Справа № 564/3131/21
08 травня 2023 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Грипіч Л.А.
секретар судового засідання Вознюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костопіль заяву представника позивача за первісним позовом - адвоката Осійчука І.І. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №564/3131/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Костопільської міської ради
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, а ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Костопільської міської ради.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 28.03.2023 року у вказаній справі задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Костопільської міської ради. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір'ю ОСОБА_1 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Костопільської міської ради відмовлено.
03 квітня 2023 року представником позивача - адвокатом Осійчуком Іваном Івановичем, подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою суду від 06.04.2023 прийняти до розгляду заяву представника позивача первісним позовом - адвоката Осійчука І.І. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №564/3131/21. Розгляд справи вирішено проводити без виклику сторін.
Заява мотивована тими, що 15.11.2021 позивачем ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву до відповідача ОСОБА_2 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - орган опіки та піклування Костопільської міської ради. У прохальній частині позову позивач просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати, у тому числі витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн та витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 6000 грн.
Вказує, що до заяви позивачем було долучено ордер на надання правничої допомоги від 15.11.2021, оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 908 грн.
Також вказує, що 21.02.2023 до суду було подано докази понесення позивачем витрат на надання правничої допомоги, у тому числі договір про надання правничої допомоги, розрахунок витрат адвоката від 21.02.2022, акт наданих послуг від 21.02.2022, копії яких було направлено відповідачу.
Зазначає, що згідно умов укладеного позивач оплачує фіксовану суму гонорару в сумі 6000 грн протягом 30 днів після набрання рішенням суду законної сили.
21.02.2022 судом прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом із батьком, вимоги за якою було об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .
Також вказує, що 22.02.2022 ОСОБА_1 було укладено з адвокатом договір про надання правничої (правової) допомоги (додатковий) у справі за зустрічною позовною заявою, яким було передбачено сплату фіксованої суми гонорару адвокату в сумі 8000 грн.
15.03.2022 позивачем було подано відзив на зустрічну позовну заяву у якому було зазначено про витрати по наданню послуг у справі за зустрічним позовом в сумі 8000 грн.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14000 грн в рахунок компенсації понесених судових витрат на правову допомогу та стягнути сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.
Представником ОСОБА_2 - адвокатом Остапенком Володимиром Сергійовичем, подано заперечення проти задоволення заяви про стягнення з ОСОБА_2 в рахунок компенсації понесених судових витрат на правову допомогу.
Заперечення мотивоване тим, що 15.11.2021 ОСОБА_1 подано позовну заяву до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, яка підписана безпосередньо позивачем i у позовній заяві або приєднаних до неї документів відсутні твердження про укладення договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 з адвокатом Осійчуком I.I. і що саме адвокатом підготовлено позовну заяву, а тому відсутні належні і допустимі докази про підготовку позовної заяви саме адвокатом Осійчуком I.I.
Зазначає, що стороною позивача за первісним позовом не дотримано вимоги ст.134 ЦПК України щодо надання із першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а тому у суду є підстави для відмови у відшкодуванні судових витрат на правову допомогу.
Також вказує, що до позовної заяви приєднано ордер серії ВК за №1032664 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 виданий i підписаний адвокатом Осійчуком I.I., але у якому відсутня дата укладення договору, що може бути підтвердженням відсутності договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 на період підготовки позовної заяви та подачі її до суду, а тому такий ордер слід визнати недійсним i адвокат Осійчук І.І., яким підписано ордер, не може бути представником ОСОБА_1 у суді.
Вказує, що представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Осійчуком I.I., лише 21 лютого 2022 року подано до суду копію договору доручення про надання правничої (правової) допомоги та представництва від 15.11.2021 року, розрахунок витрат на надання правничої допомоги від 21.02.2022 року, а також акт наданих послуг (виконаних робіт) від 21.02.2022 року, але оскільки до позову ні договір про надання правової допомоги, ні його копія не приєднано і також не приєднано ні договір, ні його копію до відзиву на позовну заяву направлену до суду 15.03.2022, то можна зробити висновок, що договору між ОСОБА_1 та адвокатом Осійчуком I.I. на той час не було і його підписано скоріш за все лише 15.02.2022 року з фальсифікацією дат укладення договору.
Зазначає, що наприкінці свого виступу під час проведення дебатів 27 березня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Осійчук I.I. звернувся до суду з проханням постановлення у справі додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу і зазначив, що додаткові доказу будуть подані в установлений законом строк.
01 квітня 2023 року, за підписом ОСОБА_1 , до суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення у якій наявні наступні вимоги, до якої приєднано: - договір про надання правничої (правової) допомоги від 22.02.2022 року; - розрахунок витрат адвоката від 27.03.2023 року; - акт надання послуг від 27.03.2023 року.
Вказує, що позивачем за первісним позовом не надано суду доказів сплати витрат, пов'язаних із правничою допомого, що на думку представника дає суду підстави для залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки позивачем за первісним позовом належними і допустимими доказами не було підтверджено факт понесення нею витрат на послуги адвоката саме в сумі 14 000,00 грн, хоча у заяві наявна вимога про стягнення саме понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 14000 грн.
Також звертає увагу, що надані стороною позивача по первісному позову документи не можуть бути достатнім доказом в розумінні приписів статей 80, 137 ЦПК України, оскільки вони засвідчують лише факт про надання правничої допомоги та домовленість сторін про розмір гонорару адвоката і посилання в на те, що в угодах зазначено, що гонорар підлягає сплаті в 30-ти денний строк після набрання законної сили рішенням суду не може нівелювати унормованого статтями 12, 81 ЦПК України принципу змагальності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
Вказує, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач не надала суду детальних розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, а інформація, яка міститься в актах наданих послуг (виконаних робіт) від 21 лютого 2022 року та 27 березня 2023 року, у яких перелік наданих послуг, складається лише з одного речення, надто стислий розрахунок витрат на надання правничої допомоги та фіксований розмір гонорару зазначений у договорах дорученнях, не може вважатись тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Також неподання детального розрахунку витрат на правничу допомогу позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Також зазначає, що в укладених договорах зазначено, що клієнт оплачує фіксовану суму гонорару адвокату і у документах про виконані роботи адвокат фактично має їх «підганяти» під фіксовану суму, а не зазначати дійсний її обсяг, тобто може вдаватись до внесення неправдивої інформації у відповідні документи.
За наведених підстав просить відмовити у задоволенні заяви, оскільки будь-яких доказів на підтвердження понесення таких витрат заявником суду не надано.
Дослідивши подану заяву суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: ордер серії ВК №1032664 від 15.11.2021, який долучений до первісної позовної заяви; договір доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги та представництва від 15.11.2021 із умовою про сплату фіксованої суми гонорару у розмірі 6000 грн в 30-денний строк після набрання рішенням по справі законної сили, який наданий у підготовчому судовому засіданні 21.02.2022; розрахунок витрат на надання правничої допомоги від 21.02.2022 на суму 6000 грн, який наданий у підготовчому судовому засіданні 21.02.2022; акт наданих послуг /виконаних робіт/ від 21.02.2022 на суму 6000 грн, який наданий у підготовчому судовому засіданні 21.02.2022; договір (додатковий) про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.02.2022 із умовою представництва інтересів у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та з умовою про сплату фіксованої суми гонорару у розмірі 8000 грн в 30-денний строк після набрання рішенням по справі законної сили, який наданий із заявою про ухвалення додаткового рішення; розрахунок витрат на надання правничої (правової) допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг) від 27.03.2022 на суму 8000 грн, який наданий із заявою про ухвалення додаткового рішення; акт наданих послуг /виконаних робіт/ від 27.03.2023 на суму 8000 грн, який наданий із заявою про ухвалення додаткового рішення.
При цьому суд враховує, що відсутність у первісному позові попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не тягне за собою обов'язку суду відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки відповідно до ч.2 ст.134 ЦПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Тобто це є право суду, а не обов'язок.
Суд також не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_2 - адвоката Остапенка В.С., про те що відсутність у ордері дати укладення договору та доказів укладення позивачем договору з адвокатом на момент подання позову і, як наслідок, відсутність доказів на складання адвокатом позову, оскільки такі доводи спростовуються долученими стороною позивача за первісним позовом договором доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги та представництва від 15.11.2021, розрахунком витрат на надання правничої допомоги від 21.02.2022 та актом наданих послуг /виконаних робіт/ від 21.02.2022 на суму 6000 грн, які надані у підготовчому судовому засіданні 21.02.2022 і з якими представник ОСОБА_2 - адвокат Остапенко В.С., ознайомлений.
Суд також не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_2 - адвоката Остапенка В.С., щодо не надання позивачем ОСОБА_1 суду детальних розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, оскільки учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Щодо ненадання позивачем за первісним позовом доказів понесення витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного Суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
Відтак, надані стороною позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу (правову) допомогу є підставою для їх стягнення.
Разом з тим суд враховує, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 у розрахунок витрат на надання правничої допомоги та акт наданих послуг /виконаних робіт/ від 21.02.2022 включено участь адвоката у суді першої інстанції в кількості 1 (однієї) години, вартість якої становить 2500 грн.
При цьому, в подальшому, стороною позивача ОСОБА_1 надано розрахунок витрат на надання правничої (правової) допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг) від 27.03.2022 на суму 8000 грн, який наданий із заявою про ухвалення додаткового рішення та акт наданих послуг /виконаних робіт/ від 27.03.2023, у які включено на підставі договору (додаткового) про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.02.2022 вартість участі адвоката в судових засіданнях у суді першої інстанції у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в сумі 2300 грн.
Проте суд враховує, що зустрічний позов було подано в підготовчому судовому засіданні 21.02.2022.
У судових засіданнях до 21.02.2022 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Осійчук І.І., участі не брав, а вже був присутній в судових засіданнях під час розгляду первісного та зустрічного позовів, а тому стягнення витрат на участь адвоката в суді першої інстанції за договором від 15.11.2021 в сумі 2500 грн та одночасне стягнення таких витрат за договором від 22.02.2022 в сумі 2300 грн фактично призведе до подвійного стягнення за надану правничу допомогу.
Відтак, враховуючи критерії обґрунтованості витрат на професійну правничу (правову) допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат за участь адвоката в суді першої інстанції у розмірі 2500 грн, які нараховані за договором від 15.11.2021.
Щодо решти витрат на правничу допомогу, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката до важливості справи для інтересів позивача ОСОБА_1 , складності та важливості справи, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та наявних у справі доказів щодо таких витрат, то решту витрат на професійну правничу (правову) допомогу, а саме в сумі 11500 грн (6000 грн - 2500 грн) + 8000 = 11500 грн) суд вважає обґрунтованими, а тому вони підлягають до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Щодо судових витрат ОСОБА_1 по сплаті судового збору, то суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908 грн, що підтверджується квитанцією установи банку №34 від 11.11.2021, а тому, враховуючи задоволення позовних вимог за первісним позовом, суд дійшов висновку, що сплачена сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.133, 134, 137, 141, 246, 260, 261, 270, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 /дев'ятсот вісім/ гривень судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11500 /одинадцять тисяч п'ятсот/ гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач-відповідач :
ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 ), ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач-позивач:
ОСОБА_2 , (житель АДРЕСА_2 ) ІПН НОМЕР_2 .
Повне рішення складено
08 травня 2023 року.
СуддяЛ. А. Грипіч