Рішення від 19.04.2023 по справі 916/2938/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2938/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Т.в.о. заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (65062, Одеська обл., м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідачів:

1.Приватного підприємства “Чорномор-Ріелт” (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, код ЄДРПОУ 33657568)

2.Державного реєстратора Комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Морозової Ольги Станіславівни (65059, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Адміральський, буд. 33А, офіс 502)

про скасування рішення, припинення права власності, зобов'язання вчинити певні дії, -

за участю учасників справи:

прокурор Бондаревський О.М.

від позивача: Танасійчук Г.М., в порядку положень про самопредставництво

від відповідача-1: Акименко В.М., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача-2: не з'явився

Суть спору: Т.в.о. заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства “Чорномор-Ріелт” та Державного реєстратора Комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Морозової Ольги Станіславівни, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Морозової Ольги Станіславівни (індексний номер 45968894 від 12.03.2019), на підставі якого за Приватним підприємством “Чорномор-Ріелт” (код ЄДРПОУ 33657568) зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36;

- припинити право власності Приватного підприємства “Чорномор-Ріелт” (код ЄДРПОУ 33657568) на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, шляхом скасування державної реєстрації речового права (реєстраційний номер об'єкта 1786571251101);

- зобов'язати Приватне підприємство “Чорномор-Ріелт” (код ЄДРПОУ 33657568) звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, шляхом знесення за власний рахунок самочинно побудованої на ній нежитлової будівлі площею 236,2 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що рішення державного реєстратора КП “Агенція реєстраційних послуг” Морозової О.С. №45968894 від 15.03.2019, яким зареєстроване право власності на нежитлову будівлю площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 за ПП “Чорномор-Ріелт”, є незаконним, а запис про право власності підлягає скасуванню, оскільки цим рішенням зареєстрований новий об'єкт будівництва, площа якого збільшена з 48,9 кв.м до 236,2 кв.м Проте, як вказує прокурор, у Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих i будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих i будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів i сертифікатів відсутня реєстрація дозвільної документації щодо проведення будівельних робіт за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Зазначене, за посиланнями прокурора, свідчить про те, що спірна будівля є об'єктом самочинного будівництва. Прокурор посилається на те, що державним реєстратором Морозовою О.С. не додержано вимог п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а сама реєстрація проведена без наявності переліку документів, передбаченого зазначеним Порядком, а ПП “Чорномор-Ріелт” виконано будівельні роботи з будівництва спірної будівлі без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено норми містобудівного законодавства. Прокурор вказує, що працівниками Департаменту земельних ресурсів ОМР проведено огляд спірної будівлі, за результатами якого встановлено, що ПП “Чорномор-Ріелт” шляхом самовільного будівництва захопило та використовує земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Одеси, загальною площею 85,16 кв.м, що підтверджується актом обстеження №21-0021-08 від 11.06.2021. За посиланнями прокурора, площа земельної ділянки, яку ПП “Чорномор-Ріелт” використовує без законних підстав, складає 134,5 кв.м. За посиланнями прокурора, оскільки Одеська міська рада будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки у власність (користування) не приймала, існуюча реєстрація права власності на об'єкт нерухомості порушує права територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки, на якій об'єкт розташований. Прокурор зазначає, що вивченням технічного паспорту на зазначений об'єкт нерухомості площею 48,9 кв.м вiд 21.02.2011, який був побудований з матеріалу цегли та металевого каркасу, та технічного паспорту вiд 26.02.2019 на будівлю площею 236,2 кв.м встановлено, що має місце на думку прокурора не факт реконструкції, а фактично будівництво нового об'єкту нерухомості, шляхом зведення бетонного фундаменту, стін з газобетону, бетонних сходів та підлоги та улаштуванням другого поверху з розширенням площі забудови за рахунок земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку забудовнику не відводилася. Прокурор вказує, що відповідач здійснив будівництво спірної будівлі без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено норми містобудівного законодавства. За посиланнями прокурора, оскільки спірна будівля не є об'єктом самочинної реконструкції, а є самочинно побудованим новим об'єктом нерухомості, на неї не може розповсюджуватися правовий режим приведення об'єкту у попередній стан, а можливе лише знесення самочинно побудованого майна та звільнення земельної ділянки, на якій воно самочинно побудовано, що безпосередньо передбачено ч.4 ст. 376 ЦК України. Прокурор зазначає, що Одеська міська рада, як власник земельної ділянки, на якій відбулося незаконне будівництво, самостійно заходи щодо поновлення прав територіальної громади не вживає, що є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави у суді відповідно до ст. 53 ГПК України, ст. 23 ЗУ “Про прокуратуру”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.11.2020 о 15:30.

27.10.2021 за вх.№28577/21 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:

- щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідач-1 зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту юридичної природи обставин у справі; вказана вимога, на думку відповідача-1, має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки позов обґрунтовано незаконністю дій відповідача-2 як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, а отже у даному випадку спір носить публічно-правовий характер;

- відповідач-1 вказує, що прокурор у своїй позовній заяві зазначає про порушення відповідачем-2 вимог закону під час прийняття оскаржуваного прокурором рішення, а отже спір щодо оскарження рішення відповідача-2 має всі ознаки публічно-правового вирішення, яке як зазначалося вище належить до суду адміністративної юрисдикції. Такої ж думки дотримується і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 у справі №823/378/16 (де оскаржувалося рішення про реєстрацію оренди земельної ділянки за іншою особою), де дійшла висновку, що спір не має ознак приватноправового характеру, якщо предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором, як суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації (в цьому випадку - права користування земельною ділянкою), у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на цю земельну ділянку за іншим користувачем;

- щодо позовних вимог про звільнення земельної ділянки шляхом знесення об'єкту відповідача-1, то у даному випадку слід враховувати, що спірний об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади м. Одеси, яку уособлює в даній справі Одеська міська рада. У даному випадку слід враховувати, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК). Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність. У той же час згідно висновку “Про можливість збереження виконаних робіт по реконструкції та капітальному ремонту з метою подальшої експлуатації в якості нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Генуезька, 36”, виконаного на замовлення позивача Приватним підприємством “ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ” у 2019 році - об'єкт дослідження відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 “Житлові будівлі. Основні положення”, а також вимогам норм з пожежної безпеки ДБН-В.1.1-7-2002 “Пожежна безпека об'єктів будівництва”, у зв'язку із чим було зроблено позитивний висновок про технічну можливість збереження виконаних робіт капітального характеру з подальшою експлуатацією в якості нежитлової будівлі, загальною площею 236,2 кв.м, розташованою за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Генуезька, 36. Також із висновку випливає, що у зв'язку з відновленням належної позивачу будівлі (після пожежі), її ремонтом, були виконані роботи, які і призвели до збільшення розмірів та етажності;

- на думку відповідача-1 зміна загальної площі належної відповідачу-1 будівлі відбулась за рахунок уточнення лінійних розмірів та виконання внутрішніх робіт, що, згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України за №127 від 24.05.2001, не належить до самочинного будівництва;

- що стосується вирішення питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки відповідач-1 вважає за необхідним врахувати, що саме по собі користування земельною ділянкою, без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї;

- відповідач-1 зауважує, що він у будь-якому випадку є власником будівлі площею 48,9 кв.м, що розташована у АДРЕСА_1 , що ніким не оспорюється і не заперечується, а за змістом положень частини 4 статті 41 Конституції України, частини 1 статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним; відповідач-1 набув право власності на нерухомість, розташовану на спірній земельній ділянці, на підставі свідоцтва про право власності, яке не визнане недійсним, і закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, не могло бути підставою для обмеження права відповідача-1, як власника нерухомості на користування та володіння нею;

- відповідач-1 вказує, що з урахуванням норм Положення №333, належним доказом порушення відповідачем-1 вимог земельного законодавства можуть бути лише матеріали проведення відповідної перевірки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з наданням документів, передбачених наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №353 від 27 грудня 2016 (акт обстеження земельної ділянки тощо); це повного мірою поширюється і на випадки порушення земельного законодавства відповідно до статті 212 ЗК України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; надані прокурором в додатку до позовної заяви докази, на думку відповідача-1, не є належними та допустимими доказами порушення відповідачем земельного законодавства. Отже, наразі відповідач-1 на законних підставах користується вищезазначеною земельною ділянкою та таке право в нього не зникало в силу розташування на цій ділянці нерухомості, що йому належить на праві власності;

- відповідач-1 зазначає, що у свою чергу висуваючи вимогу про звільнення земельної ділянки на підставі частини 7 статті 376 ЦК України, прокурор в позовній заяві наводить її зміст, що не відповідає офіційному тексту закону, а саме: при істотному відхиленні від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує законні права та інтереси суд за позовом органу місцевого самоврядування може постановити рішення про знесення самовільно зведеного об'єкта та приведення земельної ділянки, на якій воно проведене до попереднього стану. Отже на підставі частини 7 статті 376 ЦК України не може бути здійснено приведення земельної ділянки у придатний до використання стан за рішенням суду, оскільки в цій нормі йдеться виключно про відшкодування витрат особою, пов'язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану, за таких підстав вимоги прокурора є необґрунтованими та незаконними.

29.10.2021 за вх.№2-1317/21 до суду від Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 (РН об'єкта нерухомого майна 1786571251101), власник ПП “Чорномор-Ріелт” (код 33657568).

В обґрунтування поданої заяви прокурор з посиланням на ст. 137 ГПК України також зазначав, що вивченням договору купівлі-продажу №2305 від 17.05.2011, укладеного ПП “Чорномор-Ріелт” з Фірмою “Стенфорд-Інвест”, встановлено, що площа нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36, складала 48,9 кв.м. За посиланнями прокурора, з довідки, виданої 05.03.2019 ПП “Коло друзів” та яка є підставою для реєстрації права власності, вбачається, що у 2019 році нежитлова будівля площею 48,9 кв.м була знищена пожежею, у зв'язку з чим ПП “Чорномор-Ріелт” відбудувало зазначену нежитлову будівлю. Прокурор посилався на те, що на момент поточної інвентаризації 26.02.2019 загальна площа будівлі складає 236,2 кв.м, основна площа - 173 кв.м. Прокурор вважає, що рішенням державного реєстратора Морозової О.С. №45968894 від 15.03.2019 зареєстрований новий об'єкт будівництва, площа якого збільшена з 48,9 кв.м до 236,2 кв.м та який на думку прокурора є об'єктом самочинного будівництва. Як вказував прокурор у поданій заяві про забезпечення позову, відповідач зареєстрував право власності на спірну будівлю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а отже, має можливість у будь-який момент здійснити її відчуження, що унеможливить виконання рішення суду, оскільки, відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України, вимоги щодо знесення об'єкту самочинного будівництва можна заявити лише до особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво та за її рахунок.

Ухвалою суду від 29.10.2021 розгляд заяви Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради за вх.№2-1317/21 від 29.10.2021 призначено 01.11.2021 о 15:00.

01.11.2021 за вх.№28895/21 до суду від відповідача-1 - Приватного підприємства “Чорномор-Ріелт” надійшли заперечення на заяву прокурора про забезпечення позову, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.11.2021 заяву Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Одеської міської ради за вх.№2-1317/21 від 29.10.2021 задоволено; забезпечено позов у справі №916/2938/21 шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 (РН об'єкта нерухомого майна 1786571251101), власник Приватне підприємство “Чорномор-Ріелт” (код ЄДРПОУ 33657568).

У підготовчому засіданні 02.11.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 23.11.2021 о 14:30.

11.11.2021 за вх.№30204/21 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив прокурор вказує:

- прокурор із посиланням на норми законодавства та судову практику зазначає, що у даному випадку фактично оскаржується правомірність набуття права власності на нерухоме майно, а не адміністративно-управлінські функції державного реєстратора, який приймає рішення і проводить державну реєстрацію, а отже такий спір не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

- щодо посилання на необґрунтованість вимог стосовно звільнення земельної ділянки шляхом знесення об'єкта нерухомості прокурор зауважує, що відповідачем-1 виконано будівельні роботи з будівництва спірної будівлі без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено норми містобудівного законодавства; окрім того, системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. Таким чином, на переконання прокурора з боку відповідача-1 вбачається грубе порушення норм діючого законодавства, свавільне втручання в мирне володіння територіальною громадою своїм майном - земельною ділянкою, направлене на її захоплення поза процедурою її викупу або отримання в оренду;

