Справа №522/4425/21
Провадження №1-кп/522/656/23
11 травня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі об'єднані обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12020165500001771 від 14.12.2020 року та №12020166480000573 від 23.12.2020 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Азербайджан, уродженця м. Шемкір Республіки Азербайджан, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, на території м. Одеси не зареєстрованого, який не має постійного місця проживання, раніше судимого:
- 22.05.2018 року до Київського районного суду м. Одеси направлено обвинувальний акт за ч. 2 ст. 187 КК України;
- 05.10.2020 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років п/в, звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном на 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
14.12.2020 близько 00:15 годині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з Особа 1, знаходячись в приміщенні кафе-бару «Лейла» (Порто Франко), що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Катериненська, 18, зустріли раніше незнайомого їм ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого в цей час на шиї знаходився золотий ланцюжок.
В цей час у ОСОБА_3 та Особа 1 раптово виник спільний злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, а предметом свого спільного посягання визначили золотий ланцюжок належний потерпілому ОСОБА_8 .
При цьому ОСОБА_3 та Особа 1, як спосіб реалізації свого злочинного умислу, вирішили заволодіти майном потерпілого відкрито, а саме скориставшись алкогольним оп'янінням потерпілого, та під приводом спілкування відвести його в безлюдне місце та в зручний час зірвати з шиї ланцюжок, таким чином останній не встигне чинити йому будь-який опір, а в разі опору застосувати фізичну силу.
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, розуміючи які саме дії їм необхідно виконати, для безперешкодного заволодіння предметом свого посягання, ОСОБА_9 та Особа 1 дочекавшись, доки потерпілий ОСОБА_8 зайшов до вбиральні пішли за ним, де діючи відкрито для потерпілого, Особа 1 обхватив потерпілого за шию та наніс декілька ударів кулаком руки по тулубу останнього, а ОСОБА_9 в цей час тримав потерпілого ззаду, для припинення чинити певний опір. В подальшому Особа 1 шляхом ривка зірвав з шиї потерпілого ланцюжок, виготовлений із золота 585 проби, вагою 82,2 грами, довжиною 65 см. Заволодівши предметом свого злочинного посягання, Особа 1 та ОСОБА_9 наказали потерпілому мовчати.
Потерпілий сприйняв їх погрози як реальні та побоюючись за своє життя та здоров'я вийшовши з приміщення вбиральні нічого не повідомив про відкрите викрадення його майна ні охороні, ні своєму товаришу, з яким разом відпочивав у вказаному закладі.
Після чого Особа 1 вийшов з приміщення вбиральні, дочекався ОСОБА_3 в залі, де передав йому викрадене майно, після чого вони залишили місце вчинення кримінального правопорушення.
Вказаним кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_8 завдано матеріальний збиток на загальну суму 135724,43 гривень (1 грам золота на момент вчинення злочину еквівалентний 1651,14 гривням), що є значною шкодою.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), що завдав значної шкоди потерпілому, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, 23.12.2020, приблизно о 00 годин 18 хвилин, біля будинку №13 по проспекту Академіка Глушко в м.Одесі, ОСОБА_3 , відносно якого 22.05.2018 Одеською місцевою прокуратурою №1 направлений до Київського районного суду м.Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018161480000498 від 28.02.2018 за ч. 2 ст. 187 КК України та 05.03.2021 Одеською місцевою прокуратурою №3 направлений до Приморського районного суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020165500001771 від 14.12.2020 за 3 ст. 186 КК України, помітив у правій руці раніше йому незнайомого ОСОБА_10 мобільний телефон марки «iPhone 11 Pro Max» у чохлі фіолетового кольору, який останній положив в праву кишеню свої куртки, після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення цього мобільного телефону, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, повторно.
