ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.05.2023Справа № 910/3957/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення 790704,28 грн.
за участі представників:
від позивача: Алфьоров Г.І.
від відповідача: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення за договором постачання електричної енергії споживачу згідно з комерційною пропозицією від 19.12.2022 № ЮК/22/12/14С основної заборгованості в сумі 761938,49 грн., 1628,25 грн. трьох процентів річних та 27137,54 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
29.03.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що не виконав у повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем унаслідок введення в Україні воєнного стану, проведення бойових дій на території, де знаходиться відповідач, що мало наслідком призупинення дії трудових контрактів. Відтак, відповідач просив відмовити в стягненні штрафних санкцій або зменшити їх розмір, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, віднесення його до державних підприємств та винятковість випадку.
У відповіді на відзив позивач наголосив, що відповідач про форс-мажорні обставини з дати укладення та початку дії договору 21.12.2022 не повідомляв, споживання електричної енергії відбулося під час воєнного стану, у той час як скорочення працівників відповідача мало місце до укладення комерційної пропозиції із позивачем. Також позивач надав заперечення проти визнання форс-мажорних обставин за листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
До судового засіданні 04.05.2023 представник відповідача не з'явився, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні 27.04.2023 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19.12.2022 позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції № ЮК/22/12/14С, що почала діяти з 21.12.2022 року.
Відповідно до пункту 1.1 договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 2.1 договору постачання електричної енергії Споживачу здійснюється Постачальником виключно після надання Споживачем Заяви на постачання електричної енергії за формою відповідно до Додатку №1 відповідної Комерційної пропозиції, яка є Додатком №2 цього Договору
Пунктом 2.3 договору передбачено, що постачання електроенергії у розрахунковому періоді Постачальником здійснюється у відповідності до погодинних обсягів споживання електричної енергії, які зазначені Споживачем в заяві-приєднанні та скориговані відповідно до цього Договору.
У пункті 4.1 договору погоджено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем Комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до пункту 4.4 договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Текст укладеного Договору є офертою в розумінні ст. 634 ЦК України, яку акцептує споживач шляхом надання заяви-приєднання (пункт 12.1 договору).
Пункт 12.7 договору визначає, що договір укладається на строк зазначений в Комерційній Пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено Комерційною пропозицією
У розділі 5 комерційної пропозиції № ЮК/22/12/14С від 19.12.2022 погоджено, що оплата за замовлений обсяг електроенергії за Договором має здійснюватися Споживачем самостійно у відповідності до узгодженого сторонами графіку оплати. Розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється самостійно у відповідності до узгодженого Сторонами графіка оплати: 1-й платіж за 3 дні до початку розрахункового місяця - у розмірі 33% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період; 2-й платіж до 9 числа розрахункового місяця - у розмірі 33% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період; 3-й платіж до 19 числа розрахункового місяця - у розмірі 34% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період. Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється в строк до 8 числа місяця наступного за розрахунковим (місяцем поставки), відповідно до фактичного обсягу електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом, у передбачених законом випадках), на підставі отриманого Споживачем від Постачальника рахунка в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.
У додатку 3 до договору погоджено заявлені обсяги постачання електричної енергії у розрахункових періодах 2023 року, зокрема в січні 2023 року - група «а» - 200000 кВт-год, 2 клас напруги, група «б» - 7000 кВт-год, 2 клас напруги.
Із матеріалів справи слідує, що позивачем сформовано рахунок від 26.12.2022 № ЕЕ/22-12/527А на оплату за січень 2023 року на суму 938738,38 грн. з ПДВ.
31.01.2023 позивач склав та підписав акт № UC00-000374 приймання-передачі електроенергії за січень 2023 року на суму 761938,49 грн. з ПДВ. та виставив рахунок від 08.02.2023 № ЕЕ/23-01/153Ф на оплату на вказану суму.
Дані документи направлені відповідачу 15.02.2023 рекомендованим повідомленням № 0101510100426 та вручені 17.02.2023 року.
Відповідні обсяги споживання відповідачем електричної енергії підтверджуються даними оператора системи розподілу АТ «Чернігівобленерго».
Разом із цим, відповідач оплату за електричну енергію за січень 2023 року не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. №312 (надалі - ПРРЕЕ).
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до частини 2 статті 275 ГК України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії та оригінали яких знаходяться у матеріалах справи. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
У частинах 1, 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено обов'язок споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну (п. 4.12 ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 4.13. ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електроенергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом установлено, що відповідач оплату електроенергії за січень 2023 року згідно з актом від 31.01.2023 № UC00-000374 на суму 761938,49 грн. з ПДВ не здійснив.
Разом із цим, під час розгляду справи в суді відповідачем обсяг та вартість спожитої ним електричної енергії у січні 2023 року не оскаржувалися.
Ураховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 761938,49 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1628,25 грн. трьох процентів річних та 27137,54 грн. пені, нарахованих за період з 09.02.2023 до 06.03.2023 року.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
За внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушення термінів визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також сплачує подвійну облікову ставку НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунку (розділ 8).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За арифметичним перерахунком суду позивачем три проценти річних та пеня розраховані правильно.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та пені до 10 %, суд дійшов висновку про наступне.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Судом прийнято до уваги, що укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції № ЮК/22/12/14С почав діяти з 21.12.2022, тобто вже під час воєнного стану.
Також матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, що вплинули на виконання відповідачем договору в частині оплати боргу за січень 2023 року.
Разом із цим, приймаючи до уваги наведені відповідачем обставини для зменшення розміру штрафних санкцій, як-то віднесення відповідача до державних підприємств, специфіку його діяльності, майновий стан обох сторін, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку зменшити розмір заявлених до стягнення з відповідача пені на 20 %, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню три проценти річних у розмірі 1302,60 грн. та пеня в сумі 21710,03 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3А; ідентифікаційний код 42601505) 761938 (сімсот шістдесят одну тисячу дев'ятсот тридцять вісім) грн. 49 коп. основного боргу, 1302 (одну тисячу триста дві) грн. 60 коп. трьох процентів річних, 21710 (двадцять одну тисячу сімсот десять) грн. 03 коп. пені, а також 11860 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 56 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 09.05.2023 року.
Суддя К.В. Полякова