- прокурор зазначає, що не відповідає дійсності факт, викладений у відзиві, що зміна загальної площі спірної будівлі відбулась за рахунок уточнення лінійних розмірів та виконання внутрішніх робіт. Так, відповідно до акту про пожежу від 22.10.2018 майно нежитлової будівлі кафе, яке було розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36-А, 22.10.2018 знищене пожежею, внаслідок якої пошкоджено стіни та дах будинку; вивченням технічного паспорту на зазначений об'єкт площею 48,9 кв.м від 21.02.2011, який був побудований з матеріалу: цегли та металевого каркасу, та технічного паспорту від 26.02.2019 на будівлі площею 236,2 кв.м встановлено, що має місце не факт реконструкції, а фактично будівництво нового об'єкту нерухомості, шляхом зведення бетонного фундаменту, стін з газобетону, бетонних сходів, підлоги та улаштуванням другого поверху з розширенням площі забудови за рахунок земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку забудовнику не відводилась. Окрім того, факт будівництва нової споруди встановлено актом КП “ ЖКС “Фонтанський” від 20.02.2019 та фотографіями, з яких чітко вбачається відсутність будь-яких конструкцій, зображених на технічному паспорті на будівлі площею 48,9 кв.м від 21.02.2011; довідкою ПП “Коло друзів” також підтверджено факт знищення раніше розташованої будівлі пожежею;

- прокурор зауважує, що на даний спір не може розповсюджуватись такий спосіб захисту права як приведення об'єкту у попередній стан і з тих підстав, що раніше зведеного об'єкту, який знищений пожежею, не існує; спірна будівля зареєстрована у реєстрі речових прав як новий об'єкт нерухомості з присвоєнням нового реєстраційного номеру;

- на думку прокурора наявність реєстрації права власності на будівлю площею 48,9 кв.м не надає забудовнику права на зведення самочинно побудованого об'єкту, проте останній має право у подальшому отримати дозвільну документацію та відбудувати будівлю у встановленому законом порядку після набуття законного права власності (користування) земельною ділянкою. Таким чином, на переконання прокурора, інших заходів ніж знесення самовільно побудованого на самовільно захопленій земельній ділянці об'єкту нерухомості не існує.

15.11.2021 за вх.№30471/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач вказує:

- позивач із посиланням на судову практику зазначає, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПП “Чорномор-Ріелт” заявлена Одеською міською радою, яка не була заявником під час реєстрації, з метою захисту порушеного права власності територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, на якій розташований відповідний об'єкт, такий спір має розглядатися саме за правилами господарського судочинства;

- позивач звертає увагу, що Одеською міською радою не приймалось рішень щодо передачі відповідачу-1 у власність або користування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Генуезька, 36, що підтверджується листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 11.04.2019 №01-19/790-06 та листом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 16.06.2021 №01-19/171; взагалі безпідставними є посилання відповідача на положення статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, адже ні відповідачем-1, ні попередніми власниками будівлі, яку знищено, не оформлено жодного речового права щодо відповідної земельної ділянки, а тому таке право не могло перейти до ПП “Чорномор-Ріелт”; відповідач-1 фактично намагається ввести суд в оману, посилаючись на загальні норми законодавства, проте не надає жодного доказу наявності у нього будь-якого речового права щодо земельної ділянки, на якій здійснено нове будівництво; з урахуванням викладеного, на думку позивача, у ПП “Чорномор-Ріелт” відсутнє право власності чи користування земельною ділянкою для будівництва нежитлової будівлі площею 236,2 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, а також відсутні документи, що підтверджують повідомлення або надання дозволу на проведення будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом відповідного об'єкта у встановленому чинним законодавством порядку;

- позивач наголошує, що Одеською міською радою не приймалося рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки ПП “Чорномор-Ріелт” за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36, а також той факт, що будівництво нежитлової будівлі площею 236,2 кв.м здійснено відповідачем-1 без дозвільної документації на таке будівництво, вказаний об'єкт є самочинно збудованим та підлягає знесенню; при цьому, в даному випадку не йде мова про істотне відхилення від проекту, якого у відповідача немає, а йде мова про будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; таким чином, доводи відповідача-1 зводяться лише до власного тлумачення та застосування норм законодавства та жодним чином не спростовують підстави та обґрунтування позовної заяви;

- позивач вказує, що факт самочинного будівництва спірної нежитлової будівлі жодним чином не спростовується наданим відповідачем висновком “Про можливість збереження виконаних робіт по реконструкції та капітальному ремонту з метою подальшої експлуатації в якості нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Генуезька, 36”, вказаний висновок, на переконання позивача, зводиться до того, що технічний стан самочинно збудованого об'єкта задовільний, він придатний до експлуатації, має інженерне забезпечення, проте, не зрозуміло як даний висновок спростовує той факт, що об'єкт нерухомості, який знаходиться в задовільному стані, збудовано без законних на те підстав, а саме за відсутності дозвільних документів та правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

У підготовчому засіданні 23.11.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 30.11.2021 о 15:10.

30.11.2021 за вх.№32194/21 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення експертизи. В наданому клопотанні відповідач-1, з метою з'ясування обставин, що мають значення для розгляду справи та необхідністю отримання, зокрема, відповідей спеціаліста щодо зміни загальної площі належного відповідачу об'єкта, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 за рахунок уточнення лінійних розмірів та виконаних внутрішніх робіт та з'ясування того, чи є об'єкт відповідача самочинними будівництвом, просив суд призначити будівельну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішенні якої поставити наступні питання:

- Чи відповідає конструктив будівлі (об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, реєстраційний номер об'єкта: 1786571251101) будівельним, санітарним, пожежним нормам і правилам?

- Який вид будівництва внаслідок пожежі (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) фактично виконаний на об'єкті - нежитлова будівля площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, реєстраційний номер об'єкта: 1786571251101?

У підготовчому засіданні 30.11.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177,183 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 14.12.2021 о 13:45.

13.12.2021 за вх.№33542/21 до суду від Приморської окружної прокуратури м. Одеси надійшли пояснення на клопотання відповідача-1 про призначення експертизи.

13.12.2021 за вх.№33648/21 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2021 у справі №916/2938/21, зокрема:

1.клопотання Приватного підприємства “Чорномор-Ріелт” за вх.№32194/21 про призначення будівельно-технічної експертизи - задоволено;

2.призначено у справі №916/2938/21 будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України;

3.поставлено на вирішення експерта/-ів наступні питання:

4.витрати з проведення експертизи покладено на відповідача-1 - Приватне підприємство “Чорномор-Ріелт” (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, код ЄДРПОУ 33657568).

