Справа № 545/5315/22
Провадження № 2/545/468/23
"28" квітня 2023 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого - судді : Гальченко О.О.,
при секретарі : Глазуновій Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, -
Позивачка 26.10.2022 року звернулась до суду із позовом до відповідача про визначення місця проживання дітей, мотивуючи тим, що 20 грудня 2019 року Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 20 грудня 2019 року (копія додається).
Від шлюбу мають двох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06 липня 2021 року, виданого Подільським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис №52 (копія свідоцтва про народження додається); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 23 лютого 2022 року, виданого Подільським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис №9 (копія свідоцтва про народження додається).
На даний час дітьми повністю опікується мати. Батько дітей практично не цікавиться їх долею, не бере участі у їх вихованні та забезпеченні, не опікується дітьми. Байдуже ставлення батька до дітей неодноразово ставало причиною сварок між подружжям, наслідком яких стало фактичне руйнування шлюбних відносин.
Натомість, матір'ю створено належні умови проживання та виховання дітей, позивач належним чином піклується про дочку та сина, забезпечує їх матеріально та займається їх вихованням, тому найкращим місцем проживання для дітей буде саме проживання з матір'ю. Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно частини 1 статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У своїй постанові від 16 січня 2019 року по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях дав тлумачення наведених вище положень Конвенції та критеріїв їх застосування судами.
Так, у рішенні «Шнеерсоне і Кампанелла проти Італії» від 12 липня 2011 року, який зазначав, що Європейський Суд вправі перевіряти процедуру, застосовану національними судами, зокрема, впевнитись в тому, що ці суди, застосовуючи та надаючи тлумачення положенням Гаазької конвенції, додержуються гарантій Конвенції і особливо статті 8 Постанова Європейського Суду у справі «Бьянки проти Швейцарії» (Bianchi v. Switzerland) від 22 червня 2006 року, скарга № 7548/04, § 92, та Постанова Європейського Суду у справі «Карлсон проти Швейцарії» (Carlson v. Switzerland) від 06 листопада 2008 року, скарга № 49492/06, § 73).
У цій сфері головне питання полягає в тому, чи встановлено справедливу рівновагу між конкуруючими інтересами - дитини, двох батьків та публічного порядку - в межах розсуду, якими користуються держави в таких питаннях, однак з врахуванням того, що найкращі інтереси дитини повинні бути пріоритетним міркуванням (Постанова Європейського Суду у справі «Гнаоре проти Франції», § 59).
«Інтересами дитини», перш за все, є наступні два: збереження зв'язків з родиною, якщо не встановлено, що ці зв'язки є небажаними, та можливість розвитку у здоровому середовищі (Постанова Великої Палати Європейського Суду у справі «Ельсхольц проти Германії» (Eisholz V. Germany), скарга № 25735/94, § 50, ECHR 2000-VIII, і Постанова Європейського Суду у справі «Маршалек проти Чеської Республіки» (Marsalek v. CzechRepublic) від 04 квітня 2006 року, скарга № 8153/04, § 71). Найкращі інтереси дитини з точки зору перспективи особистого розвитку залежать від багатьох індивідуальних обставин, зокрема, його віку та рівня зрілості, присутності або відсутності його батьків, оточуючого середовища та вражень.
В контексті Конвенції про визначення поняття «постійне місце проживання» враховуються такі обставини, як реєстрація за місцем проживання, соціальні зв'язки дитини (відвідування дошкільного закладу, навчання у школі), наявність медичного страхування тощо.
Таким чином, зважаючи на фактичні обставини даної справи доцільним і справедливим є визначення місця проживання дітей саме з матір'ю.
Поряд з цим, згідно із частиною 8 статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За змістом статей 150, 155 Сімейного кодексу України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Додатковим підтвердженням того, що діти проживають разом з позивачкою свідчать акт про встановлення факту проживання від 25.07.2022 року та довідка видана Щербанівською сільською радою про те, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою АДРЕСА_1 , в складі сім'ї: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (копії довідок додаються).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України повідомляю, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодекс України повідомляю, що вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалось.
Прохала:
1. Визначити місце проживання дітей: доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір'ю дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
2. Стягнути з Відповідача на її користь судові витрати, а саме сплачену суму судового збору за кожною із позовних вимог.
В судове засідання сторони у справі не з'явилися. Представник позивачки - ОСОБА_6 , надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовну заяву підтримала та прохала задовольнити із підстав викладених у позові та наданих ним доказів, не заперечувала щодо розгляду справи в заочному порядку у відсутності відповідача. Відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі та не заперечував щодо задоволення позовних вимог ( а. с. 27 ). Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області надав суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника та додав висновок органу опіки та піклування. Тому, суд вважає за можливе розгляд справи по суті у відсутності не з'явившихся належно повідомлених сторін по наявним матеріалам справи в заочному порядку.
Судом встановлено всі обставини, на які в позові посилається позивачка та вони доводяться матеріалами справи на а. с. 4 - 13.
Згідно висновку щодо визначення місця проживання дитини, то орган опіки та піклування виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 разом із матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 «Конвенції ООН про права дитини» від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Згідно ст. 181 СК України аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Судові витрати у справі підлягають вирішенню згідно ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 3, 4, 11, 27, 31, 130, 118-120, 141, 175, 213-215, 218, 367 ЦПК України, ст. ч. 7, 8 ст. 7, 19, 141, 150, 155, 161 СК України, ст. 19 ЦК України, ст. 11 ч. 2, 3 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2002 року, ст. 3, 9, 18, 27 «Конвенції про права дитини» від 21.02.1991, «Декларацією ООН прав дитини», 1959 року, суд, -
Позовні вимоги - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір'ю дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.
Суддя: О. О. Гальченко