вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.05.2023м. ДніпроСправа № 904/591/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Тімочкіна М.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, смт. Царичанка
про стягнення 2 707 020,06 грн
Представники:
від позивача: Пясецький Д.В.;
від відповідача: Палюх Г.А.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області про стягнення 2 707 020,06 грн, з яких: 2 107 148,79 грн - основний борг, 57 845,56 грн - 3% річних, 542 025,71 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 02.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 27.02.2023.
06.02.2023 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення EASYCON. Суд ухвалою від 07.02.2023 клопотання задовольнив.
27.02.2023 до підготовчого засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
27.02.2023 позивач заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення EASYCON.
27.02.2023 суд відклав підготовче засідання на 13.03.2023; ухвалив провести судове засідання у справі № 904/591/23 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", призначене на 13.03.2023 на 11:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку “EasyCon”.
13.03.2023 відповідач подав до суду пояснення, в яких зазначив, що позов визнає частково щодо суми основного боргу у розмірі 2 107 148,79 грн. Об'єктивним підставами і причинами не сплати заборгованості на момент подачі позову за отримані послуги з газопостачання є форс-мажорна обставина, яка сталася в Україні 24.02.2022 і продовжує діяти на сьогоднішній час. Так, Торгово-промислова палата України 28.02.2022 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Окрім того ТПП через надзвичайну і важку ситуацію, з якою зіткнулась Україна, з метою спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) розмістила 28.02.2022 на своєму сайті загальний офіційний лист ТПП щодо засвідчення форс-мажору, який можна роздруковувати всім, кого це стосується. Послуги позивачем відповідачу надавались в період з 02.11.2021 по 26.11.2021, тобто період коли ще не існувало вказаної форс-мажорної обставини. КП «Факел» не заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу - 2 107 148,79 грн, однак просить відстрочити виконання рішення в цій частині до моменту зникнення вказаної форс-мажорної обставини, з метою недопущення блокування роботи підприємства, оскільки КП «Факел» відносить до підприємств критичної інфраструктури та є одним з монополістів надання послуг з теплопостачання споживачам в осінньо-зимовий-весняний період. Що стосується позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних у розмірі 57 845,56 грн та стягнення інфляційних втрат у розмірі 542 025,71 грн, то відповідач категорично заперечує щодо задоволення зазначених вимог з підстав не відповідності їх сум фактичним обставинам справи та умовам «Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії». Так, з врахуванням факту введення 24.02.2022 воєнного стану та визнання 28.02.2022 цієї обставини форс-мажорною, а також з врахуванням розділу 10 Типового договору сума трьох процентів річних та інфляційних втрат, що може бути задоволена судом для стягнення становить: 10 517,37 грн - сума 3% річних за період з 01.01.2022 по 28.02.2022; 61 545,6 грн - сума інфляційних втрат за період з 01.01.2022 по 28.02.2022.
13.03.2023 в підготовче засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Суд ухвалою від 13.03.2023 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 03.05.2023 включно. Відклав підготовче засідання на 18.04.2023.
13.03.2021 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення EASYCON. Суд ухвалою від 15.03.2023 клопотання позивача задовольнив.
21.03.2023 відповідач подав до суду клопотання, в якому зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу 2 107 148, 79 грн, однак просить відстрочити виконання рішення в цій частині на один календарний рік до моменту зникнення форс-мажорної обставини, з метою недопущення блокування роботи підприємства, оскільки КП «Факел» ДРР ДО відноситься до підприємств критичної інфраструктури та є одним з монополістів надання послуг з теплопостачання бюджетним установам Царичанської, Ляшківської та Китайгородської об'єднаних територіальних громад в осінньо-зимовий-весняний період.
27.03.2023 позивач подав до суду пояснення на пояснення відповідача, в яких зазначив, що лист ТТП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТТП не відповідає нормам Закону і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження позивача про застосування в даному випадку п. 7.1 договору. Відповідно до пункту 10.4 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Тобто сторони договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання відповідачем позивачу сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини, оскільки саме сертифікат ТПП є документом на засвідчення обставин непереборної сили. Звернув увагу, що відповідач не надавав позивачу жодної інформації та документів про початок дії для нього форс-мажорних обставин, не надані такі сертифікати також до суду. Посилання відповідача на дію для нього форс-мажору безпідставне, оскільки порушення строків оплати відповідачем відбулось не через настання такого форс-мажору. Свою заяву про відстрочку виконання рішення суду відповідач взагалі не обґрунтовує, а зазначає про дію для нього форс-мажорних обставин. Крім цього в підтвердження власних доводів щодо складного фінансового становища відповідачем не надані належні та допустимі докази виключних обставин. Вважає, що обставини, на які посилається відповідач, не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для відстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду. Предметом розгляду справи № 904/591/23 є стягнення, в тому числі, основної заборгованості, в розмірі 2 107 148,79 грн, яку відповідач мав погасити ще 31.12.2021. Однак відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань за договором. Відповідач не здійснив навіть часткової оплати. Затримка розрахунку і так наразі вже складає більше 15 місяців. Щодо посилань відповідача на військовий стан на території України, то слід зазначити, що сторони у справі перебувають в рівних умовах. На позивача, так само впливають події, що розпочались ще в 2014 році та ще більше активізувались 24.02.2022 та пов'язанні зі збройною агресією російської федерації. Частина активів позивача перебуває на окупованій території. Більш того, на відміну від відповідача, частина контрагентів-боржників позивача також перебуває на тимчасово окупованих територіях в Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонських областях, що взагалі унеможливлює будь-яке стягнення заборгованості з таких осіб. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду, тому просить відмовити в такій відстрочці.
В підготовче засідання 18.04.2023 з'явились представники позивача та відповідача.
Позивач в судовому засіданні 18.04.2023 заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення EASYCON.
18.04.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 10.05.2023. Задовольнив усну заяву позивача та призначив судове засідання за його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 10.05.2023 з'явились представники позивача та відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Визначити Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” постачальником “останньої надії” строком на три роки як переможця конкурсу.
Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу” оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято Постанову № 3011 “Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ “Оператор ГТС України” на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 02.11.2021, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і відповідно спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом Оператора ГТС від 13.12.2022 № ТОВВИХ-22-13588 (а.с. 50-60);
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10) (а.с. 61-63).
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015.
За цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. договору).
Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3. договору).
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1. договору).
Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2. договору).
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. договору).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. договору).
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5. договору).
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору (пп. 1 п. 5.2. договору).
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (пп. 1 п. 6.1. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 8.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п. 11.1. договору).
Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача (п. 11.5. договору).
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Позивач стверджує, що у період з 02.11.2021 по 26.11.2021 поставив відповідачу природний газ в об'ємі 53,43774 тис.куб.м, на підтвердження чого надав лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-22-13588 від 13.12.2022 (а.с. 50-60).
Позивач виставив відповідачу рахунок № 30438 від 10.12.2021 (а.с. 68-69) на оплату поставленого у період з 02.11.2021 по 26.11.2021 природного газу в обсязі 53,43774 тис.куб.м на суму 2 107 944,97 грн (з урахуванням вартості транспортування та коригування вартості такої послуги)ю
Як вказано вище, відповідно до п. 4.3. договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Позивач зазначає, що на виконання п. 4.3. договору направив на адресу відповідача рахунок № 30438 від 10.12.2021 на оплату поставленого природного газу, на підтвердження чого надав список згрупованих відправлень Укрпошти та фіскальний чек (а.с. 70-74).
Відповідно до п. 4.4. договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений природний газ не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 107 148,79 грн.
Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати поставленого природного газу в сумі 2 107 148,79 грн відповідач не надав. В своїх поясненнях позов визнав частково щодо суми основного боргу у розмірі 2 107 148,79 грн.
Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу).
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 2 107 148,79 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 у розмірі 57 845,56 грн та інфляційні втрати за той же період у розмірі 542 025,71 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.
Відповідачу своїх поясненнях зазначає щодо позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних у розмірі 57 845,56 грн та стягнення інфляційних втрат у розмірі 542 025,71 грн, що категорично заперечує щодо задоволення зазначених вимог з підстав не відповідності їх сум фактичним обставинам справи та умовам «Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії». Так, з врахуванням факту введення 24.02.2022 воєнного стану та визнання 28.02.2022 цієї обставини форс-мажорною, а також з врахуванням розділу 10 Типового договору сума трьох процентів річних та інфляційних втрат, що може бути задоволена судом для стягнення становить: 10 517,37 грн - сума 3% річних за період з 01.01.2022 по 28.02.2022; 61 545,6 грн - сума інфляційних втрат за період з 01.01.2022 по 28.02.2022.
Господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов'язання.
Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором, що пов'язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 707 020,06 грн, з яких: 2 107 148,79 грн - основний борг, 57 845,56 грн - 3% річних, 542 025,71 грн - інфляційні втрати.
Відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд відстрочити виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу 2 107 148, 79 грн на один календарний рік до моменту зникнення форс-мажорної обставини, з метою недопущення блокування роботи підприємства, оскільки КП «Факел» ДРР ДО відноситься до підприємств критичної інфраструктури та є одним з монополістів надання послуг з теплопостачання бюджетним установам Царичанської, Ляшківської та Китайгородської об'єднаних територіальних громад в осінньо-зимовий-весняний період.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Суд не знаходить достатньо правових підстав для її задоволення заяви відповідача з урахуванням наступного.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
До того ж, необхідність відстрочення рішення суду повинна обґрунтовуватись належними та допустимими доказами, що подаються заявником.
Господарський суд зауважує, що заявником до заяви взагалі не додано жодних доказів.
Заявником не обґрунтовано підстав та обставин, які зміняться чи настануть через 1 рік та які відповідно дадуть можливість виконати рішення суду.
Таким чином, відповідачем, наразі, не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Комунального підприємства "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області та надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 40 605,30 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області (51000, Дніпропетровська область, смт Царичанка, вул. Центральна, 126-А, ідентифікаційний код 32547562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 2 707 020,06 грн, з яких: 2 107 148,79 грн - основний борг, 57 845,56 грн - 3% річних, 542 025,71 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 40 605,30 грн, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя І.В. Мілєва