65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" травня 2023 р. Справа № 916/849/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 4005815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ" (67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, буд. 9, код ЄДРПОУ 19059540),
про стягнення 18813,20 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ" про стягнення 18813,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням у повному обсязі відповідачем грошового зобов'язання за Договором про компенсацію плати земельного податку сторонніми особами за користування землею АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” на ділянках, що не мають кадастрових номерів від 26.11.2020, в частині сплати на користь позивача 18813,20 грн ПДВ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/849/23 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження сторін, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначена ухвала суду отримана позивачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти про вручення (т. 1, а.с. 34).
Проте, ухвала, надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою Укрпошти щодо причини повернення (досилання) - "тимчасово не обслуговується" (т. 1, а.с. 36-37).
Станом на 11.05.2023 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 26 листопада 2020 року між АТ “Українська залізниця” в особі РФ “Одеська залізниця” (надалі - позивач або Товариство) і Товариством з обмеженою відповідальністю “КІМ” (надалі - відповідач або Платник) був укладений договір про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за користування землею АТ “Укрзалізниця” на ділянках, що не мають кадастрових номерів (надалі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору платник зобов'язується на умовах та на підставі цього Договору компенсувати (відшкодувати) Товариству витрати, пов'язані зі сплатою Товариством земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця» на підставі Державного акту на право користування землею серії ІІ-ОД і № 003996 від 10.03.1999 та якою Платник користується з метою проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху для технічних потреб без права забудови земельної ділянки на підставі звернення товариства. Земельна ділянка розташована: в районі платформи Дружба за прив'язкою 56км + 785м - 57км + 125м перегону Одеса - Білгород-Дністровський, в адміністративних межах Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Загальна площа земельної ділянки складає 2093 кв.м., згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки.
Відповідно до умов п. 2.2. Договору, розмір плати, яку сплачує платник на користь товариства, складає всього 94066,01 грн, без ПДВ а саме: 49077,92 грн, без ПДВ за 2019 рік та 44988,09 грн, без ПДВ за 2020 рік.
Згідно умов п. 2.3. Договору, оплата здійснюється шляхом 100% помісячної передоплати у порядку безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, що вказаний у розділі Договору „Місцезнаходження та реквізити сторін”, протягом 30-ти днів з моменту виставлення Платнику рахунку-фактури Товариством в особі виробничого підрозділу регіональної філії „Одеська залізниця” Служби колії „Одеська дистанція захисних лісонасаджень”.
Згідно умов п. 2.4. Договору, при формуванні платіжного доручення платником в обов'язковому порядку заповнюється поле “призначення платежу” наступним чином: 191; Договір № ОД/НКМ-20-____д НЮ; ТОВ “КІМ”, без ПДВ.
Товариство має право в односторонньому порядку змінити розмір плати у разі зміни розміру земельного податку у зв'язку з зростанням індексу інфляції, проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки, зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки шляхом направлення Товариством до Платника письмового повідомлення про такі зміни (п. 3.2.2. Договору).
Згідно умов п. 5.1. Договору, усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться сторонами шляхом підписання додаткових угод, які є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до умов п. 6.1. Договору, він набирає чинності з моменту його укладання, тобто з дня його підписання сторонами, і діє з 01.01.2020 до 31.12.2020.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем було сплачено позивачу погоджену договором плату як відшкодування витрат, пов'язаних із сплатою земельного податку позивачем за 2019 рік, у розмірі 49077,92 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 02.11.2020 № 144 (т. 1, а.с. 15), а також за 2020 рік, у розмірі 44988,09 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 23.03.2021 № 214 (т. 1, а.с. 16).
Індивідуальною податковою консультацією Державна податкова служба України від 25.02.2021 № 714/ІПК/99-00-21-03-02-06 на звернення АТ “Укрзалізниця” від 10.12.2020 № Ц-3-80/3894-20 (вх. ДПС № 4136/ІПК/6 від 18.12.2020) щодо включення до бази оподаткування ПДВ суми відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомила останнього про те, що оподаткуванню ПДВ підлягають операції з постачання товарів/послуг, що є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, зокрема, операції з надання майна в оренду. Отримання суб'єктом господарювання грошових коштів (у тому числі як відшкодування (компенсація) понесених витрат зі сплати земельного податку) не є окремим об'єктом оподаткування ПДВ та може розглядатися як оплата вартості поставлених чи тих, що будуть постачатися у майбутньому, товарів/послуг. Отже, грошові кошти, які отримуються орендодавцем у зв'язку з наданням в оренду майна (у тому числі отримані у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку), за своєю економічною сутністю є оплатою вартості поставлених товарів/послуг (у тому числі послуг з оренди земельних ділянок), то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем.
У зв'язку з цим, 08.06.2021 позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 9/191, складену 02.11.2020 на операцію з відшкодування земельного податку згідно договору № ОД/НКМ-20-418дНЮ від 26.11.2020 на суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 9815,58 грн.
22 червня 2021 року позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 25/191, складену 23.03.2021 на операцію з відшкодування земельного податку згідно договору № ОД/НКМ-20-418дНЮ від 26.11.2020 на суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 8997,62 грн.
Листом від 24.06.2021 № ПЧЛ-1-04/523 позивач звернувся до відповідача з проханням сплати заборгованості за договором від 26.11.2020 № ОД/НКМ-20-418дНЮ у розмірі 18813,20 грн. Проте, відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
У пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення” вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Судом встановлено, що у п. 2.2 Договору сторони погодили договірну ціну, яка становить всього 94066,01 грн на 2019-2020 рік.
Будь-яких доказів, які б свідчили, що сторони на підставі п. 5.1. Договору укладали відповідні зміни та доповнення додатковими угодами щодо розміру ціни договору, сторонами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що на підстав п. 3.2.2. Договору, позивач звертався з письмовим повідомленням до відповідача щодо зміни в односторонньому порядку розміру плати за договором.
З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що підписавши Договір про компенсацію плати земельного податку сторонніми особами за користування землею АТ “Укрзалізниця” на ділянках, що не мають кадастрових номерів, їх сторони на підставі вільного волевиявлення погодили умову щодо ціни договору, яка є істотною умовою. Обставин зменшення або збільшення сторонами договірної ціни судом не встановлено, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.
Окрім того, пунктом 185.1 статті 185 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Водночас згідно з підпунктом “а” пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.
За змістом підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України плата за землю в складі податку на майно належить до місцевих податків та в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Верховний Суд раніше вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм податкового законодавства в контексті подібних за своїм змістом правовідносин, зокрема, у своїй постанові від 27 серпня 2019 року у справі № 804/5226/16 сформулював правовий висновок про те, що відносини з користування земельною ділянкою (її частиною), належної позивачу на праві постійного користування, які виникли на підставі договорів про компенсацію земельного податку, не мають істотних ознак орендних відносин, зазначених у статті 6 Закону України “Про оренду землі”, тим більше відносин постійного землекористування, а є так званими “зобов'язальними правовідносинами” (користування земельними ділянками без надання відповідного титулу на основі дозволу на використання ділянки). Відтак правові підстави для включення сум компенсації земельного податку до бази оподаткування ПДВ, визначеної пунктом 188.1 статті 188 ПК України, відсутні.
Схожу за своїм змістом правову позицію висловила й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (Постанова КАС ВС від 21.10.2021 у справі № 804/5847/16).
Судом встановлено, що за Договором про компенсацію плати земельного податку сторонніми особами за користування землею АТ “Укрзалізниця” на ділянках, що не мають кадастрових номерів від 26.11.2020, ТОВ “КІМ” сплачуючи АТ “Українська залізниця” в особі РФ “Одеська залізниця” погоджену договором плату як відшкодування витрат, пов'язаних із сплатою земельного податку, не оплачує надані йому позивачем товари чи послуги, а повертає плату за землю, законодавчий обов'язок сплати якої покладено на позивача як власника об'єкту(ів) нерухомості, який(і) знаходяться на земельній ділянці. Відтак, грошові кошти, які отримуються орендодавцем (позивачем) у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку, за своєю економічною сутністю не є оплатою вартості поставлених товарів/послуг і, як наслідок, об'єктом оподаткування ПДВ в розумінні пункту 185.1 статті 185 ПК України.
Посилання позивача на висновки, викладені в індивідуальній податковій консультації ДПС України від 25.02.2021 № 714/ІПК/99-00-21-03-02-06, як на підставу для включення ПДВ, не приймаються судом до уваги, оскільки вказана податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, пред'явлених до ТОВ “КІМ” щодо стягнення 18813,20 грн, а тому у задоволені позову АТ “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” суд відмовляє у повному обсязі.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2684,20 грн покладаються на позивача.
Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення складено та підписано 11 травня 2023 р.
Суддя Нікітенко С.В.