Справа № 620/8046/22 Головуючий у І інстанції - Клопот С.Л.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
11 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у не нарахуванні та невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 26.03.2022 по день фактичного розрахунку - 28.10.2022;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26.03.2022 по день фактичного розрахунку - 28.10.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що всупереч вимогам законодавства Відповідач при звільненні Позивача не здійснив з ним повний розрахунок та не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням отримуваної Позивачем індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим просить зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у не нарахуванні та не виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 26.03.2022 по день фактичного розрахунку - 28.10.2022.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26.03.2022 по день фактичного розрахунку - 28.10.2022, однак не більше чим за шість повних місяців.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована також тим, що суд першої інстанції не визначив у своєму рішенні розмір відшкодування за час затримки розрахунку та не застосував критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Зокрема Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зазначає, що враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також зважаючи на введення воєнного стану в Україні та загальновідомі обставини значного дефіциту Державного бюджету України і переорієнтування спрямованості основного масиву бюджетних асигнувань на забезпечення відсічі збройної агресії рф, ГУНП дійшло до висновку, що у межах чинного правового регулювання та стану суспільних відносин стягнення на користь Позивача коштів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є незаконним.
Позивачем подано письмове пояснення на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 03.01.2017 по 25.03.2022 проходив службу в Головному управлінні Національній поліції в Чернігівській області.
Відповідно до наказу Головного управління Національній поліції в Чернігівській області «По особовому складу» від 25.03.2022 № 126о/с підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ніжинського районного відділу поліції ГУНП, звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 25 березня 2022 року.
26.04.2022 Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області було виплачено Позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції у сумі 97004,19 гривень.
На звернення до ГУНП в Чернігівській області щодо здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням отримуваної Позивачем індексації грошового забезпечення, отримано відмову.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі № 620/3773/22, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 без урахування індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення на момент звільненні та виплатити різницю недоотриманої грошової допомоги з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 03.11.2022 № 21/К-293аз Відповідачем повідомлено Позивача, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/3773/22 від 10 серпня 2022 року ГУНП в Чернігівській області 28.10.2022 перерахувало на картковий рахунок AT «Приватбанку» ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення. Інших рішень щодо виплат середнього заробітку за період з 26.03.2022 по 28.10.2022 в рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/3773/22 від 10 серпня 2022 року не зазначено.
Таким чином, остаточний розрахунок при звільненні Позивача Відповідачем проведено 28.10.2022.
Вважаючи, що Відповідачем порушені строки розрахунку при звільненні, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що повністю остаточний розрахунок з Позивачем проведено не в день звільнення - 25.03.2022 року, а через понад 7 місяців - 28.10.2022 року.
Проте, відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявлені Позивачем вимоги в межах даної адміністративної справи в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню з 26.03.2022 по день фактичного розрахунку - 28.10.2022, однак не більше чим за шість повних місяців.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17.
Так, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.
Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України, має право на відшкодування, якщо спір буде вирішено на його користь.
Отже, у разі якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в такому випадку, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Таким чином законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.
Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає стягненню на користь Позивача, колегією суддів встановлено наступне.
Як зазначено Верховним Судом в постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 540/1820/21, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов частково в оскаржуваному судовому рішенні не вирішував питання щодо обрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і, відповідно, не навів розрахунків належних до стягнення сум на підставі належних та допустимих доказів.
Як вже зазначалося частиною другою статті 117 КЗпП установлено, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати Позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності роботодавця колегія суддів дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначено, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 816/1640/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що співставлення зазначених сум свідчить про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, періодом затримки її виплати, характером цієї заборгованості, діями Позивача та Відповідача.
Застосовуючи критерій ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, Верховний Суд зазначав, що облікова ставка НБУ, або ставка рефінансування - норма відсотка, що стягується Національним банком України при рефінансуванні комерційних банків. Вона є монетарним інструментом, за допомогою якого Нацбанк встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових ресурсів.
Згідно з даними офіційного сайту Національного банку України https://bank.gov.ua/ua/news/all/rishennya-oblikova-stavka-2019-12-12 облікова ставка НБУ станом на 28.10.2022 року складала: з 04.03.2022 - 10%; з 03.06.2022 - 25%.
Як вже було зазначено раніше, 26.04.2022 Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області було виплачено Позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції у сумі 97004,19 гривень.
Відповідно до доданого до відзиву на позовну заяву розрахункового листа Позивача за жовтень 2022 року, Відповідачем на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/3773/22 від 10 серпня 2022 року Позивачу здійснено перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, який за відрахуванням військового збору склав 13532,90 грн.
Таким чином, загальний розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення становить 110 537,09 грн (97004,19 грн + 13532,90 грн).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX текст статті 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.»
Отже, орієнтовний розмір майнових втрат Позивача за період з 26.03.2022 по 26.09.2022 (шість місяців з 26.03.2022) внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні складав 7692,17 грн:
- 110 537,09 грн х 10% / 365 днів х 49 днів (з 26.03.2022 по 02.06.2022) = 1483,92 грн;
- 110 537,09 грн х 25% / 365 днів х 82 дні (з 03.06.2022 по 26.09.2022) = 6208,25 грн;
Отже, вказана сума ймовірних втрат Позивача є значно меншою від суми середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні грошового забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів при ухваленні постанови приходить до висновку, що враховуючи принцип співмірності між сумою остаточного розрахунку та сумою середнього заробітку за час затримки у її виплаті, з урахуванням ймовірних майнових втрат Позивача та справедливого і розумного балансу між інтересами Позивача і Відповідача, сплаті на користь Позивача підлягає частина середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі, що складає 10 000,00 грн.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі № 640/11699/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області в апеляційній скарзі зазначає, що враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також зважаючи на введення воєнного стану в Україні та загальновідомі обставини значного дефіциту Державного бюджету України і переорієнтування спрямованості основного масиву бюджетних асигнувань на забезпечення відсічі збройної агресії рф, у межах чинного правового регулювання та стану суспільних відносин стягнення на користь Позивача коштів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є незаконним.
Проте, оскільки Головне управління Національної поліції в Чернігівській області допустило протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати Позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, і враховуючи приписи статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26 березня 2022 року по 26 вересня 2022 року. І такий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має становити 10 000,00 грн.
Суд першої інстанції в резолютивній частині не визначив розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області необхідно задовольнити частково, змінити резолютивну частину рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у такій редакції: «Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, будинок 74, код ЄДРПОУ 40108651) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26 березня 2022 року по 26 вересня 2022 року у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень).». В решті рішення суду залишити без змін.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в резолютивній частині, в решті судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року - змінити виклавши третій абзац резолютивної частині в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, будинок 74, код ЄДРПОУ 40108651) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26 березня 2022 року по 26 вересня 2022 року у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень).».
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко