09 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/4574/22 пров. № А/857/2188/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України,
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року (суддя - Маєцька Н.Д., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Ужгород, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №260/4574/22 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області та ОСОБА_1 нової довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”; 2) зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області та на адресу ОСОБА_1 нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 року, включивши в таку основні (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років) та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премію з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, для перерахунку та виплати позивачу пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 позовну заяву задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у не виготовленні та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та ОСОБА_1 нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 березня 2018 року, включивши в таку основні (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років) та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премію з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 992,40 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню як таке, що прийняте внаслідок неповного з'ясування судом обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на помилковість висновку суду першої інстанції з приводу виникнення у позивача права на перерахунок пенсії з 01.03.2018, що є наслідком неправильного застосуванням норм матеріального права, оскільки факту перерахунку пенсії передує факт прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики. Лише Кабінету Міністрів України делеговано визначати порядок перерахунку пенсії. Позивачу був проведений перерахунок пенсій з урахуванням розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови КМУ №704. При тому суд помилково визначив дату набуття права на перерахунок пенсії та дату повторної підготовки довідки з 01.03.2018, тобто проміжок часу, в який ще діяло законодавство і на яку постановою КМУ №103 відповідно до Закону №2262-12 були призначені певні умови, порядок та розміри перерахунку пенсії, оскільки ці норми втратили чинність лише з 05.03.2019 року. Крім того, відповідно до пунктів 1 - 3 Порядку №45 (які не скасовані Окружним адміністративним судом м. Києва від 12.12.2018 і діють з 24 лютого 2018 року) продовжує діяти поетапний порядок проведення перерахунку військових пенсій. З приводу зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України видати позивачу довідку про грошове забезпечення станом на 01.03.2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, то зазначає апелянт, що саме з 05 березня 2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому із цієї дати позивач має право на отримання пенсії виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 №2011-XII. Звертає увагу суду, що така довідка була складена та направлена до ГУ ПФУ у Закарпатській області від 25.10.2021 №11/6664 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 у відповідності до положень Постанови №704 для проведення з 01.04.2020 перерахунку основного розміру його пенсії. З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії станом на 01 березня 2018 року.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 28.12.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити в силі. При цьому звертає увагу, що строк звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом позивачем не пропущений з огляду на те, що саме з 28 червня 2022 року - день оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №520\2098\19, пов'язується поняття «повинен був дізнатися», тобто день, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів. Вказує, що 02 вересня 2022 року звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України про виготовлення та направлення до ГУ ПФУ у Закарпатській області для перерахунку пенсії із 01 січня 2018 року нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року. Відмову в задоволенні вказаної заяви позивачем отримано листом Адміністрації Державної прикордонної служби України за №11/В-7949-13694 від 08 жовтня 2022 року. Саме із цією датою пов'язується поняття «дізнався» про порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Пенсія призначена з 22.03.2006 за вислугу років відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 12).
Адміністрацією Державної прикордонної служби України 30 березня 2018 року складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку №11/3566 про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України станом на 01 березня 2018 року, яка містили такі складові грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років (а.с. 13).
З врахуванням вказаної довідки від 30.03.2018 року пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача із 01.01.2018 року (а.с. 14).
У подальшому, відповідачем на підставі рішення Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі №160/8324/19 складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку від 25 жовтня 2021 року №11/6664 про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 05 березня 2019 року, яка містить наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовий званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, премія (а.с. 15).
Крім цього, позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою від 02 вересня 2022 року, в якій просив підготувати та направити на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для перерахунку пенсії із 01 січня 2018 року нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року, із обов'язковим зазначенням в ній відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового (надбавки, доплати, підвищення) та премії (а.с. 10).
Відповідач листом від 08 жовтня 2022 року №11/В-7949-13694 повідомив, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року №826/3858/18, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року щодо визнання протиправними та нечинними пунктів 1,2 постанови Кабміну №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, набрала законної сили з 05.03.2019 року. Оскільки, в період з 01.03.2018 року по 05.03.2019 року постанова Кабінету Міністрів України №103 була чинною, то в уповноваженого структурного підрозділу Адміністрації Держприкордонслужби відсутні підстави для підготовки нових довідок про розмір грошового станом на 01.03.2018 року з урахуванням розмірів грошового забезпечення станом на 01.03.2018 року з урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для перерахунку пенсій з 01.01.2018 року (а.с. 11).