5.провадження у справі №916/2938/21 на час проведення експертизи зупинено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2021 у справі №916/2938/21 залишено без змін.

13.09.2022 за вх.№19376/22 до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист разом з клопотанням експерта, рахунок та матеріали господарської справи №916/2938/21. У наданому листі експерт повідомив, що враховуючи велике навантаження експертів ОНДІСЕ, через знаходження на виконанні в кожного понад 10 експертиз, зокрема комісійних та комплексних, та складність призначеної експертизи, вона не може бути проведена у строк до 90 календарних днів та просив погодити виконання експертизи №22-2886 у строк понад 90 календарних днів. У наданому клопотанні експерт Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України просив надати додаткові матеріали, а саме:

- акт про пожежу нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36;

- технічний паспорт на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36 до пожежі та (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту тощо);

- вихідні дані та завдання на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт тощо об'єкта нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, що визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва, що складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов;

- технічні умови відповідних служб щодо забезпечення об'єкта нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт тощо нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36 інженерними комунікаціями;

- дозвіл на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт тощо об'єкта нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36;

- містобудівні умови та обмеження на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт тощо об'єкта нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36;

- проект за всіма стадіями на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт тощо об'єкта нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36 в частині: пояснювальна записка, генплан, архітектурно-будівельні рішення, забезпечення надійності та безпеки, розрахунок класу наслідків (відповідальності) і конструктивні рішення, у т.ч. креслення та його коригування, якщо таке відбулося у друкованому вигляді в повному обсязі;

- експертний звіт з додатками щодо розгляду проекту на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт тощо об'єкта нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36;

- експертний звіт з додатками щодо розгляду коригування проекту на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт тощо об'єкта нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, якщо таке відбулося.

Ухвалою суду від 14.09.2022 поновлено провадження у справі №916/2938/21 з 27.09.2022; призначено судове засідання з розгляду клопотання експерта на 27.09.2022 о 12:50, повідомлено про час та місце судового засідання всіх учасників справи.

Ухвалою суду від 27.09.2022 клопотання експерта за вх.№19376/22 від 13.09.2022 у справі №916/2938/21 задоволено; погоджено запропонований експертом строк проведення призначеної у справі №916/2938/21 будівельно-технічної експертизи; зобов'язано учасників справи в строк до 07.10.2022 надати до суду всі наявні у них, витребувані експертом та необхідні експерту для проведення призначеної експертизи, відомості та документи; провадження у справі №916/2938/21 на час проведення експертизи зупинено.

13.10.2022 за вх.№22584/22 до суду від відповідача-1 надійшли пояснення щодо надання документів на виконання ухвали суду від 27.09.2022. У поданих поясненнях відповідач-1 зазначив, що до матеріалів справи було надано всі наявні в нього докази, будь-які інші докази крім вже тих, що є в наявності в матеріалах справи у відповідача-1 відсутні, окрім того, відповідачем-1 наголошено, що із явних матеріалів справи випливає, що відповідач-1 заперечує, що ним проводилась реконструкція та нове будівництво спірної будівлі та наполягає на належність йому будівлі, що постраждала від пожежі, була відремонтована, а зміна загальної площі відбулась за рахунок уточнення лінійних розмірів та виконання внутрішніх робіт, що згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, не належить до самочинного будівництва та за таких підстав вважає, що експерту не потрібні документи, які він просить йому надати в поданому до суду клопотанні.

22.12.2022 за вх.№29258/22 до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло повідомлення про залишення ухвали суду від 14.12.2021 без виконання у зв'язку з несплатою рахунку та матеріали справи №916/2938/21.

Ухвалою суду від 27.12.2022 поновлено провадження у справі №916/2938/21 з 24.01.2023; призначено підготовче засідання на 24.01.2023 о 16:40. У підготовчому засіданні 24.01.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.02.2023 о 12:50. У судовому засіданні 17.02.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 15.03.2023 о 13:45. У судовому засіданні 15.03.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 04.04.2023 о 10:00.

03.04.2023 за вх.№10767/23 до суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач-1 із посиланням на норми законодавства та позиції учасників справи вказує, що ПП “Чорномор-Ріелт”, як власник нерухомого майна, має право на користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, а відповідно зобов'язанням знесення будівель та можливим наданням цієї земельної ділянки у власність чи користування іншим особам призведе до порушення прав відповідача-1, обмежить або ж взагалі унеможливить реалізацію належного йому права на безперешкодне користування розміщеним на цій земельній ділянці об'єктом нерухомого майна, які належать йому на праві приватної власності. Окрім того, відповідачем-1 зауважено, що прокурор не вказує жодних індивідуальних ознак та властивостей самочинної забудови, які б дали змогу відрізнити нежитлову будівлю, що за його твердженнями є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, від інших нежитлових будівель, що знаходяться на земельній ділянці та належать відповідачу на праві власності. Відповідач-1 вказує, що земельна ділянка по вул. Генуезька, 36 у м. Одеса не є самовільно зайнятою ПП “Чорномор-Ріелт”, оскільки на вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, при цьому органами державного архітектурно-будівельного контролю будь-яких порушень в діяльності відповідача-1 на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Генуезська, буд. 36, виявлено не було, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не складались та відповідні приписи не виносились, в тому числі за зверненнями органів прокуратури, а отже доводи прокуратури про самочинне будівництво відповідачем на цій земельній ділянці не підтверджені будь-якими належними доказами та відповідно відсутні законні підстави для визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, як і відсутні підстави для зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу. Отже, судом не встановлено обставин, а прокуратурою не надано до суду достатніх доказів, які б свідчили про порушення відповідачем прав позивача - Одеської міської ради, як власника спірної земельної, що дає підстави дійти висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Також відповідач-1 зазначає, що під своєю вимогою прокурор вимагає саме знесення об'єкта позивача, що не узгоджується з приписами вимог частини сьомої статті 376 ЦК України, якою визначено, що для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об'єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у передбачений законом спосіб позивачем відмови отримано не було; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

У судовому засіданні 04.04.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 19.04.2023 о 12:00.

У судовому засіданні 19.04.2023 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 19.04.2023 представник відповідача-1 просив суд відмовити у задоволенні позову.

У підготовчі та судові засідання відповідач-2 не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення учасників справи про розгляд судом господарської справи, час та місце засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/2938/21 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відзив на позовну заяву від відповідача-2 до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Між тим, повний текст рішення складено 09.05.2023 у зв'язку з наслідками введення в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників позивача та відповідача-1, господарський суд встановив:

21.02.2011 Комунальним підприємством “ОМБТІ та РОН” був виготовлений Технічний паспорт на нежитлове приміщення, розташоване у будинку №36 по вул. Генуезькій у м. Одесі, власником якого вказано Фірма “Стендфорд Інвест”; відповідно до відомостей, зазначених у Технічному паспорті: загальна, основна площа одноповерхового нежитлового приміщення складає 48,9 кв.м; матеріали зовнішніх стін - цегла, металевий каркас.

17.05.2011 між Фірмою “Стендфорд Інвест” (продавець) та Приватним підприємством “Чорномор-Ріелт” (покупець, відповідач-1) укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, будинок 36, загальною площею 48,9 кв.м; договір посвідчений приватним нотаріусом Бєльтюковою Є.М., за реєстр. №2305; зазначене нежитлове приміщення належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.07.2009 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим №2442; 20.06.2011 договір купівлі-продажу від 17.05.2011 був зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2018 у нежитловому приміщенні, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, будинок №36, загальною площею 48,9 кв.м, сталася пожежа, про що інспектором Приморського РВ ГУ ДНСН України в Одеській області був складений акт про пожежу від 22.10.2018.

22.10.2018 інспектором Приморського РВ ГУ ДНСН України в Одеській області складено звіт про причину виникнення пожежі, в якому зазначено, що ймовірна причина пожежі: занесення джерела запалення не встановленою особою (особами) (підпал).

25.01.2019 Приморська районна адміністрація ОМР листом за №3д/МР звернулась до Управління ДАБІ ОМР, Департамента муніципальної безпеки ОМР, КП “ЖКС “Фонтанський” з приводу звернення депутата ОМР Гігінова Б.В. щодо питань, пов'язаних з законністю проведення капітального будівництва двоповерхової споруди на місці згорілого кафе-бару “Гастрономія” з улаштуванням фундаменту та огорожі за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36-а. У даному листі КП “ЖКС “Фонтанський” було запропоновано, у разі підтвердження факту самовільного будівництва, підготувати пакет документів для прийняття відповідного розпорядження райадміністрацією.

30.01.2019 майстром дільниці №6 КП “ЖКС “Фонтанський” був складений припис, яким запропоновано в триденний термін надати дозвільні правовстановлюючі документи на будівництво об'єкту за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36-а; припис отримано Сіргеєвим А.Н.

05.02.2019 Управління ДАБІ ОМР листом за №01-2/8-Д надано відповідь Приморській районній адміністрації ОМР, в якому зазначено, зокрема, що розглянуто депутатське звернення депутата Гіганова Б.В. №66/Д-МР від 16.01.2019 та повідомлено, що наразі Управлінням здійснюються організаційні заходи щодо проведення позапланової перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36-а, про результати якої буде поінформовано додатково.

26.02.2019 Приватним підприємством “Коло друзів” на замовлення ПП “Чорномор-Ріелт” був виготовлений Технічний паспорт на нежитлову будівлю, розташовану у будинку №36 по вул. Генуезькій у м Одесі., відповідно до якого нежитлова будівля загальною площею 236,2 кв.м, має два поверхи: перший поверх загальною площею 119 кв.м, другий поверх загальною площею 117,2 кв.м; характеристика будинку, господарських будівель та споруд - нежитлова будівля, опис основних конструктивних елементів: фундамент -бетон, стіни- газобетон, покриття - ондулін, підлога - бетон, сходи - з/бетон; відомості щодо наданої (відведеної) земельної ділянки Технічний паспорт не містить.

В матеріалах справи наявна видана 05.03.2019 Приватним підприємством “Коло друзів” довідка за №40.19, в якій зазначено, що на підставі технічної інвентаризації, проведеної 26.02.2019 за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 було встановлено, що ПП “Чорномор-Ріелт” згідно договору купівлі-продажу від 17.05.2011, реєстр.№2305 посвідчений приватним нотаріусом Бєльтюковою Є.М, належить на праві власності нежитлова будівля загальною площею 48,9 кв.м; у 2019 році в результаті пожежі нежитлова будівля була знищена пожежею, у зв'язку з чим ПП “Чорномор-Ріелт” відбудувало нежитлову будівлю; на момент поточної інвентаризації, зробленої ПП “Коло друзів” 26.02.2019, було встановлено, що загальна площа будівлі складає 236,2 кв.м, основна площа - 173 кв.м, зміна загальної площі відбулась за рахунок уточнення лінійних розмірів та виконання внутрішніх робіт, що згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, не належить до самочинного будівництва.

28.02.2019 КП “ЖКС “Фонтанський” листом за №01-08/505 надано відповідь на запит заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3, в якому було зазначено, що співробітниками КП “ЖКС “Фонтанський” був здійснений виїзд для проведення обстеження об'єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36а, в процесі якого було встановлено, що по зазначеній адресі проводяться роботи по будівництву нової споруди не встановленою юридичною або фізичною особою; документи дозвільного характеру на проведення робіт співробітникам КП “ЖКС “Фонтанський” надані не були; до листа додані акт обстеження від 20.02.2019 та фотофіксація на 2-х аркушах.

В матеріалах справи наявний акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 20.02.2019 за адресою: вул. Генуезька, 36а, в якому за результатами обстеження встановлено, що на місці колишнього згорівшого кафе ведуться роботи по будівництву нової споруди в межах колишньої забудови; дозвільні та правовстановлюючі документи працівнику КП “ЖКС “Фонтанський” не надані; представнику власника вручено припис про зупинку робіт до надання дозвільної документації. Матеріали справи також містять фотофіксацію.

11.04.2019 Департамент комунальної власності листом за №0119/790-06 повідомив заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 щодо надання інформації стосовно земельної ділянки за адресою: вул. Генуезька, 36а в межах кримінального провадження №42018162030000160 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 Кримінального кодексу України; за результатами розгляду повідомив, що згідно з інформацією, наявною у Департаменті, рішення щодо передачі у власність або користування земельної ділянки за вищевказаною адресою Одеською міською радою не приймались; звернення будь-яких фізичних чи юридичних осіб стосовно надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вищевказаною адресою до Одеської міської ради не надходили; 04.04.2019 Департаментом проведено огляд земельної ділянки за адресою: вул. Генуезька, 36а та за результатами обстеження встановлено, що за вказаною адресою знаходиться будівля кафе з літньою терасою, орієнтовна площа забудови складає 150 кв.м; зазначена будівля під час огляду не функціонувала.

05.02.2020 Приморська районна адміністрація ОМР листом за №3д/МР надала відповідь на лист прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 стосовно прийняття заходів реагування по факту проведення будівельних робіт на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36а, в якій зазначено, що на теперішній час побудована будівля за вказаною адресою експлуатується як об'єкт громадського харчування.

В матеріалах справи наявний лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про надання прокурору Приморської окружної прокуратури інформації та документів щодо додержання вимог містобудівного законодавства за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 (замовник будівництва ПП “Чорномор-Ріелт”), в якому повідомлено, що в реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт на об'єкт будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 (замовник будівництва ПП “Чорномор-Ріелт”); Управлінням не проводились перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил за вищевказаною адресою.

04.06.2021 прокурором направлено лист за №52-2853ВИХ-21 до Одеської міської ради, в якому просив повідомити чи має намір Одеська міська рада звернутися до суду з позовом про припинення права ПП “Чорномор-Ріелт” на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36, та як наслідок, знесення об'єкту самочинного будівництва.

16.06.2021 Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради листом повідомлено прокурора Приморської окружної прокуратури, що працівниками Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради 13.05.2021 в межах кримінального провадження №42020162030000001 було проведено огляд місця події за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36; у результаті проведеного огляду місця події спеціалістом Департаменту складений акт обстеження земельної ділянки за вищевказаною адресою, в якому встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 85 кв.м.

В матеріалах справи наявний акт обстеження земельної ділянки №21-0021-08 від 11.06.2021, в якому зафіксовано: документи на землекористування - відсутні; фактичне використання - для експлуатації та обслуговування кафе; площа по факту - 134,06 кв.м; в ході обстеження встановлено, зокрема - ПП “Чорномор-Ріелт” шляхом самовільного будівництва захопило та використовує земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Одеса, загальною площею 85,16 кв.м, що є порушенням п.б ст. 211 Земельного кодексу України.

09.07.2021 прокурором повторно направлено лист за №52-4089ВИХ-21 до Одеської міської ради, в якому просив повідомити чи має намір Одеська міська рада звернутися до суду з позовом про припинення права ПП “Чорномор-Ріелт” на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36, та як наслідок, знесення об'єкту самочинного будівництва.

05.08.2021 Юридичний департамент Одеської міської ради листом за №2060 у відповідь на лист прокурора від 09.07.2021 за №52-4089ВИХ-21 повідомив, що станом на даний час позовна заява Одеською міською радою стосовно самовільного зайняття земельної ділянки та порушення вимог містобудівного законодавства за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 не подавалась.

В матеріалах справи наявний висновок експерта №014/21, складений 30.08.2021 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42020162030000001 від 03.01.2020, в якому викладено, що ринкова вартість самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36, загальною площею 85,16 кв.м, станом на 12.03.2019 становила 623679,86 грн.

В матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31.08.2021 №272671096, з якої вбачається наступне:

- актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1786571251101; об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, загальною площею 236,2 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Генуезька, будинок 36, складова частина об'єкта - нежитлова будівля, А;

- 12.03.2019 державним реєстратором КП “Агенція реєстраційних послуг” Морозовою О.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер - 1786571251101): нежитлову будівлю, об'єкт нерухомості, загальною площею 236,2 кв.м, адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, будинок 36, номер об'єкта в РПВН: 27488622;

- підстава для державної реєстрації права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: р№2305, виданий 17.05.2011, видавник: Бєльтюкова Є.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; довідка, серія та номер: №40.10, видана 05.03.2019, видавник: ПП “Коло друзів”, звіт, серія та номер: б/н, видавник: ПП “Дельта-консалтинг”; технічний паспорт, серія та номер: 40.19, виданий 26.02.2019, видавник: ПП “Коло друзів”;

- підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер рішення - 45968894 від 15.03.2019; державний реєстратор КП “Агенція реєстраційних послуг” Морозова О.С.

- форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, власник - ПП “Чорномор-Ріелт”.

Також в матеріалах справи наявний звіт ПП “Дельта-консалтинг” “Про можливість збереження виконаних робіт по реконструкції та капітального ремонту з метою подальшої експлуатації в якості нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Приморський район, вулиця Генуезька, 36”, в якому, зокрема, зазначено, що приміщення, що обстежується, відповідає своєму функціональному призначенню, обладнане необхідними інженерними мережами, системами, приладами та обладнанням, які відповідають вимогам діючих будівельних норм; на підставі інформації, наданої замовником, під час відновлювального (після пожежі) ремонту нежитлової будівлі, були зроблені роботи, що призвели до збільшення площі та поверховості, зовнішні геометричні розміри також змінилися; можливо зробити позитивний висновок щодо технічної можливості збереження виконаних робіт капітального характеру та подальшої експлуатації як нежитлової будівлі, загальною площею 236,2 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, Приморський район, вулиця Генуезька, 36.

06.09.2021 Приморською окружною прокуратурою м. Одеси в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” направлено Одеській міській раді повідомлення №52-6053вих-21 про те, що прокурором прийнято рішення про направлення до Господарського суду Одеської області позовної заяви в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ПП “Чорномор-Ріелт” про припинення права власності на об'єкт самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36.

Враховуючи те, що спірне нерухоме майно не вводилося в експлуатацію у передбаченому законом порядку, що воно на переконання прокурора є самочинним будівництвом, яке порушує встановлені державою правила та норми здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, яку представляє Одеська міська рада, враховуючи те, що державний реєстратор, прийнявши рішення, на підставі якого було зареєстровано право власності ПП “Чорномор-Ріелт”, порушив вимоги закону, що призвело до незаконної реєстрації права власності за відповідачем-1, а також враховуючи те, що ОМР не приймала рішення щодо надання ПП “Чорномор-Ріелт” земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля у власність або користування, прокурор вважає, що є всі законні підстави для його звернення до господарського суду з метою захисту порушених прав територіальної громади міста в особі Одеської міської ради.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, прокурор неодноразово звертався до Одеської міської ради, зокрема, із листами від 04.06.2021 та 09.07.2021 та до Юридичного департаменту Одеської міської ради, листом від 05.08.2021 щодо вжиття відповідних заходів щодо усунення допущених відповідачем порушень законодавства, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки та порушень вимог містобудівного законодавства. Разом з тим, господарський суд вказує, що на момент подачі даного позову Одеською міською радою не було вчинено дій по усуненню вказаних порушень, а тому прокурор звернувся до позивача з повідомленням від 30.06.2022 в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

У відповідності до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

У відповідності до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ст.ст. 377, 378 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта. Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність або користуванням громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно з ч.1, п/п “а” ч.2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” регулюються відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п/п 1 ч.1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п/п 1 ч.1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості.

У відповідності до п.п. 1,2 ч.3 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції на момент здійснення спірної реєстрації) державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

За ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції на момент здійснення спірної реєстрації) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. 2.Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. 3.У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації. 4.Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. 5.Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об'єкти. При цьому одна заява подається лише у разі, якщо речові права на житловий будинок, будівлю, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються за однією особою. 6.Заява про державну реєстрацію прав може бути відкликана до прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації. 7.Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов'язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно. 8.У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше. Черговість розгляду заяв щодо одного об'єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав. 9.Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. 10.Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 11.Вимоги до оформлення заяв, а також вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, їх форми затверджуються Міністерством юстиції України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції на момент здійснення спірної реєстрації) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно з ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції на момент здійснення спірної реєстрації) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. 2.У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. 3.У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується. 4. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав. 5.Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

У відповідності до ч. ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції на момент здійснення спірної реєстрації) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.31-1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції на момент здійснення спірної реєстрації) реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". 2. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України. 4. Реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції на момент здійснення спірної реєстрації) та визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з п.40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком.

Відповідно до п.41 Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі. Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до п.5 Порядку будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України “Про оцінку впливу на довкілля”.

Спір про скасування рішення та/чи запису про державну реєстрацію прав чи обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у якому позивачем є особа, яка не була заявником щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, а відповідачем - державний реєстратор, що вчинив відповідні дії за заявою іншої особи, є приватноправовим. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення та/чи запису про проведену державну реєстрацію права має бути особа, право якої зареєстровано, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін (правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 18.06.2019 у справі №923/705/18).

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору (правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 21.01.2021 у справі №925/1222/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 звертає увагу, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов'язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності. Положення абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Суд враховує правову позицію, яка викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25.04.2018 у справі №725/6305/15-ц, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 у справі №482/2115/15-ц та в постанові Верховного Суду України від 19.11.2014 у справі №6-180цс14, виклав правову позицію, відповідно до якої знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Системний аналіз положень частини четвертої та п'ятої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. При цьому, визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на орендованій земельній ділянці, якщо це не порушує права інших осіб, може бути визнане за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки. Також аналіз зазначених норм дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 (пункти 6.31-6.33), від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц).

Самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступає умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (позиція викладена у постанові КЦС ВС від 16.05.2018 у справі №2-921/09).

У випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України) (позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах "Рисовський проти України" (рішення від 20.10.2011, заява №29979/04), "Кривенький проти України" (рішення від 16.02.2017, заява №43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.

Водночас суд зауважує, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом до відповідачів в порядку господарського судочинства, зазначав, що Одеська міська рада відповідно до приписів чинного законодавства є власником земель у межах міста, які віднесені до комунальної власності, а дії відповідачів порушують її права.

Разом з тим, розглянувши заявлені позовні вимоги до відповідача-2 - державного реєстратора Комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Морозової Ольги Станіславівни, господарський суд дійшов висновку, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням прав позивача саме іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Таким чином, належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої державним реєстратором у межах повноважень здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто відповідач-1. Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 - державного реєстратора Комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Морозової Ольги Станіславівни.

Господарський суд зазначає, що матеріалами справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.2011 відповідач-1 прийняв у власність нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, загальною площею 48,9 кв.м.

Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів, зокрема за актом про пожежу, звітом про причину та виникнення пожежі та довідкою ПП “Коло друзів”, 22.10.2018 за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36А сталась пожежа, внаслідок якої постраждала нежитлова будівля (кафе), що знаходилась за зазначеною адресою.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31.08.2021 №272671096, в подальшому 12.03.2019 за відповідачем-1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 236,2 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36 із присвоєнням нового реєстраційного номеру. Вказану реєстрацію було здійснено державним реєстратором Комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Морозовою Ольгою Станіславівною на підставі, зокрема, договору купівлі-продажу від 17.05.2011 та технічного паспорту №40.19 від 26.02.2019.

Господарський суд вказує, що під час розгляду справи судом було призначено у справі будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: Чи відповідає конструктив будівлі (об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, реєстраційний номер об'єкта: 1786571251101) будівельним, санітарним, пожежним нормам і правилам?; Який вид будівництва внаслідок пожежі (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) фактично виконаний на об'єкті - нежитлова будівля площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, реєстраційний номер об'єкта: 1786571251101? Разом з тим, вказана експертиза не була проведена у зв'язку з несплатою відповідачем-1 вартості експертизи.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, застосовуючи концепцію вірогідності доказів, господарський суд вважає, що надані стороною прокурора та позивача докази на підтвердження обставин того, що нежитлові будівлі, одна з яких (площею 48,9 кв.м, яка належала на праві власності відповідачу-1 на підставі укладеного договору купівлі-продажу) та інша (236,2 кв.м, речові права на яку були зареєстровані 12.03.2019 державним реєстратором Морозовою О.С.) є різними нежитловими будівлями - є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем-1 на спростування обставин того, що вказані об'єкти є різними та йдеться про один той самий об'єкт. Призначена судом у справі експертиза на підтвердження того, який вид будівництва після пожежі (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) фактично виконаний на об'єкті - нежитлова будівля площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, не проведена у зв'язку з незабезпеченням її оплати саме з боку відповідача-1.

Таким чином, господарським судом встановлено, що державним реєстратором Морозовою О.С. зареєстровано речові права на новий об'єкт - нежитлова будівля площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, речові права на який, виходячи з наявних матеріалів справи, у відповідача-1 відсутні.

Окрім того, виходячи з наявних матеріалів справи господарський суд доходить висновку, що збільшення нерухомого майна фактично відбулось на земельній ділянці, яка у встановленому законом порядку забудовнику не відводилася, відповідачем-1 не надано до суду жодного належного та допустимого доказу наявності в нього дозвільних документів на будівництво спірного об'єкта нерухомості, а також отримання від Одеської міської ради у власність (користування) земельної ділянки, на якій відбувалось будівництво, виходячи з чого суд робить висновок, що спірна нежитлова будівля є об'єктом самочинного будівництва.

Господарський суд не приймає до уваги доводів відповідача-1, що зміна загальної площі належної відповідачу-1 будівлі відбулась за рахунок уточнення лінійних розмірів та виконання внутрішніх робіт та не належить до самочинного будівництва, оскільки вказані обставини спростовуються наявними матеріалами справи.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, із врахуванням встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №45968894, прийняте 12.03.2019 державним реєстратором Комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Морозовою О.С., на підставі якого за відповідачем-1 - ПП “Чорномор-ріелт” зареєстровано право власності на об'єкта нерухомого майна: нежитлову будівлю загальною площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, 36, прийнято з порушенням норм чинного законодавства, не відповідає вимогам закону та порушує права територіальної громади м. Одеси в особі позивача, а відтак, позовна вимога прокурора про визнання незаконним та скасування вказаного рішення є обґрунтованою, законною і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги прокурора про припинення права власності відповідача-1 на спірний об'єкт нерухомого майна, господарський суд враховує, що вказана вимога є похідною від першої, яка судом задоволена, враховуючи скасування рішення, на підставі якого за відповідачем-1 зареєстроване право власності, господарський суд дійшов висновку про доведеність та необхідність задоволення вимоги прокурора про припинення права власності ПП “Чорномор-ріелт” на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта 1786571251101): нежитлову будівлю загальною площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, 36, шляхом скасування державної реєстрації речового права.

Господарський суд не приймає до уваги доводів відповідача-1 про те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки судом прийнято до увагу правову позицію, яка встановлює, що спір, де позивачем є особа, яка не була заявником щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, а відповідачем - державний реєстратор, що вчинив відповідні дії за заявою іншої особи, є приватноправовим та належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення та/чи запису про проведену державну реєстрацію права має бути особа, право якої зареєстровано, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Господарський суд зазначає, що наданий відповідачем висновок “Про можливість збереження виконаних робіт по реконструкції та капітальному ремонту з метою подальшої експлуатації в якості нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Генуезька, 36” не спростовує факту здійснення будівництва за відсутністю дозвільних документів та правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Щодо вимоги прокурора про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованої будівлі, господарський суд, проаналізувавши наявні матеріали справи, вказує, що дії відповідача-1 із самочинного будівництва спірного об'єкта нерухомого майна порушують норми законодавства України, яке є доступним для відповідача-1, чітким та передбачуваним у питаннях його застосування та наслідків дії його норм, та те, що втручання прокурора є законним, переслідує відновлення законного права Одеської міської ради на володіння землями міської громади, що складає “суспільний”, “публічний” інтерес; враховуючи принцип “пропорційності” та справедливої рівноваги, господарський суд дійшов висновку про доведеність прокурором вказаної позовної вимоги, оскільки звільнення земельної ділянки, яку незаконно зайняв відповідач-1, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна не позбавляє відповідача-1 права в наступному отримати, при дотриманні певних правових норм, дозволу на проведення реконструкції належної йому на праві власності нежитлової будівлі. Також при прийнятті рішення судом враховано те, що прокурор та позивач усвідомлюють, що вимога про знесення спірного майна є крайнім заходом, окрім цього суд зазначає, що реєстрація за відповідачем-1 права власності на об'єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об'єкта та не усуває порушень земельного та містобудівельного законодавства, допущених відповідачем-1 при будівництві цього об'єкту. З огляду на характер спірних правовідносин, неправомірну поведінку відповідача-1, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, суд дійшов висновку про те, що у даній справі не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача-1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги т.в.о. заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства “Чорномор-Ріелт” підлягають задоволенню в повному обсязі.

Іншого учасниками справи не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги т.в.о. заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства “Чорномор-Ріелт” - задовольнити повністю.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Морозової Ольги Станіславівни (індексний номер 45968894 від 12.03.2019), на підставі якого за Приватним підприємством “Чорномор-Ріелт” (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, код ЄДРПОУ 33657568) зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36.

3.Припинити право власності Приватного підприємства “Чорномор-Ріелт” (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, код ЄДРПОУ 33657568) на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, шляхом скасування державної реєстрації речового права (реєстраційний номер об'єкта 1786571251101).

4.Зобов'язати Приватне підприємство “Чорномор-Ріелт” (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, код ЄДРПОУ 33657568) звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, шляхом знесення за власний рахунок самочинно побудованої на ній нежитлової будівлі площею 236,2 кв.м.

5.Стягнути з Приватного підприємства “Чорномор-Ріелт” (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, код ЄДРПОУ 33657568) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 13895 /тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять/ грн. 20 коп. судового збору.

6.У задоволенні позову т.в.о. заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до державного реєстратора Комунального підприємства “Агенція реєстраційних послуг” Морозової Ольги Станіславівни - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09 травня 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля

Попередній документ

110788867

Наступний документ

110788869

Інформація про рішення:

№ рішення:	110788868
№ справи:	916/2938/21
Дата рішення:	19.04.2023
Дата публікації:	15.05.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність; щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (09.05.2023)
Дата надходження:	28.09.2021
Предмет позову:	про скасування рішення, припинення права власності, зобов'яз

Розклад засідань:

Минулі засідання (23)

19.05.2026 17:26	Південно-західний апеляційний господарський суд
01.11.2021 15:00	Господарський суд Одеської області
02.11.2021 15:30	Господарський суд Одеської області
23.11.2021 14:30	Господарський суд Одеської області
30.11.2021 15:10	Господарський суд Одеської області
14.12.2021 13:45	Господарський суд Одеської області
23.02.2022 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.09.2022 12:50	Господарський суд Одеської області
24.01.2023 16:40	Господарський суд Одеської області
17.02.2023 12:50	Господарський суд Одеської області
15.03.2023 13:45	Господарський суд Одеської області
04.04.2023 10:00	Господарський суд Одеської області
19.04.2023 12:00	Господарський суд Одеської області
15.08.2023 11:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
19.09.2023 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
23.01.2024 12:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
12.02.2024 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
03.04.2024 12:00	Касаційний господарський суд
04.06.2024 10:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
02.07.2024 12:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
19.11.2024 11:45	Південно-західний апеляційний господарський суд
19.11.2024 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
17.12.2024 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд