Справа № 703/3750/22
2/703/290/23
11 травня 2023 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 жовтня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 167-С/ФО, за умовами якого йому надано споживчий кредит в розмірі 40000 гривень, строком на 36 календарних місяців, тобто з 25 жовтня 2019 року по 24 жовтня 2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 55 % річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 35% річних.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався щомісячно здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору, а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі передбаченому п.2.1 кредитного договору.
В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 25 жовтня 2019 року було укладено договір поруки № 167-С/ФО-П, відповідно до якого вона як поручитель відповідає солідарно в повному обсязі по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 167-С/ФО.
Оскільки позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому Договором, а останній в порушення норм закону та умов Договору свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав у зв'язку з чим станом на 15 листопада 2022 року заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 167-С/ФО становить 27936 грн. 82 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту - 17681 грн. 37 коп. та заборгованість по відсотках - 10255 грн. 45 коп., позивач звернувся в суд з позовом до позичальника та поручителя про стягнення з них солідарно боргу, що утворився в сумі 27936 грн. 82 коп., а також просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2481 грн. та витрати за надання правової допомоги в розмірі 2315 грн.
В ході розгляду справи, 28 березня 2023 року від представника позивача - адвоката Грушевого Ю.В. надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив врахувати часткову сплату відповідачем ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 2000 грн., яка була розподілена згідно умов договору на погашення тіла кредиту та відсотків., таким чином станом на 27 березня 2023 року заборгованість по кредиту становить 25936 грн. 82 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 16483 грн. 59 коп.; заборгованість за відсотками - 9453 грн. 23 коп. Вказаний розмір заборгованості позивач просив солідарно стягнути з відповідачів, а також вирішити питання про розподіл судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2481 грн. та витрат за надання правової допомоги в розмірі 2315 грн.
Ухвалою судді від 01 лютого 2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутність уповноваженого представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачів, та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади, клопотання від них про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, відзиву на позовну заяву та заперечень щодо позовних вимог до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
З урахуванням положень ч. 4 ст.223 та ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.
Суд, врахувавши позицію представника позивача, яка викладена в його заяві про розгляд справи без його участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 167-С/ФО, відповідно до якого кредитодавець надав йому кредит в розмірі 40000 гривень на строк 36 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 55 % річних від суми кредиту, реальна річна процентна ставка становить 35% річних, в строки відповідно до передбаченого договором графіку, а ОСОБА_1 , прийнявши умови цього договору, зобов'язався виконувати його належним чином та вносити платежі, що складаються із суми щомісячного платежу по кредиту та відсотків (а.с.4-8).
В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 25 жовтня 2019 року було укладено договір поруки № 167-С/ФО-П, відповідно до якого вона як поручитель відповідає солідарно в повному обсязі по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 167-С/ФО (а.с. 9-10).
ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» взяті по договорам обов'язки виконало надавши 25 жовтня 2019 року відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 40000 грн. Факт отримання відповідачем кредитних коштів об'єктивно підтверджується наданою суду копією платіжного доручення № 1622 від 25 жовтня 2019 року (а.с.15).
Надану суму кредиту відповідач ОСОБА_1 повинен був повертати згідно графіку, передбаченого п.4.1 договору кредиту, однак в порушення умов кредитного договору, свої зобов'язання він не виконував (а.с.7).
Згідно розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 167-С/ФО станом на 15 листопада 2022 року становить 27936 грн. 82 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту - 17681 грн. 37 коп. та заборгованість по відсотках за користування кредитом - 10255 грн. 45 коп. (а.с. 16-17).
Даний розрахунок заборгованості суд визнає достовірним та правильним, приймаючи до уваги як належний та допустимий доказ, що відповідає вимогам ст.ст. 77-79 ЦПК України.
З урахуванням часткової сплати під час розгляду справи судом відповідачем ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 2000 грн., яка була розподілена згідно умов договору на погашення тіла кредиту та відсотків., станом на 27 березня 2023 року заборгованість по кредиту становить 25936 грн. 82 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 16483 грн. 59 коп.; заборгованість за відсотками - 9453 грн. 23 коп.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того згідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно зі статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається зі статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так ст.1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Крім того, позицією Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 444/9519/12 в якій суд прийшов до висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 754/17518/15-ц, провадження, № 61-17132св18, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.
Таким чином, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 25 жовтня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг, умови якого позивачем були виконані.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів об'єктивно підтверджується наданими суду доказами, такі не спростовані останнім та об'єктивно підтверджуються наданим суду розрахунком заборгованості.
Відповідно до ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою поручитель відповідає перед кредитором, як солідарний боржник, у тому ж обсязі, що і боржник, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості у солідарному порядку з відповідачів є обґрунтованою.
Враховуючи приписи вищезазначених норм ЦК України та положення Договору, які погоджені сторонами, а також ту обставину, що судом встановлено факт порушення відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором, проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши надані в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог позивача про стягнення солідарно з відповідачів на його користь боргу за кредитним договором у розмірі 25936 грн. 82 коп., в тому числі: заборгованості за кредитом - 16483 грн. 59 коп.; заборгованості за відсотками - 9453 грн. 23 коп., а тому у суду є всі підстави для стягнення суми заборгованості за кредитом у примусовому порядку.
Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат за надання правничої професійної допомоги, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності зі ст. 133 ч.3 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно зі ст. 137 ч.2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 2315 грн. до суду надано:
- копію ордера серії СА № 1038417;
- копію договору про надання правової допомоги від 04 січня 2022 року укладеного між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» в особі директора Логвінова В.А. та адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.» в особі керуючого Грушевого В.Ю.;
- копію платіжного доручення № 3825 про сплату коштів за надання юридичної допомоги сумі 2315 грн.
З урахуванням викладеного, у стягненні судових витрат за надання правничої допомоги суд вважає за необхідне відмовити, оскільки необхідність їх стягнення не підтверджена позивачем належними, достатніми та допустимими доказами.
Вирішуючи вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках.
З урахуванням наведених норм з відповідачів на користь позивача належить стягнути по 1240 грн. 50 коп. судового збору з кожного.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 546, 548, 549, 610, 626, 628, 629, 638, 1050, 1054-1056 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 289, 354 ЦПК України, -
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Шпола, вул. Таранця, 20, код ЄДРПОУ 40860735, заборгованість за кредитним договором про надання фінансового кредиту № 167-С/ФО від 25 жовтня 2019 року в розмірі 25936 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 82 (вісімдесят дві) коп.
Стягнути в рівних частках із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Шпола, вул. Таранця, 20, код ЄДРПОУ 40860735 витрати по оплаті судового збору у розмірі 2481 грн., тобто по 1240 грн. 50 коп. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Шпола, вул. Таранця, 20, код ЄДРПОУ 40860735.
Відповідач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Головуючий: Ю. В. Крива