Справа № 559/1124/23
Провадження № 2/559/355/2023
(заочне)
11 травня 2023 року місто Дубно Рівненська область
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Ралець Р.В.
секретаря судового засідання Юрчук Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
Звертаючись до суду з позовною заявою позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з ТзОВ «Прикарпатзахідтранс», працюючи на посаді прибиральника службових приміщень господарської групи, лінійної виробничо-диспетчерської станції «5С». Звільнена 08 жовтня 2021 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників, що підтверджується наказом №391-ЗВ від 08.10.2021.
Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем останнім була нарахована, але не виплачена їй вихідна допомога в розмірі 6684, 86 грн., оплата погодинного простою (не з вини працівника) в розмірі 1013, 79 грн., а також компенсація відпустки з резерва в розмірі 7302, 24 грн. Всього нараховано 15000, 89 грн. Окрім того, борг підприємства на початок місяця становив 12226, 11 грн. Згідно наданого розрахунку, борг підприємства на кінець місяця, за вирахуванням податків та обов'язкових платежів, становить 24301, 80 грн.
Проте, при звільненні остаточний розрахунок з нею не був проведений та належні при звільненні кошти не виплачені. Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по нарахованій та не виплаченій заробітній платі та належних при звільненні виплат у розмірі 24301, 80 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 14 квітня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за правилами прощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
В судове засідання позивачка не з'явилась, розгляд справи просить провести без її участі, про що зазначила у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подав. Поштові повідомлення, які надсилалися судом відповідачу, повернуто із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд вважає за належне розглянути справу по суті позовних вимог, враховуючи, що в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (параграф 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи, оскільки позивач проти такого вирішення справи не заперечує.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Судом досліджені всі докази надані сторонами, клопотань про витребування та дослідження інших доказів не надходило.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТзОВ «Прикарпатзахідтранс», працюючи на посаді прибиральника службових приміщень господарської групи, лінійної виробничо-диспетчерської станції «5С», про що свідчить відмітка у її трудовій книжці (а.с. 6).
Згідно наказу №391-3В про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 звільнена 08 жовтня 2021 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників (а.с. 7).
При звільненні відповідачем позивачеві надані копія наказу від 08.10.2021 №391-3В про припинення трудового договору (контракту), у якому зазначено, що позивачеві належить: виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток за періоди роботи: з 01.06.2020 по 31.05.2021 за 24 календарних дні (щорічна основна відпустка), з 01.06.2021 по 08.10.2021 за 9 календарних днів (щорічна основна відпустка) (а.с. 7).
Разом з наказом про припинення трудового договору відповідачем позивачеві було надано письмове повідомлення про нараховані суми, належні позивачеві при звільненні, де зазначено борг за підприємством - 24301, 80 грн. (а.с. 8).
На колективне звернення до Управління держпраці у Рівненській області щодо порушення вимог законодавства про працю товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс», Управлінням держпраці у Рівненській області надано відповідь у якій зазначено, що Управлінням держпраці здійснено спроби провести позапланові заходи державного контролю щодо додержання законодавства у сфері праці в ТОВ «Прикарпатзахідтранс». Проте, вказаний суб'єкт господарювання за адресою місцезнаходження відсутній, тому були складені акти про неможливість проведення заходу державного контролю. Рекомендовано звернутись до суду (а.с. 9).
Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України та стаття 1 Закон України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена як правило грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Статтею 115 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За змістом ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу
Дії відповідача порушують статтю 116 Кодексу законів про працю України, оскільки при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов'язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.
Однак, в день звільнення позивача 08.10.2021 відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням частині 1 статті 116 Кодексу законів про працю України. Доказів зворотнього відповідачем суду не подано.
Отже, вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» на його користь заборгованість по нарахованій та не виплаченій заробітній платі та належних при звільненні виплат у розмірі 24301, 80 грн. підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Норма даної статті спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
У постанові від 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), відступаючи від висновків, наведених у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 щодо права суду на зменшення розміру середнього заробітку, зазначила критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Встановлено, що у день звільнення позивача повний розрахунок роботодавцем не проведений, кошти не виплачені.
Відповідно позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.
Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд виходить з наступного.
Сума невиплачених коштів роботодавцем є значно меншою, ніж визначена позивачем сума середнього заробітку за час затримки виплати всіх належних сум при звільненні.
З огляду на співмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості з виплати заробітної плати, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі боргу по нарахованій та не виплаченій позивачу заробітній платі та належних при звільненні виплат у сумі 19369, 70 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Судові витрати у справі про стягнення заробітної плати при подачі до суду позову позивачем у відповідності до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не сплачуються, а стягуються з сторони по завершенню розгляду справи.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 24301, 80 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" (місцезнаходження: вул. Котляревського, 18, м. Рівне, код ЄДРПОУ 13990932) про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій та не виплаченій заробітній платі та належних при звільненні виплат у розмірі 24301(двадцять чотири тисячі триста одна) грн. 80 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" на користь ОСОБА_1 24301(двадцять чотири тисячі триста одна) грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: