Справа № 522/8962/23
Провадження № 2/522/4382/23
про залишення позову без руху
11 травня 2023 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Суворова О.В., дослідивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» про захист прав споживачів,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Преміум Актив» про захист прав споживачів.
Звертаючись до суду позивач в своєму позові вказує свою адресу: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , також позивачкою долучена копія паспорту, згідно якої адресою реєстрації позивача є: АДРЕСА_1
Однак, судом направлявся запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації позивача. Відповідь № 64883 отримана 09.05.2023 року, згідно якої за вказаними параметрами особу ОСОБА_1 не знайдено.
Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно відмомстей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» зареєстровано за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.66.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати недійсним Договір позики.
Позивач посилається на ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється па всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір».
Стаття 4 Закону України «Про судовий збір» установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).
Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої статті 5 цього Закону.
Згідно ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
З позову вбачається, що позивач звернувся за захистом прав, що порушені, виходячи з умов договору. Порушення прав, саме як споживача, у позовній заяві не обґрунтовано. Таким чином, із позову вбачається, що позивач звернувся за захистом цивільних прав.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Відповідно до абз.2 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» та станом на 1 січня 2023 року становить 2684 гривні.
Отже, сплаті за одну вимогу немайнового характеру становить сума судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Отже, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору.
Як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 р №1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, зокрема, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак в позовній заяві відсутні належні обгрунтування того, яким чином Договір позики, укладений між позивачкою та ТОВ «Фінансова Компанія «Преміум Актив», співвідноситься з порушенням права позивача саме, як споживача.
Таким чином, посилання позивача на норми ЗУ «Про захист прав споживачів» є безпідставними.
Виходячи з наведеного, суд не вбачає обґрунтувань порушень відповідачем будь-яких прав позивача, як споживача та підстав застосування до правовідносин положень законодавства по захисту прав споживачів. Таким чином, суд вбачає невідповідність позову положенням ст. 175 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, вбачається, що позивачем не обґрунтовані підстави підсудності справи саме Приморському районному суду м. Одеси та не сплачено судовий збір.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 8, 28,175, 177, 185, 260, 261,353 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» про захист прав споживачів - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу. У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Суворова О.В.