загального страхового стажу. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи директором МП «Кратон» з 02.12.1990 по 20.11.1992. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 496 грн 20 коп.
Не погодившись із рішенням, вважаючи таке ухваленим з порушенням норм матеріального права, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Просить скасувати оскаржене рішення 27.01.2023 та ухвалити постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи по трудової книжки на посаді директора МП «Кратон» з 02.12.1990 по 20.11.1992, оскільки в даті наказу про прийняття на роботу є виправлення. Довідка від 20.11.1992 б/н, надана заявником для підтвердження вищевказаного періоду роботи, видана в м. Донецьк. Відповідно розпорядження КМУ від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» м.Донецьк належить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових, наслідків». Отже, відсутні підстави для зарахування періоду роботи на посаді директора МП «Кратон» з 02.12.1990 по 20.11.1992.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржене. Тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується його паспортом громадянина України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 4); є пенсіонером, отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
У березні 2015 року ОСОБА_1 переїхав з окупованої території Донецька в м. Трускавець Львівської області. Управління праці та соціального захисту населення 11.02.2015 видало ОСОБА_1 довідку від 02.03.2015 №1331000294 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до цієї довідки фактичне місце проживання/перебування позивача було: АДРЕСА_2 (а.с.5).
09.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до органу ПФУ із заявою №205 про здійснення перерахунку пенсії з додаванням стажу відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням від 16.02.2022 №133850006664 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з додаванням стажу відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з посиланням на норми розпорядження КМУ від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до яких місто Донецьк належить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими на тимчасово окупованій території є недійсними і не створюють правових наслідків. У вказаному рішенні зазначено, що в трудовій книжці заявника міститься запис про період роботи в МП «Кратон» з 02.12.1990 по 20.11.1992, в якому є виправлення в даті наказу про прийняття на роботу (відповідач поправив, що є виправлення в наказі про звільнення з роботи, а.с.41). Довідка б/н від 20.11.1992, надана заявником для підтвердження зазначеного періоду, видана м. Донецьк. Отже, відсутні підстави для зарахування періоду роботи в МП «Кратон» до загального страхового стажу (а.с. 6).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для підтвердження періоду роботи з 02.12.1990 по 20.11.1992 на посаді директора МП «Кратон» позивач представив установчий договір про створення і діяльність МП «Кратон» від 11.11.1990, статут МП «Кратон», реєстраційну картку малого підприємства «Кратон», наказ №220 від 20.11.1992 згідно якого ОСОБА_1 звільнений з посади директора МП «Кратон» за власним бажанням. Вказані документи є достатніми для підтвердження стажу роботи позивача з 02.12.1990 по 20.11.1992 на посаді директора МП «Кратон». Всі документи, на підтвердження роботи позивача з 02.12.1990 по 20.11.1992 на посаді директора МП «Кратон» були створені/видані до окупації Донецької області та міста Донецька, тому такі не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж роботи. Таким чином, протиправним є не зарахування до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в малому підприємстві «Кратон» з 02.12.1990 по 20.11.1992.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно ч.1 ст.1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Статтею 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, (далі Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
На момент внесення записів за період роботи позивача з 19.07.1985 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412), пунктом 2.3 глави 2 якої передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню).
Зазначена Інструкція не застосовується з прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію №58.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.
Встановлено, що записами в трудовій книжки ОСОБА_1 підтверджено, що позивач у період з 02.12.1990 по 20.11.1992 працював на посаді директора МП «Кратон».
При цьому виправлення у трудовій книжці в даті наказу про прийняття на роботу є недоліком, який носить формальний характер, адже інформація яка внесена до трудової книжки дає можливість встановити місце роботи, посаду та період роботи позивача.
Отже, факт виправлення у трудовій книжці в даті наказу про прийняття на роботу не може бути підставою незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.12.1990 по 20.11.1992 на посаді директора МП «Кратон».
При цьому доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці позивача щодо даного періоду роботи відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу.
Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи довідці.
Посилання на неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17) та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа №548/2056/16-а (№К/9901/44334/18), у справі №754/14898/15-а.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період з 02.12.1990 по 20.11.1992 на посаді директора МП «Кратон», цей запис є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
При цьому наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Такі висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17. Як зазначив Верховний Суд, наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку №22-1.
У свою чергу суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган Пенсійного фонду добросовісно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що запис за порядковим номером №17 (про прийняття 02.12.1990 на роботу на посаду директора МП «Кратон») трудової книжки позивача містить виправлення в частині зазначенні дати наказу прийняття на роботу. Запис «от 13.02.90г» викреслений, далі написано «от 02.12.90г», із приміткою «виправленому вірити» та завіренням цього виправлення печаткою та підписом уповноваженої особи власника.
Такі виправлення в трудовій книжці позивача здійснені відповідно до приписів Інструкції №58.
Крім того, для підтвердження періоду роботи з 02.12.1990 по 20.11.1992 на посаді директора МП «Кратон» позивач представив установчий договір про створення і діяльність МП «Кратон» від 11.11.1990 (а.с. 7-8), статут МП «Кратон» (а.с. 9), реєстраційну картку малого підприємства «Кратон» (а.с. 10), відповідно до яких дата реєстрації підприємства 28.11.1990, директором підприємства зазначений ОСОБА_1 . Відповідно до наказу №220 від 20.11.1992 ОСОБА_1 звільнений з посади директора МП «Кратон» за власним бажанням (а.с. 12).
Вказані документи є достатніми для підтвердження стажу роботи позивача з 02.12.1990 по 20.11.1992 на посаді директора МП «Кратон».
Щодо посилання апелянта на норми розпорядження КМУ від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» про те, що місто Донецьк належить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження, а будь-який документ, виданий органами та/або особами, передбаченими на тимчасово окупованій території є недійсним і на той факт, що довідки були видані в місті Донецьку, то як правильно зауважив суд першої інстанції, позивач трудовий стаж набув на МП «Кратон», розташованому в місті Донецьк, у період, коли таке перебувало під контролем української влади, відповідно, було утворене відповідно до законодавства України.
Усі документи, на підтвердження роботи позивача з 02.12.1990 по 20.11.1992 на посаді директора МП «Кратон», були створені/видані до окупації Донецької області та міста Донецька, тому такі не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж роботи.
Враховуючи вищенаведене, відмова пенсійного органу у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду роботи з 02.12.1990 по 20.11.1992 на посаді директора МП «Кратон» є протиправною, оскільки стаж підтверджено основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача), недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а також іншими наданими документами.
Таким чином, судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №133850006664 від 16.02.2022 в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії із зарахуванням періоду роботи на посаді директора МП «Кратон» з 02.12.1990 по 20.11.1992 до загального страхового стажу та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи директором МП «Кратон» з 02.12.1990 по 20.11.1992.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар