Справа № 509/4547/22
11 травня 2023 року смт. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у об'єднаному кримінальному провадженні №12022162380000420 від 29.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, не працюючого, маючого середню освіту, не одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 14.02.2014 року вироком Овідіопольського районного суду Одеської області за ч.3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; 30.05.2014 року вироком Овідіопольського районного суду Одеської області за ч.2 ст. 121, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 27.04.2018 року, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, -
29.09.2022 року приблизно о 11 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_5 , проходячи по вул. Соборності, в смт. Овідіополь Одеського району Одеської області, біля будинку № 45, побачив на дереві чоловічу сумку, що висіла на ремінці, на гілці. Внаслідок раптово виниклого умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у період дії правового режиму воєнного стану, який введено в Україні відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Указу Президента України №259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України віл 22.05.2022 № 2263-ІХ, Указу Президента України № 573/2022 від 12.05 2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500 - IX, підійшовши до дерева, переконавшись, що його дії залишаються непоміченими для сторонніх осіб, таємно викрав чоловічу сумку чорного кольору, вартістю 250 гривень, в якій знаходився мобільний телефон марки «Хіаоті Смартфон Redmi Notм 10 Рго», без чохла, вартістю 7060 гривень, в якому знаходилася сім картка оператора «Київстар», вартістю 100 гривень, грошей на рахунку не було; паспорт громадянина Молдови на прізвище ОСОБА_7 , не маючого вартості; грошові кошти в сумі 200 гривень та позолочений ланцюжок з хрестом (біжутерія), вартістю 350 гривень, належні ОСОБА_7 .
Вищевказаним чужим майном обвинувачений ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд та спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 7960 гривень.
Крім того, 21.01.2023 року приблизно о 09 годині 00 годин, тобто діючи в умовах воєнного стану, введеного на території України 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_8 , від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженими Законами України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2119-ІХ від 15.03.2022, № 2212-ІХ від 21.04.2022, № 2263-ІХ від 22.05.2022, № 2500-ІХ від 15.08.2022, № 2738-ІХ від 16.11.2022 відповідно, якими продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи у спальному приміщенні будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 за добровільної згоди власника ОСОБА_9 на ґрунті раптового виниклого злочинного умислу спрямованого на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді порушення права власності іншої особи, вважаючи що його дії будуть непоміченими для інших осіб, незаконного заволодів майном, яке належить ОСОБА_9 , а саме: мобільним телефоном марки «Redmi», моделі «А1 Black» 2 GBRAM 32 GB ROM, в корпусі чорного кольору S/ НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , вартістю 2564, 75 гривень.
Після чого обвинувачений ОСОБА_5 покинув місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши своїми злочинними діями матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_9 , на загальну суму 2564, 75 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, за обставин викладених в обвинувальних актах, визнав повністю, надавши показання, що вчинив кримінальні правопорушення при викладених вище обставинах, докази, що маються в матеріалах кримінального провадження не оспорює, як і не оспорює фактичні обставини вчинених ним злочинів.
У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі у зв'язку з сімейними обставинами, обставини справи та докази, які в ній є, ним не оспорюються, не заперечує та визнає не доцільним досліджувати докази по справі. Також в заяві потерпілого зазначено, що він розуміє, що на випадок визнання судом не доцільності дослідження доказів, він буде позбавлений можливості оскаржувати вказані обставини в апеляційному суді. Цивільного позову потерпілим не заявлено.
Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі у зв'язку із зайнятістю на роботі, обставини справи та докази, які в ній є, ним не оспорюються, не заперечує та визнає не доцільним досліджувати докази по справі. Також в заяві потерпілого зазначено, що він розуміє, що на випадок визнання судом не доцільності дослідження доказів, він буде позбавлений можливості оскаржувати вказані обставини в апеляційному суді. Цивільного позову потерпілим не заявлено.
За згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з врахуванням свідчень обвинуваченого, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченим ОСОБА_5 та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз'яснено обвинуваченому, учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Заслухавши обвинуваченого, позиції сторони обвинувачення та захисту, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не одружений, утриманців не має, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, раніше неодноразово судимий: 14.02.2014 року вироком Овідіопольського районного суду Одеської області за ч.3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; 30.05.2014 року вироком Овідіопольського районного суду Одеської області за ч.2 ст. 121, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 27.04.2018 року, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає рецидив злочину.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вчинення обвинуваченим умисних тяжких корисливих злочинів, обставини їх вчинення, позицію потерпілих, якими не заявлено цивільних позовів, що свідчить про відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого, особу винного, його сімейний стан, наявність посередньої характеристики з постійного місця проживання, обставину, що пом'якшує покарання, та наявність обставини, що його обтяжує, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України слід призначити у межах мінімальної санкції даної статті у виді позбавлення волі.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Строк відбування покараня обвинуваченого ОСОБА_5 за цим вироком рахувати з моменту проголошення, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення відповідно ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку день за день, а саме - з дня взяття під варту 15.03.2023 року по 10.05.2023 року.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.10.2022 року та від 20.02.2023 року, необхідно скасувати.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експертів становлять в загальному розмірі 2642 грн. 92 коп., які відповідно до ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання відраховувати ОСОБА_5 з дня проголошення даного вироку суду - з 11 травня 2023 року.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, з 15 березня 2023 року по 10 травня 2023 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на залучення експерта в сумі 2649 (дві тисячі шістсот сорок дві) гривні 92 копійки.
Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.10.2022 року та від 20.02.2023 року, - скасувати.
Речові докази після набрання вироком суду законної сили:
1) грошові кошти в сумі 40 гривень, купюрами дві по 10 гривень та одна - 20 гривень, позолочений ланцюжок (біжутерія), чоловічу сумку чорного кольору, в якій знаходився паспорт громадянина Молдови на прізвище ОСОБА_7 , мобільний телефон марки «Xiaomi Смартфон Redmi Note 10 Pro», які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_7 - вважати повернутими власнику ОСОБА_7 ;
2) мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A1» в корпусі чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 , в чохлі чорного кольору, та картонна коробка від вказаного мобільного телефону, які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_9 - вважати повернутими власнику ОСОБА_9 ;
3) зимова чоловіча куртка чорно-білого кольору, яка знаходиться на зберіганні в камері речових доказів ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області за адресою: вул.Берегова, 9, смт.Овідіополь, Одеський район, Одеська область - повернути обвинуваченому ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий: ОСОБА_1