ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.05.2023Справа № 910/6196/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теком-Лізинг" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теком-Лізинг"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Маш", 2) ОСОБА_1
про стягнення 10214608,78 грн.
без виклику (повідомлення) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Теком-Лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Маш" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення за договором фінансового лізингу обладнання від 11.12.2020 № 640/12/20-Л заборгованості по погашенню вартості об'єкту лізингу в розмірі 7 858 333,10 грн., заборгованості по погашенню комісії лізингової компанії у розмірі 1 805 594,42 грн. та додаткових витрат у вигляді донарахованих відсотків за період з березня 2022 року до березня 2023 року в розмірі 550 681,26 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
28.04.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.06.2023.
08.05.2023 через систему «Електронний суд» позивач подав заяву про забезпечення позову. На обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що відповідачі уникають будь-яких контактів із позивачем, здійснюють дії щодо переховування майна, можливого виведення активів підприємства, та не мають наміру повертати заборгованість.
Таким чином, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать ТОВ «Астра-Маш» у межах суми 10 214 608,78 грн.; накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, які знаходять на рахунках в банківських установах та належить ОСОБА_1 .
За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
По суті, подана заявником заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ускладнення чи унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення в даній справі. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Таким чином, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на відсутність у відповідачів намірів виплачувати борг та уникнення контактів із позивачем не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, внесення за заявою позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про привласнення невстановленими особами майна (спірного об'єкту лізингу) з місця постійного зберігання у відповідача, також не відноситься до доказів вчинення відповідачами дій щодо переховування спірного майна, а лише можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що в разі невжиття відповідних заходів до забезпечення позову виконання рішення суду може бути утруднено чи його виконання у майбутньому взагалі стане неможливим, як і поновлення прав позивача, що дало би змогу визнати припущення заявника обґрунтованими.
До того ж, звернувшись із проханням накласти арешт на грошові кошти відповідачів у межах суми грошової вимоги в розмірі 10 214 608,78 грн. у всіх банківських установах, позивачем не надано інформації про наявність у відповідачів банківських рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.
Разом із цим, частинами 1, 2 статті 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
У постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 зазначено, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Суд зауважує, що одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статтею 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Також позивачем не зазначено відомостей про наявність у відповідача-2 рухомого та нерухомого майна, на яке позивач просив накласти арешт.
Водночас, наявне у відповідача-2 рухоме та нерухоме майно за своєю вартістю може значно перевищувати розмір самої заборгованості, що заявлена позивачем до стягнення в межах даного позову, у зв'язку з чим запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все належне відповідачу-2 на праві власності рухоме та нерухоме майно не відповідає принципу співмірності відносно заявлених позовних вимог.
При цьому, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень частини 1 статті 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заявлених заходів забезпечення позову в даній справі.
Керуючись статтями 140, 234, 235 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Теком-Лізинг" про забезпечення позову у справі № 910/6196/23 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Дата підписання: 09.05.2023 року.
Суддя К.В. Полякова