Справа № 509/937/23
11 травня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Козирський Є.С.,
при секретарі - Лисенко О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Берлізова Є.В. про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі № 509/937/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
18 квітня 2023 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 509/937/23 позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), місце реєстрації: АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в розмірі 84449,20 гривень та витрати за проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 4000,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,00 гривень.
28 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Берлізов Є.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду, в якій просить ухвалити додаткове рішення до рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року у вказаній справі, посилаючись на те, що суд не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000,00 грн.
Представник відповідача надав суду заперечення, відповідно до якого вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає до задоволення, так як представником Позивача в передбачений ст. 141 ЦПК України строк не надано належних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про винесення додаткового рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Тобто, процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Звісно, даний перелік не є вичерпним.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Тобто стороні, яка намагається стягнути витрати на професійну правничу допомогу, слід (1) якомога детальніше описати надані послуги та (2) надати суду максимально можливий обсяг доказів, що реально підтверджує заявлений розмір витрат на адвоката.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 09 грудня 2022 року укладений з адвокатом Берлізовим Євгеном Валерійовичем. При цьому, відповідно до п.3 зазначеного Договору, розмір гонорару який клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору, така Додаткова угода може бути укладена у формі додатку до Договору , який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
Таким чином, з наданого Договору не вбачається яка саме сума має складати розмір гонорару адвокату, тобто розмір оплати за надання правничої допомоги.
Крім того, матеріалі справи не містять додаткової угоди, яка відповідно до умов укладеного Договору визначає розмір гонорару.
Разом із тим, в матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордеру, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатила адвокату Берлізову Є.В. суму в розмірі 12000 грн. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги.
Однак, слід зауважити те, що відсутність зазначення суми гонорару в укладеному Договорі про надання правової (правничої) допомоги, ненадання до матеріалів справи додаткової угоди про встановлення розміру гонорару, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також ту обставину, що відповідно до наданої квитанції до прибуткового касового ордеру неможливо встановити в рамках якого саме Договору про надання правової (правничої) допомоги сплачені кошти, так як проведення оплати в день укладення договору не є абсолютним доказом, що оплата проведена саме в рамках укладеного Договору від 09.12.2022, так як з реквізитів Договору зазначеного на квитанції не можливо достеменно встановити в рамках якого з договорів проведено платіж.
Верховний Суд у справі № 922/3812/19 підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Враховуючи викладене, ненадання представником Позивача Додаткової угоди, з визначенням суми гонорару, передбаченої умовами укладеного Договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.12.2022, ненадання Акту прийому-передачі виконаних робіт, де зазначено обсяг наданих адвокатом послуг, позбавляє суд можливості надання їм оцінки щодо співмірності та необхідності при розгляді справи. Тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 270, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Берлізова Є.В. про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі № 509/937/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення в порядку ч. 6 ст. 259 ЦПК України.
Суддя Є.С. Козирський