Справа № 523/189/23
Провадження №2/523/903/23
"05" травня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду №9 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, територіальний відділ у Суворовському районі м. Одеси служби у справах дітей Одеської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей
05 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей: малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, а малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю.
Свої позовні вимоги вона обґрунтовувала тим, що 25 вересня 2013 року між ними був зареєстрований шлюб, під час якого народилося двоє дітей. Протягом останніх кількох років шлюбу стосунки між ними почали погіршуватися, постійно виникали сварки та непорозуміння, наразі у них відсутні спільні інтереси, вони втратили почуття любові та поваги один до одного, мають різні погляди на життя та ведення спільного господарства, шлюбні стосунки з відповідачем фактично припинили, на даний час шлюб носить лише формальний характер, за таких обставин, на думку позивачки, примирення з відповідачем та збереження сім'ї є неможливим та суперечить її інтересам.
Одночасно позивачка просить після розірвання шлюбу визначити місце проживання неповнолітніх дітей таким чином: сина - з батьком, доньку - з матір'ю.
Після надходження позовної заяви суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України.
21 лютого 2023 року після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача та після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснивши суду, що син бажає проживати разом із батьком, оскільки він змалечку був прив'язаний до батька та його батьків, вони у більшій мірі займалися його вихованням, у той час як позивачка закінчувала навчання, а донька є більш прив'язаною до мами.
Відповідач у підготовче засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, надав суду заяву про визнання вимог про розірвання шлюбу і визначення місця проживання дітей, в якій просив ухвалити рішення у підготовчому засіданні та провести розгляд справи без його участі. Треті особи - Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування та територіальний відділ у Суворовському районі м. Одеси служби у справах дітей Одеської міської ради своїх представників у судове засідання не направили, про слухання справи були повідомлені належним чином.
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування надала суду висновок про вирішення спору щодо визначення місця проживання дітей, а також клопотання про розгляд справи у відсутності представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивачку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Сторони зареєстрували шлюб 25 вересня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1781, згідно з виданим, 25 вересня 2013 року, оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від спільного проживання під час шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причинами розірвання шлюбу стало те, що протягом останніх кількох років шлюбу стосунки між подружжям почали погіршуватися, постійно виникали сварки та непорозуміння, наразі у сторін відсутні спільні інтереси, вони втратили почуття любові та поваги один до одного, мають різні погляди на життя та ведення спільного господарства, шлюбні стосунки між ними фактично припинені, разом не проживають, на даний час шлюб носить лише формальний характер.
Згідно зі ст.111 Сімейного кодексу України суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із положеннями ст. 18 ч. 2 п. 3, ст.ст. 51, 56 ч. 3, ст.110 ч. 1 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Враховуючи, що у сторін сім'я розпалася, відповідач погодився на розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки обґрунтовані і доказані, а тому шлюб слід розірвати, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
За змістом частини другої статті 114, статті 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, повинно бути зареєстроване в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та постановлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Позивачка вважає за необхідне після розірвання шлюбу визначити місце проживання малолітніх дітей, залишивши доньку проживати з собою, а сина - з батьком. Відповідач визнав позовні вимоги.
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, склала висновок від 21 квітня 2023 року, відповідно до якого вважає доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_2 , а малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю, ОСОБА_1 .
Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.
Відповідно до ст.3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Статтею 151 СК України визначено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.
Так, у статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. №789-XII, ч.7 ст.7 СК України закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У пункті 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, проголошено правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Відповідно до вимог ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За нормами ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до вимог ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Дитині, для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння також в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється забезпеченню інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини).
Нормами ч.1 ст.13 ЦПК закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивачки є обґрунтованою, оскільки є законні підстави для визначення після розірвання шлюбу місця проживання доньки разом із матір'ю, а сина - разом із батьком, які створять усі необхідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку дітей.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 258-259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 25 вересня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1781, між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) - розірвати.
Копію рішення суду після набрання ним законної сили направити Суворовському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Визначити після розірвання шлюбу місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визначити після розірвання шлюбу місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Суддя
Повне рішення складено 10.05.2023 р.