23.12.2020, приблизно о 00 годин 20 хвилин, за вищевказаною адресою ОСОБА_3 , реалізуючи злочинний умисел, підійшов до ОСОБА_10 та правою рукою відкрито викрав з правої кишені куртки ОСОБА_10 даний мобільний телефон, однак останній правою рукою шляхом ривку відібрав з правої руки ОСОБА_3 цей мобільний телефон, який ОСОБА_10 знову положив в праву кишеню своєї куртки. Потім, продовжуючи реалізувати злочинний умисел, ОСОБА_3 застосував відносно ОСОБА_10 насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я останнього, а саме наніс удар кулаком правої руки в живіт ОСОБА_10 , спричинивши останньому фізичний біль, після чого правою рукою відкрито викрав з правої кишені куртки ОСОБА_10 майно останнього: вищевказаний мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max» (IMEI: НОМЕР_1 ) - вартістю 28633 гривні в чохлі фіолетового кольору - вартістю 100 гривень, з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_2 - вартістю 25 грн., на рахунку якої грошові кошти були відсутні, після чого ОСОБА_3 з викраденим майном втік з місця вчинення кримінального правопорушення, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 28758 гривень.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 186 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та підтвердив суду такі встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини, а саме, що дійсно, у грудні 2020 року знаходячись в приміщенні кафе-бару «Лейла» за адресою: м. Одеса, вул. Катериненська, 18, відкрито із застосуванням насильства викрав у раніше не знайомого ОСОБА_8 золотий ланцюжок вагою 82,2 грами. Крім того, підтвердив, що у грудні 2020 року знаходячись за адресою: пр. Академіка Глушко, буд. 13 в м.Одесі, відкрито із застосуванням насильства викрав у раніше не знайомого ОСОБА_10 мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max». Просив суд призначити йому справедливе покарання.
Потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, підтвердив, що матеріальну шкоду йому відшкодовано у повному обсязі, цивільний позов просив залишити без розгляду.
Потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, підтвердив, що матеріальну шкоду йому відшкодовано повністю, цивільний позов не надавав.
Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду. З урахуванням думки прокурора, обвинуваченого, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, за ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинене повторно; та за ч. 3 ст. 186 КК України, за ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), що завдав значної шкоди потерпілому, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
У відповідності до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ст.67 КК України, є рецидив злочинів.
При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов'язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У вчиненому обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи, на наркологічному обліку не значиться, матеріальний збиток потерпілим відшкодував у повному обсязі.
Також суд бере до уваги суспільну небезпеку і характер вчинених ним кримінальних правопорушень, зміст обвинувачення, посередню характеристику та те, шо обвинувачений ОСОБА_3 є раніше судимою особою, однак на шлях виправлення на встав, належних висновків для себе не зробив, та знов вчинив умисні корисливі злочини, наявність пом'якшуючої обставини та обтяжуючої обставини, у зв'язку з чим, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 186 КК України - у виді 4 років 1 місяць позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Окрім того, суд встановив, що вироком Київського районного суду міста Одеси від 05.10.2020 року, який набрав законної сили 05.11.2020 року, ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з визначенням іспитового строку 2 роки.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 186 КК України, ОСОБА_3 скоїв після набрання зазначеним вироком Київського районного суду м. Одеси законної сили.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Отже, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на думку суду, повинно бути призначено на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю даного вироку з вироком Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2020 року, при цьому суд вважає за доцільне застосувати принцип часткового складання.
Суд також встановив, що у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_3 перебував під вартою з 09.02.2021 року по теперішній час у зв'язку із застосуванням до нього ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2021 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому в силу положень ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_3 слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Крім того, у зв'язку з існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до вступу вироку в законну силу.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 24.12.2020 року, слід скасувати, так як у подальшому застосуванні такого арешту відпала потреба.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 139411,20 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., слід залишити без розгляду у зв'язку з повним відшкодуванням обвинуваченим шкоди потерпілому.
Крім того, суд вбачає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 12.02.2021 року №СЕ-19/116-21/2396-ТВ у сумі 653,80 (шістсот п'ятдесят три гривні 80 коп.) гривень.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 186 КК України - 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Київського районного суду міста Одеси від 05.10.2020 року у вигляді 1 (одного) місяця позбавлення волі, остаточно призначивши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 2 (два) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 09 лютого 2021 року.
Зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання термін його перебування під вартою з 09.02.2021 року по 11.05.2023 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі (ч.5 ст.72 КК України).
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 139411,20 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 12.02.2021 року №СЕ-19/116-21/2396-ТВ у сумі 653,80 (шістсот п'ятдесят три гривні 80 коп.) гривень.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 24.12.2020 року, а саме на: шапку чорного кольору із візерунками сірого кольору; мобільний телефон марки «Sony» в корпусі золотистого кольору, на задній кришці якого вибитий напис «XPERIA».
Речові докази: шапку чорного кольору із візерунками сірого кольору; мобільний телефон марки «Sony» в корпусі золотистого кольору, на задній кришці якого вибитий напис «XPERIA»; коробку від мобільного телефону марки «iPhone 11 Pro Max», об'ємом 256 Гб, чорного кольору, - повернути власнику.
Речові докази: DVD-R диск з відеозаписами; цифровий диск з відео файлами з камер внутрішнього відеоспостереження ресторану-нічного клубу «Porto Franko», розташованого за адресою:м.Одеса, вул. Катериненська, 18, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1