Справа № 640/19019/22 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
11 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року по справі за позовом Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат звернувсь до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух Олега Ярославовича від 18.10.2022 року ВП №66931161 про накладення штрафу на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5100,00 грн. скасувати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки позовна заява не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, а саме адвокатом має бути підписано позовну заяву.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що положення п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України стосуються випадків повернення позовної заяви, коли, зокрема, відсутність повноважень у особи на підписання позовної заяви не викликає сумнівів, натомість, у разі наявності сумнівів щодо достовірності, достатності та належності долучених до позовної заяви документів на підтвердження повноважень у особи, яка підписала позов, як представник або в порядку самопредставництва, суд повинен залишити позовну заяву без руху. Крім того, апелянт зазначає, що дана справа є незначною, а отже представник, який діє на підставі довіреностей та положень, має право підписувати та подавати дану позовну заяву.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Частиною 1 статті 55, частиною 1 статті 57, частиною 3 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Колегія суддів зазначає, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Законодавець розмежував поняття «самопредставництво» та «представництво інтересів», які, відповідно, передбачають участь, зокрема, юридичної особи незалежно від порядку її створення у справі через свого керівника, іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або через представника.
Отже, у разі здійснення самопредставництва, повноваження особи, яка підписує позовну заяву (апеляційну чи касаційну скаргу), мають бути підтверджені, зокрема: статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), відомостями про займану посаду. При цьому, мається на увазі статут, положення органу (юридичної особи), а не його структурного підрозділу.
Так, положеннями частини 4 статті 131-2 Конституції України передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування у судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01.01.2020.
Отже, з 01.01.2020 представництво органів державної влади у справах, провадження в яких розпочато після 30.09.2016, здійснює виключно адвокат.
Водночас винятком з цього правила є окремі категорії справ, до яких віднесені трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, малозначні справи, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
За визначенням, що міститься у пункті 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до частин 2, 3 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частиною 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ці ж категорії справ зазначено і в частині 4 статті 12 КАС України, згідно з якою вони розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
З матеріалів справи встановлено, що предметом розгляду цієї справи є постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух Олега Ярославовича від 18.10.2022 року ВП №66931161 про накладення штрафу на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5100,00 грн.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що розгляд справ, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до категорії справ, які розглядаються за правилами загального позовного провадження, обов'язковість розгляду яких визначена процесуальним законом. У справах, визначених вказаною вище нормою заявами по суті є позовна заява та відзив, при розгляді таких справ не вимагається проведення підготовчого провадження.
Колегія суддів вважає, що оскільки справи з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, натомість така категорія справ відноситься до термінових справ, у яких не вимагається проведення підготовчого засідання, а кількість заяв по суті справи є обмеженою, тому вказана справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, представництво в яких можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2020 року по справі № 640/22160/19, від 04 червня 2020 року по справі №640/17721/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Аналіз наведеного свідчить про те, що вказана справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, представництво в яких може здійснюватися не лише адвокатом або в порядку самопредставництва, а й іншими визначеними особами, які мають адміністративну процесуальну дієздатність, визначені, зокрема, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довіреності та Положенням про відповідну посаду.
Суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв'язку чим помилково застосував наслідки передбачені пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позову не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, у зв'язку з порушенням норм права та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 312, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан