ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 910/20806/21
За позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз";
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування";
про стягнення 37 332 190,37 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Рябий І.П.
Представники:
Від позивача: Оніщук В.М., адвокат, довіреність № 1-3239 від 05.12.2022;
Від відповідача: Малярчук Ю.Б., адвокат, довіреність № 2-1360д від 13.12.2022.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 37 332 190,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №1512000980 від 30.08.2016, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 27 217 303,52 грн, а також заявляє вимогу про стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пені у розмірі 4 396 526,62 грн, 3% річних у розмірі 2 027 394,48 грн та інфляційних у розмірі 3 690 965,75 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 910/20806/21, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 24.11.2022 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/20806/21, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022, справа № 910/20806/21 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 прийнято справу № 910/20806/21 до свого провадження суддею Мандриченко О.В., підготовче засідання призначено на 10.01.2023.
До господарського суду від сторін 10.01.2023 надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/20806/21 до судового розгляду по суті на 28.03.2023.
У судовому засіданні 28.03.2023 оголошено перерву до 18.04.2023.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 18.04.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2023 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
18.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - позивач, оператор) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - відповідач, замовник) укладений договір транспортування природного газу №1512000980 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого, оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.
Пунктом 2.3 договору передбачено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
Відповідно до п. 2.4 договору, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначаються підписанням додатка 1 (розподіл потужностей) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
За змістом п. 6.1 договору, оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужностей).
Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужностей, який здійснюється в порядку, передбаченому положенням Кодексом газотранспортної системи, та оформлюється додатком 1 цього договору.
Згідно з п. 8.4 договору, в редакції додаткової угоди від 30.12.2016, у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за вказаною формулою. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.
У випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (пункт 13.1 договору).
Пунктом 13.5 договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За результатами остаточної алокації точок входу та виходу до/з газотранспортної системи відповідача, позивач виявив наявність у відповідача перевищення замовленої договірної потужності та здійснив розрахунок вартості такої плати у відповідному розрахунковому місяці, а саме:
- за січень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 16 483,329 тис.м.куб/добу всього на загальну суму 3 634 376,24 грн.;
- за лютий 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 17 587,809 тис.м.куб/добу, 69 253,890 тис.м.куб/добу, 54 187,311 тис.м.куб/добу всього на загальну суму 34 417 204,24 грн.
У зв'язку з викладеним, позивачем на адресу відповідача супровідним листом №2001Вих-19-567 від 14.02.2019 були направлені, зокрема:
- акт наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) №01-19-1512000980/П від 31.01.2019 на суму 3 634 376,24 грн;
- рахунок №01-19-1512000980/П від 31.01.2019 на суму 3 634 376,24 грн;
- звіти про використання договірної потужності від 31.01.2019.
Супровідним листом №2001Вих-19-930 від 14.03.2019 позивачем на адресу відповідача були направлені, зокрема:
- акт наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) №02-19-1512000980/П від 28.02.2019 на суму 3 877 900,84 грн;
- рахунок №02-19-1512000980/П від 28.02.2019 на суму 3 877 900,84 грн;
- акт наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) №01-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 на суму 15 269 651,70 грн;
- рахунок №01-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 на суму 15 269 651,70 грн;
- акт наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) №02-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 на суму 11 947 651,82 грн;
- рахунок №02-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 на суму 11 947 651,82 грн;
- звіти про використання договірної потужності від 28.02.2019.
Відповідачем були підписані та оплачені акти наданих послуг №01-19-1512000980/П від 31.01.2019 на суму 3 634 376,24 грн та №02-19-1512000980/П від 28.02.2019 на суму 3 877 900,84 грн.
Акти №01-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 на суму 15 269 651,70 грн та №02-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 на суму 11 947 651,82 грн відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань із здійснення оплати перевищення замовленої (договірної) потужності за січень-лютий 2019 року позивачем на підставі пунктів 13.1, 13.5 договору, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу пеню у розмірі 4 396 526,62 грн, 3% річних у розмірі 2 027 394,48 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 690 965,75 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати вартості плати за перевищення замовленої договірної потужності у розмірі 27 217 303,52 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказує, що у матеріалах справи відсутні належні докази щодо перевищення Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" потужності у фізичних точках входу ГТС, відсутні звіти про використання договірної потужності під акт від 28.02.2019 № 01-19-1512000980/П-2 та під акт від 28.02.2019 № 02-19-1512000980/П-2, які є обов'язковими для проведення розрахунку оплати за послуги перевищення замовленої договірної потужності в точках доступу входу/входу до/з газотранспортної системи, а також відсутні відповідні розрахунки щодо перевищення потужності в точках входу ГТС.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом першим частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначено статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з ч. 1, 2 статті 32 Закону "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Отже, правовідносини між замовником та оператором газотранспортної системи щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування газу, у тому числі послуг балансування системи, що є складовими послуги транспортування природного газу, однією із особливостей яких є те, що вони здійснюються виключно на підставі договору транспортування, регламентуються, окрім як загальними положеннями про зобов'язання/договір та їх виконання, також спеціальними нормами, що регулюють правовідносини, які виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, зокрема положеннями Кодексу газотранспортної системи та Типового договору, який, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, визначає зміст та умови договору, укладеного між сторонами у цій справі.
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Відповідно до положень пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
Згідно з п.п. 1, 2, 10 глави 1 розділу IX "Розподіл потужності" Кодексу газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність в визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці - починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності. Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об'єднує.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) №2497 від 30.09.2015, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1383/27828, затверджено типовий договір транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Судом встановлено, що між сторонами був підписаний додаток №1 до договору по розподілу потужності. Згідно додатку №1 до договору відповідач у січні-лютому 2019 року замовив послугу транспортування природного газу (розподіл потужності) у розрізі фізичних точок входу/виходу до/з газотранспортної системи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виявив наявність у замовника перевищення замовленої договірної потужності та направив на адресу останнього листи №2001Вих-19-567 від 14.02.2019 та №2001Вих-19-930 від 14.03.2019 разом з рахунками фактурами на оплату зазначеної вартості №01-19-1512000980/П від 31.01.2019, №02-19-1512000980/П від 28.02.2019, №01-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019, №02-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019, звітами про використання замовленої потужності за січень та лютий 2019 року та актами наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) №01-19-1512000980/П від 31.01.2019, №02-19-1512000980/П від 28.02.2019, №01-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 та №02-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019.
Замовником були підписані та оплачені акти наданих послуг №01-19-1512000980/П від 31.01.2019 на суму 3 634 376,24 грн та №02-19-1512000980/П від 28.02.2019 на суму 3 877 900,84 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №113594 від 19.02.2019 та №126513 від 22.03.2019.
Однак, акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) №01-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 та №02-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 на загальну суму 27 217 303,52 грн відповідачем підписані та оплачені не були, оскільки, як стверджує відповідач, заперечуючи проти позову, ним не були отримані від позивача звіти про використання замовленої потужності на вказані суми, як це передбачено пунктом 8.4. договору.
Згідно акту №01-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 перевищення замовленої (договірної) потужності - 69 253,880 тис.м.куб/добу.
Згідно акту №02-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 перевищення замовленої (договірної) потужності - 54 187,311 тис.м.куб/добу.
Крім того суд зазначає, що у спірному періоді АТ "Укргазвидобування" надавались АТ "Укртрансгаз" підписані звіти про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу №1-01-19 від 08.02.2019 за січень 2019 року та №1-02-19 від 07.03.2019 за лютий 2019 року.
Згідно звітів АТ "Укргазвидобування", обсяг фактично поданого відповідачем природного газу в січні-лютому склав 123 441,201 тис.куб.м. (69 253,880 тис.м.куб/добу у січні 2019 року та 54 187,311 тис.м.куб/добу у лютому 2019 року).
Тобто, в актах №№ №01-19-1512000980/П-2, 02-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 вказані обсяги перевищення замовленої (договірної) потужності, які відповідають звітам відповідача про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу №1-01-19 від 08.02.2019 за січень 2019 року та №1-02-19 від 07.03.2019 за лютий 2019 року.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 11.1 - 11.2 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.
Згідно із пунктом 11.3 договору, замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Пунктами 4, 5 глави 2 розділу ІІ Кодексу газотранспортної системи передбачено, для кожної газорозподільної зони оператор газотранспортної системи створює одну віртуальну точку виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності оператора газорозподільної системи. По кожному суміжному газовидобувному підприємству оператор газотранспортної системи створює одну віртуальну точку входу від цього суміжного газовидобувного підприємства, що об'єднує всі його фізичні точки входу в газотранспортну систему (навіть якщо це єдина фізична точка входу). У випадку якщо до газорозподільної системи оператора газорозподільної системи підключений промисловий газопровід газовидобувного підприємства (підприємств), оператор газотранспортної системи створює одну віртуальну точку входу з газорозподільної системи (окремо для кожної газорозподільної зони), в яку об'єднує всі фізичні підключення газовидобувних підприємств, безпосередньо підключених до газорозподільної системи.
За змістом п. 7 глави 1 розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи, потужність віртуальної точки входу з газорозподільної системи надається газовидобувному підприємству, що безпосередньо підключене до газорозподільної системи, а за умови, що таких підприємств декілька (декілька місць підключення), потужність розподіляється між цими газовидобувними підприємствами пропорційно потужності в місці їх підключення до газорозподільної системи. Розмір потужності надається на період не менше одного року та визначається в договорі на транспортування природного газу.
Також суд звертає увагу, що договір містить розділ VII "Тарифи", пункти 7.1, 7.3 якого передбачають, що вартість послуг розраховується, зокрема розподіл потужності, - за тарифами, які встановлюються регулятором. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 встановлено тимчасові тарифи на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для AT "Укртрансгаз", в тому числі через віртуальні точки входу з невизначеним фізичним розташуванням з газорозподільної системи (місце находження газу від газодобувного підприємства в точці його підключення до газорозподільної системи, через яку, у тому числі може передаватися газ іншого видобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств) в розмірі 91,87 грн за 1000 куб.м. на добу без ПДВ.
Зазначений тариф затверджено відповідно до Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2517, згідно з пунктом 4 розділу І якої, тариф на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу - виражена у грошовій формі вартість забезпечення у планованому періоді замовнику обсягу замовленої потужності, вираженої в 1000 м3 (одиницях енергії) до одиниці часу в точках входу в газотранспортну систему та точках виходу з газотранспортної системи.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору, позивач забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або у точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності). Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п. 8.4 договору, в редакції додаткової угоди від 30.12.2016, у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за вказаною формулою. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим.
Також у п. 8.4. договору, в редакції додаткової угоди від 30.12.2016, міститься формула визначення вартості перевищення замовленої потужності.
Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем не було здійснено замовлення потужностей на точках входу/виходу в січні-лютому 2019 року, однак обсяг фактично поданого ним природного газу через ці точки входу/виходу в січні-лютому 2019 року склав 123 441,201 тис. куб.м. (69 253,880 тис. м. куб/добу у січні 2019 року та 54 187,311 тис.м.куб/добу у лютому 2019 року), що підтверджується звітам Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу №1-01-19 від 08.02.2019 за січень 2019 року та №1-02-19 від 07.03.2019 за лютий 2019 року.
Тобто у вказаних звітах Акціонерного товариства "Укргазвидобування" підтверджується обсяг перевищення потужності за відповідний газовий місяць, що повністю узгоджується з актами № 01-19-1512000980/II-2 та №02-19-1512000980/II-2 від 28.02.2019 та рахунками на оплату послуг перевищення замовленої договірної потужності направленими на адресу відповідача за відповідний газовий місяць.
Оскільки, відповідачем не було замовлено потужність на вищезазначені точки ні на місяць, квартал, рік та не подано номінацію на замовлення потужності на добу наперед, то позивачем здійснено розрахунок вартості наданих послуг за формулою визначеною в п. 8.4 договору, за період газовий місяць, з урахуванням однієї точки входу, та замовленої потужності - 0, B = Bd де В - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за період газового місяця, Bd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за день, яка визначається наступним чином: 1 (віртуальна точка входу/виходу) х тариф х (обсяг замовленої потужності - обсяг фактично використаної потужності).
Тобто позивачем здійснено розрахунок перевищення фактично використаної потужності над замовленою, сумарно за газовий місяць, оскільки відповідач не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність, а вся потужність яка була йому надана є перевищенням замовленої договірної потужності, що повністю відповідає формулі та порядку, що визначені в п. 8.4. договору транспортування природного газу №1512000980 від 30.08.2016 (з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2016 до договору) та п. 4 глави 2 розділу II Кодексу газотранспортної системи, п. 7 глави 1 розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи.
Разом з цим, суд вказує, що відповідно до п. 8.3. договору, оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100 відсотків попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
В свою чергу, в порушення п. 11.3. договору, жодних зауважень або вмотивованої відмови від підписання актів наданих послуг від 28.02.2019 №01-19-1512000980/I1-2 та від 28.02.2019 №02-19-1512000980/I1-2 від відповідача не надходило.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" під поняттям первинного документа розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та повинні містити обов'язкові реквізити передбачені вказаним Законом.
Порядок оформлення актів наданих послуг та актів звіряння розрахунків при здійсненні операцій з транспортування природного газу визначено Постановою № 2497 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 1383/27828 від 06.11.2015 (далі також - Постанова № 2497).
Таким чином, акти наданих послуг від 28.02.2019 №01-19-1512000980/11-2 та від 28.02.2019 та №02-19-1512000980/II-2 від 28.02.2019 є первинними документами, які містить відомості про господарську операцію та є підставою для їх оплати відповідачем.
В той же час, в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження факту звернення відповідача до позивача з метою уточнення фактичних обсягів перевищення використання договірної потужності з метою дотримання положень п. 4.1. договору щодо свого обов'язку не перевищувати замовлені потужності, а також своєчасно оплачувати вартість наданих послуг.
Також суд звертає увагу на те, що ні акти наданих послуг, ні рахунки на оплату, ні звіти АТ "Укргазвидобування" не містять формул та порядку здійснення відповідного розрахунку (з урахуванням того, що додатковою угодою від 30.12.2016 до договору внесено зміни, у тому числі до формули обрахунку перевищення замовником замовленої потужності).
Однак, як встановлено судом, умови договору, а саме п. 8.4., містять формулу та порядок здійснення для розрахунку перевищення фактично використаної потужності над замовленою.
Також суд зазначає, що в актах наданих послуг №01-19-1512000980/П від 31.01.2019 на суму 3 634 376,24 грн та №02-19-1512000980/П від 28.02.2019 на суму 3 877 900,84 грн та рахунках до них, також відсутні формули, які відображають порядок здійснення відповідного розрахунку, однак відповідачем вказані акти підписані та оплачені платіжними дорученнями №113594 від 19.02.2019 та №126513 від 22.03.2019 без жодних зауважень.
Отже, суд приходить до висновку, що зі змісту договору, Кодексу газотранспортної системи та актів цивільного законодавства України не вбачається обов'язок позивача включати в акти наданих послуг та рахунки до них формулу та порядок здійснення для розрахунку перевищення фактично використаної потужності над замовленою, оскільки вказана формула та порядок наведені в договорі і в разі наявності сумнівів у відповідача щодо правильності та коректності розрахунку, останній не позбавлений можливості здійснити відповідний контррозрахунок та у порядку, визначеному договором, звернутися з ним до позивача.
Однак, відповідач своє право на здійснення контррозрахунку не реалізував, до матеріалів справи не надав.
А тому суд, здійснивши розрахунок за вказаною у п. 8.4. договору, формулою, враховуючи акти наданих послуг №01-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 та №02-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019, приходить до висновку, що відповідач мав сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 27 027 303,52 грн.
В свою чергу суд зазначає, що як в актах наданих послуг №01-19-1512000980/П від 31.01.2019 та №02-19-1512000980/П від 28.02.2019 так і в актах наданих послуг №01-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 та №02-19-1512000980/П-2 від 28.02.2019 та рахунках до них, міститься графа "перевищення замовленої (договірної) потужності, тис.м.3/добу".
Однак відповідачем, підписуючи та оплачуючи акти №01-19-1512000980/П від 31.01.2019 та №02-19-1512000980/П від 28.02.2019 жодних заперечень та зауважень не було надано.
Суд відзначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Згідно з ст. 13 Цивільного кодексу України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Відтак, у відповідача як замовника в силу положень як п. 8.4, так і п. 11.3 договору з моменту отримання актів наданих послуг та рахунків на їх оплату виник обов'язок сплатити на користь позивача вартість перевищення договірної потужності саме за даними останнього, оскільки відповідачем жодних заперечень щодо виявлених розбіжностей висловлено не було.
Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 2 027 394, 48 грн трьох процентів річних та 3 690 965,75 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 027 394, 48 грн та інфляційних втрат 3 690 965,75 грн підлягають задоволенню, відповідно за визначений позивачем період.
Також позивачем за прострочення строків оплати нараховано 4 396 562,62 грн пені.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 13.5. договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період. за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару у визначений договором та специфікацією строк.
Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунки суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги про стягнення з відповідача 4 396 562,62 грн пені підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у судових засіданнях в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України прокладаються на відповідача.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (№ 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) заборгованість у розмірі 27 217 303 (двадцять сім мільйонів двісті сімнадцять тисяч триста три) грн 52 коп., пеню у розмірі 4 396 526 (чотири мільйона триста дев'яносто шість тисяч п'ятсот двадцять шість) грн 62 коп., 3% річних у розмірі 2 027 394 (два мільйона двадцять сім тисяч триста дев'яносто чотири) грн 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 690 965 (три мільйона шістсот дев'яносто тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 559 982 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн 86 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текс рішення складено 10.05.2023.
Суддя О.В. Мандриченко