Справа № 947/3487/23
Провадження № 2-п/947/52/23
11.05.2023 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.03.2023 року по цивільній справі №947/3487/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді в порядку спрощеного позовного провадження перебувала цивільна справа №947/3487/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
За наслідком розгляду справи, 30.03.2023 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.12.2013 року, станом на 25.12.2022 року, у загальному розмірі 55777 гривень 51 копійка, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.
26.04.2023 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява від ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.03.2023 року по цивільній справі №947/3487/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви, відповідачка посилається на те, що не отримувала жодної судової повістки, а відтак не була повідомлена належним чином, про дату, час і місце проведення розгляду справи, за наслідком чого остання була позбавлена можливості надати відзив на позовну заяву з доказами до нього. Також, відповідачка зазначала, що не згодна з нарахованою банком сумою заборгованості, а подані банком докази на підтвердження укладення кредитного договору є неналежними.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 27.04.2023 року вказану заяву прийнято до розгляду та призначено до судового засідання.
У судове засідання призначене на 11.05.2023 року сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.
Однак, відповідачка у заяві про перегляд заочного рішення зазначила, що її підтримує, заочне рішення суду просить суд скасувати, розгляд заяви провести за її відсутності.
Представник позивача - АТ КБ «Приватбанк» повідомлений про дату, час і місце проведення розгляду заяви, однак про причини неявки суд не повідомив.
Частиною 1 статті 287 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд заяви ОСОБА_1 за відсутності сторін по справі в судовому засіданні 11.05.2023 року, на підставі наданих до суду доказів.
Дослідивши та вивчивши матеріали заяви відповідача з доданими до неї документами, матеріали цивільної справи №947/3487/23, суд вважає заяву не підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Як вбачається, оскаржуване заочне рішення суду було ухвалено судом 30.03.2023 року, а заява про перегляд заочного рішення суду надійшла до суду 26.04.2023 року, за наслідком чого суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 межах встановленого законодавством тридцятиденного терміну, з дня ухвалення заочного рішення, звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Для скасування заочного рішення суду необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача у судове засідання та не надання відзиву, а й те, що аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише при встановленні цих умов в сукупності у суду є підстави для скасування заочного рішення суду.
Таким чином, підставою для скасування заочного рішення може бути тільки наявність одночасно усіх умов, встановлених ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а саме: доведеність обставин, що: відповідач не з'явився в судове засідання, не повідомив про причини неявки і не подав відзив з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Оглянувши матеріали цивільної справи №947/3487/23, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 сповіщалась про дату, час і місце проведення розгляду справи наступним чином.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з відповіддю з відділу адресної довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14.04.1998 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
За наслідком встановленого зареєстрованого місця проживання відповідача, уся судова кореспонденція суду, у тому числі копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позовної заяви з додатками до неї, судова повістка, скеровувались судом разом з рекомендованим поштовим повідомленням про відправлення поштової кореспонденції на ім'я ОСОБА_1 за вказаною адресою місця реєстрації.
У відповідності до повернутого до суду рекомендованого поштового відправлення за №6508008750390, наявного в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 08.03.2023 року отримано копію ухвали судді від 16.02.2023 року про відкриття провадження по справі, копію позовної заяви з додатками до неї та судовою повісткою на судове засідання на 30.03.2023 року о 09год. 30 хв., про що свідчить підпис останньої на цьому рекомендованому повідомленні.
Відповідно до п.1 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є зокрема день вручення судової повістки під розписку.
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
За наслідком викладеного, суд вважає, що відповідач - ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання призначеного 30.03.2023 року у справі №947/3487/23.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 повідомила суд про причини поважності неявки до судового засідання, а відтак остання нез'явилась до судового засідання без поважних причин.
Разом з тим, суд зазначає, що в ухвалі судді від 16.02.2023 року про відкриття провадження у справі, копія якої була також скерована відповідачці, роз'яснено останній її право на подання відзиву на позовну заяву в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у п'ятнадцятиденний термін з дня отримання копії ухвали суду від 16.02.2023 року, а саме у період з 09.03.2023 року по 23.03.2023 року включно, не скористалась процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.
Під час розгляду справи, як і до цієї заяви, ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження існування будь-яких перешкод, які обумовили не можливість з'явитись до судового засідання та скористатись правом на подання відзиву на позовну заяву.
Щодо доводів відповідачки про неналежний розгляд справи судом, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так, частиною 2 статті 223 ЦПК України передбачено підстави, які зумовлюють відкладення судом розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, якими є:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Як вбачається, під час розгляду справи №947/3487/23 була відсутня жодна з передбачених цивільним процесуальним законодавством підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням неявки ОСОБА_1 до судового засідання без поважних причин, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, та не подавши відзив на позовну заяву без поважних причин.
Отже, розгляд справи судом за відсутності відповідачки узгоджується з положеннями: ч.1 ст.223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якою передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що проведення розгляду цивільної справи №947/3487/23 в заочному порядку в судовому засіданні 30.03.2023 року було ухвалено судом з дотриманням усіх вимог передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України.
За наслідком викладеного, суд вважає безпідставними доводи сторони відповідачки, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості на участь під час розгляду цивільної справи №947/3487/23 та була позбавлена можливості на подання відзиву на позовну заяву і поданні відповідних доказів, для доведення своєї правової позиції і заперечень стосовно цього спору.
Одночасно, судом враховується, що у відповідності до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що усі доводи заявника у заяві зводяться до того, що відповідачка ОСОБА_1 надає свою оцінку вже наявним у справі доказам.
Будь-яких жодних доказів на підтвердження викладених посилань у заяві про перегляд заочного рішення суду, ОСОБА_1 не надано.
У зв'язку з чим, приймаючи що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд вважає в цій частині доводи ОСОБА_1 безпідставними.
На підставі вищевикладеного в сукупності, приймаючи, що свідоме нехтування процесуальними правами і обов'язками не є підставою для скасування заочного рішення суду, суд вважає посилання заявника в обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення суду безпідставними та необґрунтованими.
Одночасно судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З урахуванням вищевикладеного, судом не встановлені підстави для скасування заочного рішення суду, а саме одночасна доведеність усіх обставин, що: відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, не подав з поважних причин відзиву на позовну заяву і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.03.2023 року по цивільній справі №947/3487/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є необґрунтованою, безпідставною та такою, що підлягає залишенню без задоволення.
При викладених обставинах та керуючись ст.ст. 284-288 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.03.2023 року по цивільній справі №947/3487/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та може бути оскаржена разом з судовим рішенням по цій справі.
Повний текст ухвали суду складено 11.05.2023 року.
Суддя Калініченко Л. В.