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність у невиготовленні та ненаправленні спірної довідки, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 03.11.2022, заявивши позовні вимоги щодо оскарження бездіяльності відповідача, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області та ОСОБА_1 нової довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року.
Колегія суддів враховує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
«…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.».
Такий же правовий висновок підтримано Верховним Судом при розгляді справи №380/14933/22, що викладений у постанові від 12 квітня 2023 року.
Згідно частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, з наступними змінами та доповненнями, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частинами другою та третьою статті 51 Закону №2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
На виконання положень статті 63 Закону №2262-XII Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 №45, з наступними змінами та доповненнями, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 2 та 3 Порядку №45, видача довідки, як елемент в системній послідовності алгоритму дій визначених Порядком №45, пов'язується з моментом визначення Урядом України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, з преамбули якої вбачається постановлення останньої на виконання частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII.
Пунктом 1 Постанови №103 Кабінет Міністрів України зобов'язав перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-XII до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із цим Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови №704.
Відповідно до пункту 7 Постанови №103 Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Міністерству юстиції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній фіскальній службі, Національній гвардії, Управлінню державної охорони після набрання чинності цією постановою приписано забезпечити оформлення та подання до органів ПФУ довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку №45.
Також Постановою №103 було внесено низку змін до Порядку №45, зокрема: пункт 5 викладено в новій редакції; додаток 2 викладено в новій редакції, відповідно до якої відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Згідно з положеннями пунктів 1-5 Порядку №45 зі змінами, внесеними згідно з Постановою №103 (тут і далі - у редакції, чинній на час перерахунку пенсії позивача), пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-XII, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
ПФУ після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління ПФУ) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління ПФУ у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФУ. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-XII. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу №520/2098/19, дійшла висновку, який наведений у постанові від 09.06.2022, що перерахунок раніше призначених пенсій визначено статтею 63 Закону №2262-XII, а Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею.
При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону №2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом №2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон №2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Отже, видача компетентними органами довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, яким призначена згідно із Законом №2262-ХІІ, повинна здійснюватися у відповідності до вимог на підставі статей 8, 10, 43 і 63 цього Закону у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України.
30 серпня 2017 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійних характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 01 березня 2018 року.
Як наслідок, саме з цією датою пов'язується обов'язок уповноваженого державного органу, з якого особи були звільнені зі служби, підготувати довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи та у місячний строк подати до головного управлінням ПФУ.
З урахуванням такого відповідач у вказаній справі зобов'язаний був скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 березня 2018 року, включивши в таку основні (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років) та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премію з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою КМУ від 30.08.2017 №704, на підставі статей 8, 10, 43 і 63 Закону №2262-ХІІ.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії на підставі довідки, виданої відповідачем у відповідності до вимог статей 8, 10, 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, станом на 01.03.2018.
При цьому, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду 03 листопада 2022 року з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
Крім того, посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на отримання листа відповідача від 08.10.2022 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання довідки і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Позивач, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, посилається на день оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року №520/2098/19, а саме 28.06.2022, який на його думку пов'язується із днем, коли особа дізналася про порушення своїх прав та законних інтересів. При цьому, зазначав, що до цього часу подібні правові висновки були відсутні.
Суд апеляційної інстанції такі доводи позивача розцінює як необґрунтовані, оскільки неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими пов'язується виникнення у позивача права та підстав для судового захисту, тому такі обставини не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики та інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Отже, у розглядуваній ситуації 6-ти місячний строк звернення позивача до адміністративного суду розпочався 01.03.2018 року з відповідними вимогами щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача у не виготовленні та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та позивачу нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених Постановою КМУ №704 та зобов'язання відповідача скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року, включивши в таку основні (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років) та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премію з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених Постановою КМУ №704 для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43 і 63 Закону №2262-ХІІ.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Враховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України та залишення позовних вимог адміністративного позову без розгляду.
Вказана правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 12 квітня 2023 року у справі №380/14933/22, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 3 і 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії необхідно залишити без розгляду.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 319 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про залишення позову без розгляду, з наведених вище підстав.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України - задоволити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року в адміністративній справі №260/4574/22 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль