_____________________________________________________________________________________________________________________ Справа № 947/14315/23
Провадження № 2-о/947/304/23
11.05.2023 року суддя Київського районного суду м.Одеси Огренич І.В., розглянувши матеріали справи за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко Олександри Олександрівни про встановлення факту народження,
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко О.О.звернулась до Київського районного суду м. Одеси із заявою, в якій просить суд встановити факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м.Сімферополь, Автономної Республіки Крим.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В.
При вирішенні питання про прийняття заяви до розгляду, суддя прийшов до висновку, що необхідно відмовити у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України, незалежно від місця проживання заявника.
За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зі змінами, які набули чинності з 07.05.2022 року, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Таким чином, вказаною нормою Закону передбачено виключення, у тому числі для документів, які видані органами та/або особами створеними, обраними чи призначеними у порядку, не передбаченому законом, зокрема, для документів які підтверджують факт народження і повинні додаватися до заяви про державну реєстрацію народження.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органами державної реєстрації актів цивільного стану є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; 2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); 3) виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.
Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Доказів того, що заявник звертався до органів ДРАЦСу та йому було відмовлено у державній реєстрації народження ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України у зв'язку з тим, що свідоцтво про народження видано окупаційною владою, до суду надано не було.
Отже, заявником у заяві не обґрунтовано та не надано доказів неможливості зареєструвати реєстрацію народження за умови подання органу ДРАЦС оригіналу свідоцтва про народження яке, відповідно до положень ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зі змінами, які набули чинності з 07.05.2022 року, має бути прийнято відповідним органом ДРАЦС, як документ, що підтверджують факт народження.
Вказані обставини свідчать про те, що заявник має можливість зареєструвати народження особи у відділі ДРАЦС на території України, за умови дотримання порядку подання відповідної заяви про державну реєстрацію народження та долучення до вказаної заяви оригіналів відповідних документів.
Суд не може підміняти державний орган, приймаючи рішення, та вирішувати питання, які належать до компетенції іншого суб'єкта владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) зазначено, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови)».
У цьому контексті суд зауважує, що п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачає можливість встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. При вирішенні питання можливості (неможливості) здійснення державної реєстрації народження визначальним є питання належності документів для здійснення такої реєстрації.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Згідно п. 14 гл.1, розд. ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджених Наказом Міністерства юстиції України (від 18.10.2000 № 52/5 із змінами та доповненнями), у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
Отже, підставою для проведення державної реєстрації народження, відповідно до вищезазначеного закону є звернення заявника до органу державної реєстрації актів цивільного стану із дотримання вищевказаних норм та надання оригіналів відповідних документів. При цьому, відмова компетентного органу провести державну реєстрацію народження особи може бути оскаржена в адміністративному порядку.
Такий висновок не суперечить обставинам, викладеним у листі Верховного Суду щодо особливостей розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України від 22 квітня 2021 року № 985/0/208-21, а також положенням Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, звернення до суду з указаною заявою є передчасним, оскільки законом визначено позасудовий порядок встановлення такого факту.
Враховуючи наведене, а також те, що порядок державної реєстрації народження віднесено до повноважень органів державної реєстрації актів цивільного стану, дана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі, визначені п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України,
Разом з тим, суд у відповідності до ч.5 ст.186 ЦПК України роз'яснює заявнику право звернутися із відповідною письмовою заявою до органів реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Керуючись ст.ст. 186, 258, 260, 315, 317, 318, 353 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвокату Кравченко Олександрі Олександрівні про встановлення факту народження.
Ухвала набирає законної сили в момент її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Суддя Огренич І. В.