Справа № 522/13005/20
Провадження № 4-с/522/7/23
06 квітня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Волошина А. С.,
представника заявника - адвоката Боври Д. Ю.,
стягувача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_2 на дії начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенка Романа Васильовича, (стягувач - ОСОБА_1 ),
До Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 зі скаргою на дії начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенка Романа Васильовича, в якій просить визнати протиправними його дії щодо відмови у скасуванні постанови державного виконавця Першого Київського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдин Тапдигалі Огли від 14.09.2018 у ВП № 22486205 про накладення штрафу; зобов'язати начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенка Романа Васильовича скасувати постанову державного виконавця Першого Київського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдин Тапдигалі Огли від 14.09.2018 у ВП № 22486205 про накладення штрафу.
В обґрунтування скарги зазначає, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2020 з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи.
14 вересня 2018 року державним виконавцем Першого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Алієвим А. Т. Огли прийнято постанову про накладення на нього штрафу за несплату аліментів в розмірі, що перевищує суму відповідних платежів за три роки у сумі 61 182,14 грн.
Підставою для винесення зазначеної постанови слугувала наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.08.2018 у сумі 122 364, 28 грн.
Заявник не погоджується з такою сумою та зазначає, що внаслідок неналежної організації роботи державним виконавцем не було враховано всі квитанції про сплату аліментів та розписки стягувача про отримання нею від боржника коштів в рахунок сплати аліментів. Заявником подано до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) квитанції про сплату ОСОБА_2 аліментів на загальну суму 39 550, 00 грн, розписки стягувача про отримання нею аліментів на загальну суму 480 дол. США та 8 450,00 грн.
29 листопада 2022 року ним отримано перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, у якому виконавцем враховані суми аліментів, сплачені ОСОБА_2 у період з 17.06.2009 по 30.06.2022 у розмірі 48 000,00 грн. Заборгованість встановлена у розмірі 120 710,01 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості від 30.03.2011 державним виконавцем враховані лише сплати на загальну суму 4 400,00 грн, а перерахування аліментів у період з 17.06.2009 по 10.01.2012 та розписки в період з 16.09.2008 по 06.01.2014 не враховані.
Вважає, що постанова про накладення штрафу містить неправдиві відомості та заборгованість зі сплати аліментів була значно меншою.
Він звертався до виконавчої служби про скасування постанови про накладення штрафу, проте начальником Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенком Р. В. йому було відмовлено у скасуванні постанови без наведення мотивів такої відмови.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2023 витребувано у Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження № 22486205.
Письмових пояснень чи заперечень на скаргу від начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду не надходило.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Бовра Д. Ю. скаргу просив задовольнити.
ОСОБА_1 у судовому засіданні у вирішенні скарги покладалася на розсуд суду.
Начальник Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши представника боржника та стягувача, дослідивши матеріали скарги, суд встановив таке.
Постановою головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієвим А. Т. від 14.09.2018 в рамках виконавчого провадження № 22486205 на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів, за несплату аліментів в розмірі, що перевищує суму відповідних платежів за три роки, на ОСОБА_2 накладено штраф на користь ОСОБА_3 у розмірі 61 182,14 грн.
У постанові зазначено, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 31.08.2018 складає 122 364, 28 грн.
Відповідно до листа начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенка Р. В. повідомлено боржнику про відсутність підстав для скасування постанови про накладення штрафу.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VІІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини третьої цієї статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Згідно з ч. 4 ст. 11 цього Закону строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
У постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 620/517/20 Верховний Суд зазначив, що нормами Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів). При цьому положення частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за певну кількість років. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Тож дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу. Згідно пояснювальної записки до законопроекту цього закону, метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.
У скарзі ОСОБА_2 зазначає, що державним виконавцем не було враховано всі квитанції про сплату аліментів та розписки стягувача про отримання нею від боржника коштів в рахунок сплати аліментів. 29 листопада 2022 року ним отримано перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, у якому виконавцем враховані суми аліментів, сплачені ОСОБА_2 у період з 17.06.2009 по 30.06.2022 у розмірі 48 000,00 грн. Згідно з розрахунком заборгованості від 30.03.2011 державним виконавцем враховані лише сплати на загальну суму 4 400,00 грн, а перерахування аліментів в період з 17.06.2009 по 10.01.2012 та розписки в період з 16.09.2008 по 06.01.2014 не враховані, у підтвердження чого додав до скарги відповідні документи.
Начальником Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не спростовано тверджень боржника та не доведено відсутності підстав для скасування постанови про накладення штрафу.
Овідіопольським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) станом на день розгляду скарги ухвалу суду від 27.01.2023 не виконано та не надано до суду матеріалів виконавчого провадження№ 22486205.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенка Романа Васильовича щодо відмови у скасуванні постанови державного виконавця Першого Київського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдин Тапдигалі Огли від 14.09.2018 у ВП № 22486205 про накладення штрафу.
Що стосується вимог скарги щодо зобов'язання начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенка Романа Васильовича скасувати постанову державного виконавця Першого Київського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдин Тапдигалі Огли від 14.09.2018 у ВП № 22486205 про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17.12.2004, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» викладено позицію щодо недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13.
Крім цього, відповідно до положень п.п. 3 п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати державного виконавця або іншу посадову особу до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
З огляду на викладене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Таким чином, суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
На підставі наведеного, скарга ОСОБА_2 підлягає задволенню частково.
Керуючись ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_2 на дії начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костенка Романа Васильовича (м. Одеса), (стягувач - ОСОБА_1 ) - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенка Романа Васильовича щодо відмови у скасуванні постанови державного виконавця Першого Київського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдин Тапдигалі Огли від 14.09.2018 року у ВП № 22486205 про накладення штрафу.
У решті скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА