єдиний унікальний номер справи 546/515/23
номер провадження 1-кп/546/81/23
11 травня 2023 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 лютого 2022 року за № 12022170440000076 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працює, раніше судимий: 13 жовтня 2015 року Шишацьким районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 03.11.2017 іспитовий строк скасований та направлений для відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнений 10.04.2020 на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 02.04.2020 умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 1 місяць 12 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
встановив:
03 лютого 2022 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_4 з метою заподіяння тілесних ушкоджень прийшов до квартири АДРЕСА_2 , який належить та у якому проживає потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою похилого віку. ОСОБА_4 до приміщення квартири впустив сам ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_4 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ножем, який він приніс із собою та який тримав у руці, завдав один удар ОСОБА_6 в область черевної порожнини, у зв'язку з чим заподіяв йому, відповідно до висновку експерта № 6 від 31.03.2022, тілесне ушкодження у вигляді: рани шкіри та м'яких тканин черевної стінки зліва, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням по ходу раньового каналу великого сальника, поперечно-ободової кишки, її брижі та шлунка з розривом гемоперитоніуму (наявність крові в черевній порожнині) об'ємом 500 мл. Дана рана утворилася від однократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути ніж чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою з силою достатньо для її утворення в напрямку спереду-назад, дещо зліва-направо та дещо знизу-вгору, можливо в строк вказаний в постанові (03.02.2023) і кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя.
Своїми умисними діями, що виразилися в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.
До початку підготовчого судового засідання прокурор повідомив суд про укладення 11 травня 2023 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 угоди про визнання про визнання винуватості.
Ухвалою суду від 11 травня 2023 року було зупинено проведення процесуальних дій та здійснено перехід до розгляду угоди від 11 травня 2023 року.
Згідно зі змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами прокурора, обвинуваченого та його захисника, обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому стороною обвинувачення злочині. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначення обвинуваченому покарання, з урахуванням обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України обвинувачений повинен бути звільнений від відбування основного покарання із випробуванням. Крім цього в угоді було визначено обов'язок обвинуваченого відшкодувати потерпілому шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень впродовж одного року, тобто до 11 травня 2024 року.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила затвердити угоду про визнання винуватості, визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому узгоджене покарання згідно умов угоди про визнання винуватості, оскільки укладення угоди не суперечить вимогам закону, потерпілий надав згоду на укладення угоди та відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.
Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У вчиненому щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого обвинувачений визнає себе винними, вид покарання, і інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Також обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання в тому числі і у частині відшкодування потерпілому шкоди, оскільки має спеціальність зварювальника, до вчинення злочину працював неофіційно. Обвинувачений просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений підтвердив, що вказана угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, за участі захисника без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності. У зв'язку з чим ОСОБА_4 просив суд затвердити угоду, призначивши узгоджене покарання.
Захисник ОСОБА_5 зазначив, що обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаювався, а тому просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене покарання.
У підготовче судове засідання не з'явився потерпілий ОСОБА_6 , 08.05.2023 та 11.05.2023 подав до суду заяви, у яких просив слухати кримінальне провадження за його відсутності, проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечує, підтверджує, що надав прокурору згоду на укладення угоди (а.к.п. 33, 47).
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з положеннями ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, з огляду на положення ст. 12 КК України, віднесене до тяжких злочинів. Потерпілим було подано прокурору письмову заяву про надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, яка міститься у матеріалах кримінального провадження.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 3 ст. 394, ч. 3 ст. 424 та ч. 4 ст. 474 КПК України. Також обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені положеннями статті 476 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема вимогам ст. 471 КПК України, підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та рецидив злочину.
Суд зазначає, що узгоджена міра покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121, у виді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України відповідає вимогам закону, а отже ОСОБА_4 слід призначити визначене сторонами угоди покарання. Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, ступеню тяжкості злочинів та особистості обвинуваченої з врахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Очевидної неможливості виконання обвинуваченою взятих на себе зобов'язань судом не установлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Згідно ч. 1 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
Враховуючи ту обставину, що відповідно до протоколу затримання від 12.04.2023 ОСОБА_4 було затримано 12.04.2023 о 18 годині 45 хвилин, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 13.04.2023 відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а сторони угоди дійшли згоди щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням статті 75 КК України, то обвинуваченого ОСОБА_4 слід звільнити з-під варти у залі суду.
При цьому в якості відбутого покарання за цим вироком обвинуваченому ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення, який рахується з моменту затримання, тобто з 12.04.2023 та до дати ухвалення вироку - до 11.05.2023, виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
З обвинуваченого, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню на користь держави судові витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз на загальну суму 686,48 грн.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи викладене суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2022 року на майно, яке визнано по кримінальному провадженню речовими доказами, а саме: килим із синтетичного матеріалу з слідами речовини бурого кольору, зріз із лінолеуму із слідами речовини бурого кольору та контрольний зріз, футболку із маркуванням «3XL/58 A.W.DUNMORE» з пошкодженнями та нашаруванням речовини бурого кольору, які належать потерпілому ОСОБА_6 ; лезо кухонного ножа із слідами речовини бурого кольору, рукавички чорного кольору, руків'я ножа, які належать обвинуваченому ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, та керуючись Кримінальним кодексом України, статтями 100, 174, 314, 373, 374, 376, 377, 474, 475 КПК України, суд,-
ухвалив:
Затвердити угоду від 11 травня 2023 року по кримінальному провадженню № 12022170440000076 про визнання винуватості, укладену між прокурором Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому узгоджене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 , починаючи з 12 квітня 2023 року до 11 травня 2023 року, виходячи з того, що відповідно до статті 72 КК України одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Скасувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити його з-під варти негайно в залі суду.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати, понесені на залучення експерта в сумі 686 гривень 48 копійок.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2022 року на майно, яке визнано по кримінальному провадженню речовими доказами, а саме: килим із синтетичного матеріалу з слідами речовини бурого кольору, зріз із лінолеуму із слідами речовини бурого кольору та контрольний зріз, футболку із маркуванням «3XL/58 A.W.DUNMORE» з пошкодженнями та нашаруванням речовини бурого кольору, які належать потерпілому ОСОБА_6 ; лезо кухонного ножа із слідами речовини бурого кольору, рукавички чорного кольору, руків'я ножа, які належать обвинуваченому ОСОБА_4 .
Речові докази у кримінальному провадженні, які зберігаються в камері для зберігання речових доказів Сектору поліцейської діяльності № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, а саме: килим із синтетичного матеріалу з слідами речовини бурого кольору, зріз із лінолеуму із слідами речовини бурого кольору та контрольний зріз, футболку із маркуванням «3XL/58 A.W.DUNMORE» з пошкодженнями та нашаруванням речовини бурого кольору, які належать потерпілому ОСОБА_6 ; лезо кухонного ножа із слідами речовини бурого кольору, рукавички чорного кольору, руків'я ножа, які належать обвинуваченому ОСОБА_4 ; змив слідів РБК на східцях між другим та третім поверхами та контрольний змив; змив слідів РБК на східцях між другим та третім поверхами та контрольний змив; змив слідів РБК на східцях між другим та третім поверхами та контрольний змив; змив слідів РБК біля вхідних дверей до квартири АДРЕСА_3 та контрольний змив; змив слідів РБК на порозі всередині квартири АДРЕСА_3 та контрольний змив; зріз з лінолеуму слідів РБК у коридорі квартири АДРЕСА_3 та контрольний зріз; змив слідів РБК із плитки у ванній кімнаті контрольний змив -знищити.
Вирок може бути оскаржений лише з підстав передбачених частиною 4 статті 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1