16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/455/23
Провадження № 3/730/318/2023
"08" травня 2023 р. м. Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Борзна Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч. 3 ст. 178 КУпАП,
ОСОБА_1 01.05.2023 року приблизно о 17-00 год. в громадському місці в м. Борзна по вул. П. Куліша неподалік буд. № 114 знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння: мав хитку ходу, нечітку мову та різкий запах алкоголю з порожнини рота, чим ображав людську гідність та громадську мораль.
Оскільки дії ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 178 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в протоколі. Пояснив, що поминали дядька, який помер, а тому сильно напився. Просить вибачення, готовий нести відповідальність за свої дії.
Відповідно до статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, суд, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.
Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наданих в суді пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Статтею 178 КпАП визначено адміністративну відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
Тобто, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Громадський порядок слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі в публічних (громадських, людних) місцях, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні, але здебільшого, ці дії позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки (див. з цього питання постанову ВСУ від 04.10.2012 у справі № 5-7к12).
Що стосується характеристики поняття «громадська мораль» ужите у вказаній статті наведеного Кодесу, то судом зауважується, що за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі», суспільна мораль - система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість.
В постанові від 29 жовтня 2021 року в справі № 480/85/19 Верховний Суд в т.ч. зауважив, що поняття суспільної моралі є оціночним і у кожному випадку порушення (не порушення) суспільної моралі має оцінюватися, виходячи з фактичних обставин. Також варто враховувати, що протягом останніх десятиліть у суспільстві змінювалися традиції, культурні цінності, які формують суспільну мораль.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у появі в громадських місцях у п'яному вигляді.
Громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Об'єктивна сторона діяння у формі «появи в громадських місцях у нетверезому стані», що ображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп'яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав'язливе ставлення до громадян тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп'яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п'яний повністю безпорадний (у непритомному стані).
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі прямого або непрямого умислу, а суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.
У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч 3. ст. 178 КпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КпАП, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, який складено у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України;
- відеозаписом з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників поліції, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення;
- випискою з медичної карти амбулаторного хворого КНП «Борзнянська міська лікарня» Борзнянської міської ради № 29 від 01.05.2023р. згідно якої ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, 3,2 % проміле, встановлено діагноз: гостра інтоксикація;
- копіями постанов про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.ч.1; 2 ст. 178 КУпАП від 24.06.2022р. та 04.07.2022р, згідно яких ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за вчинення аналогічних дій;
- копією постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 11.08.2022р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 178 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Таким чином, у сукупності з іншими доказами, що містяться у справі, суд вважає вину ОСОБА_1 повністю доведеною.
При цьому суд бере до уваги, що ч. 3 ст. 178 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою ст. 178 КУпАП, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появу в громадських місцях у п'яному вигляді.
Матеріалами справи безсумнівно підтверджується те, що ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за дії, відповідальність за які, передбачена ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Відповідно до ст. 10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У цій ситуації суд ураховує обставини, визначені ст. 33 КУпАП, обставин, які б обтяжували чи пом'якшували відповідальність не встановлено, і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 3 статті 178 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Окремо суд вважає обміркувати вид стягнення.
З процесуальних рішень, що є у справі, убачається, що на ОСОБА_1 вже накладалися стягнення у виді штрафу. Проте, з систематичності аналогічних діянь, вчинених ОСОБА_1 убачається, що такий вид стягнення вже є недієвим. А тому суд вважає за необхідне призначити стягнення у виді адміністративного арешту. На думку суду, застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту є найбільш доречним та спричиняє негативні наслідки особистого характеру саме для правопорушника, не обтяжує сімейний бюджет останнього, оскільки останній не працює, а також є саме тим стягненням, який буде достатнім для виховання ОСОБА_1 , оскільки надасть останньому час на обмірковування своєї поведінки та критично оцінити свої дії.
Адже, адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації, на переконання суду, у разі визначення стягнення у виді громадських робіт.
Враховуючи систематичність вчинення аналогічних правопорушень, особу ОСОБА_1 , суд вважає, що строк адміністративного арешту має бути максимальним.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 178, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 178 КУпАП, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді арешту строком на 15 (п'ятнадцять) діб.
Строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Суддя Ріхтер В.В.