Справа №523/12336/16-к
Провадження №1-кп/523/76/23
09.05.2023 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурорів Одеської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3
Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , ОСОБА_5
за участю захисника ОСОБА_6
за участю представників потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_8
у присутності обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12016160490001331 від 29.02.2016 року та клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іжевськ Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого.
Зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, -
Встановив:
В провадженні Суворовського районного суду міста Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12016160490001331 від 29.02.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.1 КК України.
За змістом пред'явленого обвинувачення встановлено, що 28.02.2016 року приблизно о 23:55 годині, ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota Rav4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух у крайній лівій смузі по проїзній частині вул. Дніпропетровська дорога (на теперішній час вул. Семена Палія) з боку вул. Ак. Заболотного у напрямку вул. Марсельської в м. Одесі, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, відзначеного дорожньою розміткою 1.14.3 та дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 ПДР, розташованому навпроти будинку №90/1 по вул. Дніпропетровська дорога (вул. Семена Палія), порушуючи п.п. 2.3 «б», 8.7.3 «е», 8.10 Правил дорожнього руху України, а саме будучи неуважним, не врахувавши зміну дорожньої обстановки, не зупинив керований ним автомобіль перед дорожньою розміткою «стоп-лінія» та продовжив рух через пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофору для транспортних засобів, тим самим своїми необережними діями допустивши наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який перетинав проїзну частину зліва направо за ходом руху транспортного засобу по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора.
В результаті дорожньо - транспортної потерпілому ОСОБА_10 згідно висновку судово-медичної експертизи за №1185 від 6.06.2016 року спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно мозкової травми у формі струсу головного мозку, неповні вивихи 1 зубу верхньої щелепи справа, 1 та 2 зубів верхньої щелепи и зліва, переломів альвеолярних відростків 1 зубу нижньої щелепи справа, 1 та 2 зубів нижньої щелепи зліва, забійної рваної рани нижньої губи зліва, закритого перелому внутрішнього виростка великогомілкової кістки лівої гомілки, садна області лівого колінного суглобу, садна області лівого кульшового суглобу, лівого стегна, області правого колінного суглобу, які відповідно до критеріїв п.2.2.2 і 4.6 «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, на підставі фактичних даних, викладених в обвинувальному акті, суд вважає, що ОСОБА_9 своїми діями скоїв злочин, передбачений ст.286 ч.1 КК України та його дії вірно кваліфіковані за ознаками, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
9.05.2023 року під час судового засідання захисником ОСОБА_6 , діючої в інтересах ОСОБА_9 , було надане письмове клопотання про звільнення підзахисного від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.286 ч.1 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, мотивуючи тим, що з моменту вчинення даного кримінального правопорушення пройшло більше семи років, інкримінований злочин відноситься до категорії злочину невеликої тяжкості відповідно до положень ст.12 КК України в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення; строк давності не зупинявся та не переривався через вчинення нового злочину.
Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, підтвердив, що йому зрозумілі права та підстави закриття кримінального провадження, зазначаючи, що визнає свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.286 ч.1 КК України, не оспорюючи фактичні обставини, а також висновок судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_10 , який покладений в основу обвинувачення, додатково вказуючи, що весь час намагався компенсувати потерпілому спричинену шкоду, однак у зв'язку з непорозумінням, недоброзичливим ставленням родини потерпілого не змогли дійти спільної домовленості, разом з цим сторона захисту не погодилася з висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи за №43 від 30.11.2018 року відносно ОСОБА_10 , яка була проведена за клопотанням потерпілої сторони, оскільки містить розбіжності з отриманими в дійсності травмами.
Представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, не з'явився, як з'ясовано особи перебувають за межами України, клопотань про проведення судового засідання в режимі відео конференції до суду не надходило, з чого напрошується висновок, що потерпіла сторона не бажає скористатися своїм правом приймати участь у судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_9 за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, незважаючи на те, що дійсно за пред'явленим обвинуваченням строк притягнення до кримінальної відповідальності сплив, вважаючи за необхідне призначити ще одну повторну комісійну судово-медичну експертизу відносно потерпілого ОСОБА_10 з метою усунення існуючих розбіжностей щодо визначеного ступеню тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, що впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого та за наявності декілька висновків експертів, які є суперечливими, на думку сторони обвинувачення, позбавляють підстав для задоволення клопотання обвинуваченого.
Вислухавши думку учасників процесу - прокурора ОСОБА_5 , яка не вбачала підстав для задоволення клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності; захисника ОСОБА_6 , яка наполягала на задоволенні клопотання, в свою чергу зауважуючи, що думка потерпілого при розгляді питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України не має враховуватися судом, посилаючись на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України за №5-3168км/14 від 17.09.2014 року; обвинуваченого, який просив задовольнити клопотання про закриття кримінального провадження, суд дійшов до висновку, що клопотання сторони захисту обґрунтоване та підлягає задоволенню за наступними підставами.
Вирішуючи питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Судом встановлено, що злочин, який інкримінується ОСОБА_9 був вчинений 28.02.2016 року. У той час діяла санкція статті в редакції Закону України № 586-VI від 24.09.2008 року, яка передбачала покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень за №2617-VIII від 22.11.2018 року були внесені зміни у першу частину ст.286 КК України, а саме в абзаці другому частини першої слова «від двохсот до п'ятисот» замінено «від трьох тисяч до п'яти тисяч», а також слова «або без такого» виключено.
Оскільки редакція санкції ч.1 ст.286 КК України від 22.11.2018 року містить більш тяжке покарання у порівнянні з редакцією санкції ч.1 ст.286 ч.1 КК України, яка була чинна на час вчинення кримінального правопорушення, тому вказана норма закону України про кримінальну відповідальність не має зворотної дії у часі.
Враховуючи порівняльний аналіз положень ст.ст.49, 286 ч.1 КК України в редакції, що діяла на момент вчинення злочину, яке інкримінується ОСОБА_9 , та в чинній редакції, суд приходить до висновку, що чинна редакція закону не покращує становище обвинуваченого, у зв'язку з чим суд вважає за можливе застосувати правові норми кримінального кодексу, що діяла на момент вчинення злочину.
Щодо позиції прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого, вважаючи за необхідне призначити ще одну судово-медичну експертизу щодо встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого, суд вважає за необхідне зауважити, що окрім первинної експертизи, яка покладена в основу обвинувачення, мала місце змагальність сторін, під час судового розгляду за клопотанням представника потерпілого так і за зверненням сторони захисту були проведені ще дві судово-медичні експертизи, одна за №43 від 30.11.2018 року, яка проводилася протягом року, відповідно висновку якої у потерпілого ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження за критерієм втрати працездатності, з чим сторона захисту не погодилася, вказуючи, що потерпілим, який є зацікавленим в отриманні певних результатів, надавалися вибіркові документи, які були вигідними та не відповідними, приховуючи відомості про наявність вродженого захворювання; інша за №306 від 28.12.2018 року, згідно висновку якої у ОСОБА_10 тілесні ушкодження середньої тяжкості за критерієм небезпеки для життя та тривалістю розладу здоров'я. Суд погоджується з думкою сторін в тій частині, що дійсно висновки зазначених експертиз є суперечливими, у зв'язку з чим за клопотанням сторони захисту судом також була призначена повторна комісійна судово-медична експертиза відносно ОСОБА_10 , однак потерпіла сторона, нехтуючи вимоги експертів, не надала відповідних оригіналів медичних документів. Разом з цим суд вважає за необхідне наголосити, що жодний з прокурорів, підтримуючий обвинувачення, протягом всього судового розгляду, не заперечуючи проти задоволення клопотання сторін про призначення повторних експертиз, не провів аналізу доцільності у додаткових дослідженнях, навіть після допиту експерта ОСОБА_11 , маючи достатньо процесуального часу, не вважав за необхідне скористатися своїм правом щодо зміни обвинувачення у суді з метою зміни правової кваліфікації, у разі незгоди з первинною експертизою, навпаки, висновки первинної експертизи стороною обвинувачення у ході судового засідання не були визнані необґрунтованими чи такими, що не узгоджуються з іншими матеріалами справи.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що первинний висновок судово-медичної експертизи за №1185 від 6.06.2016 року, покладеного в обвинувачення, який був долучений прокурором та міститься в матеріалах судового кримінального провадження є достовірним, містить вичерпні відповіді щодо ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого; правильність цього висновку не підвергалася сумніву прокурором та не заперечувалася обвинуваченим, який вину у скоєнні злочину, передбаченому ст.286 ч.1 КК України визнає повністю. Як вбачається невдоволеною висновком первинної експертизи була потерпіла сторона, яка перш початково була ініціатором проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи, і цей спір виник через півтора роки судового розгляду. На переконання суду чергове клопотання про повторне призначення експертизи тільки призводить до штучного та необґрунтованого затягування розумних строків розгляду кримінального провадження, яке за підсумком підлягає закриттю у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
За викладених обставин, суд вважає за необхідне приймати рішення у кримінальному проваджені стосовно клопотання обвинуваченого за наявних доказів, викладених безпосередньо в обвинувальному акті в межах висунутого ОСОБА_9 обвинувачення відповідно вимог ст.337 ч.1 КПК України.
Так, на підставі ст.284 ч.2 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно вимог ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому за змістом ч.2 ст. 285 КПК України особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Статтею ст.286 ч.1 КК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Положеннями ст.286 ч.4 КПК України регламентовано, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Правилами ч.3 ст.288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, статтею 44 ч.1, ч.2 КК України сформульовані правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності, а саме особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно положень ст.49 ч.1 п.2 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене основне покарання у виді обмеження або позбавлення волі на строк не більше двох років в редакції, що діяла на момент вчинення злочину.
Передбачений ст.49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: закінчення зазначених у законі строків; не вчинення протягом цих строків нового злочину; не ухилення особи від слідства або суду.
Відповідно до статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Крім цього Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові за №598/1781/17 від 17.06.2020 року звертає увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_9 більше до кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебував, від суду не ухилявся, тобто строк давності не зупинявся та не переривався через вчинення нового злочину; враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке мало місце 28.02.2016 року, з урахуванням законодавства в редакції Кримінального Кодексу України, яка діяла на час вчинення інкримінованого обвинуваченому діяння відповідно положень ст.49 ч.1 п.2 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, а саме письмової згоди обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, суд дійшов до висновку, що є достатньо правових підстав для задоволення клопотання, що ОСОБА_9 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності в порядку ст.49 КК України, кримінальне провадження закриттю за вищезазначеною статтею, так як строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст.286 ч.1 КК України, який у даному випадку на момент розгляду справи становить три роки, сплинув.
Вивченням матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що до кримінального провадження під час досудового розслідування долучалися речові докази, а саме автомобіль марки «Toyota Rav4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який як вбачається переданий на зберігання під розписку ОСОБА_9 .
Також вивченням обвинувального акту встановлено, що до кримінального провадження під час досудового розслідування здійснювалось залучення експертів для проведення експертиз, загальна сума витрат яких складає 1143,60 гривень.
Відповідно до вимог ст.124 ч.2 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Виходячи з положень ст.124 КПК України, стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експертів можливе лише при ухваленні обвинувального вироку, а в даному випадку судове рішення викладене у формі ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, суд вважає за можливе вказані в обвинувальному акті судові витрати у загальній сумі 1143,60 грв. віднести на рахунок держави.
Крім цього, суд приймає до уваги, що в рамках даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_10 була надана уточнена позовна заява, датованої 24.11.2016 року, про стягнення на його користь з ОСОБА_9 завданої матеріальної шкоди у розмірі 119700 гривень, збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 75873,48 гривень, морального збитку у розмірі 350 тис. гривень.
Однак, відповідно положень ст.ст.128, 129 КПК України вищезазначений цивільний позов не підлягає вирішенню по суті, у зв'язку з прийнятим судом рішенням щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, тому суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_10 залишити без розгляду, разом з цим роз'яснити положення ст.128 ч.7 КПК України відповідно до яких особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.44, 49 КК України, ст.ст.128-129, 284-286, 288, 369-372, 394-395 КПК України, -
Постановив:
Клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 ч.1 п.2 КК України в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження за №12016160490001331 від 29.02.2016 року внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками ст.286 ч.1 КК України відносно ОСОБА_9 - закрити.
Речовий доказ - автомобіль марки «Toyota Rav4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий ОСОБА_9 на відповідальне зберігання під розписку - вважати повернутим за належністю.
Процесуальні витрати у загальній сумі 1143,60 гривень, пов'язаних із залученням експертів для проведення авто-технічних та трансопортно - трасологічної експертиз під час досудового розслідування - компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Цивільний позов ОСОБА_10 , пред'явленого до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, заявленого у даному кримінальному провадженні - залишити без розгляду за підстав викладених в мотивувальній частині ухвали.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1