вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.05.2023м. ДніпроСправа № 904/5014/22
За позовом Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро
до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради", м. Дніпро
про стягнення пені у розмірі 54 442,43 грн., 3% річних у розмірі 5 745,48 грн. та інфляційної складової у розмірі 65 238,30 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Комунальне підприємство "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради" про стягнення пені у розмірі 54 442,43 грн., 3% річних у розмірі 5 745,48 грн. та інфляційної складової у розмірі 65 238,30 грн.
Ухвалою суду від 02.01.2023 позовну заяву Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" № б/н від 06.12.2022 залишено без руху.
Ухвалою суду від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/5014/22 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Також, ухвалою суду від 16.01.2023, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов: протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 14.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради" про поновлення пропущеного строку для надання відзиву.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Комунальним підприємством "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (надалі - постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради" (надалі - споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 68 від 24.03.2022 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник постачає споживачу теплову енергію (надалі - теплова енергія/товарна продукція) (ДК 021:2015:09320000-8-«Пара, гаряча вода та пов'язана продукція») (теплова енергія) по об'єктах споживача в 2022 році, а споживач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу в обсязі до 400,000 Гкал з 01 січня до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до п. 3.1 договору, ціна цього договору становить 2 275 296 грн. з урахуванням ПДВ - 379 216 грн. (джерело фінансування - міський бюджет).
Позивач зазначив, що виконав умови договору, у період з 01.01.2022 по 30.04.2022 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 016 101,72 грн.
Постачальник вказав, що склав відповідні акти здачі - приймання послуг та виставив споживачу рахунки на оплату.
Відповідно до п. 4.6 договору, постачальник протягом 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених пунктами 5.3, 5.5 цього договору, виставляє споживачу рахунки та акти здачі - приймання виконаних товарів/робіт/послуг на сплату з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки здачі - приймання виконаних товарів/робіт/послуг повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Згідно з п. 4.7 договору, обов'язок по отриманню рахунків та актів здачі - приймання виконаних товарів/робіт/послуг покладається на споживача.
Пунктом 4.8 договору встановлено, що у разі не отримання споживачем рахунку, він самостійно розраховує та здійснює оплату планових платежів, передбачених п. 1.2.
За розрахунком позивача, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати теплової енергії, поставленої:
- у січні 2022 року настав 15.02.2022;
- у лютому 2022 року настав 15.03.2022;
- у березні 2022 року настав 15.04.2022;
- у квітні 2022 року настав 15.05.2022.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором та не оплатив надані послуги у встановлені строки. Так, у споживача обліковувалась переплата у розмірі 260 868,35 грн., яку постачальник зарахував у рахунок часткового погашення заборгованості, що утворилась у січні 2022 року. Решта суми заборгованості за спірний період у розмірі 755 233,37 грн. була здійснена споживачем 29.07.2022.
За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню у розмірі 54 442,43 грн., 3% річних у розмірі 5 745,48 грн. та інфляційну складову у розмірі 65 238,30 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
Відповідач наполягає на тому, що нарахування коштів на оплату теплопостачання з міського бюджету на рахунок Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради" не залежить від останнього. Відповідач не має змоги пришвидшити надходження бюджетних коштів.
Відповідач зазначив, що підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 14.06.2022 представником позивача без зазначення розміру пені суперечить позовним вимогам в частині її сплати.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за договором про постачання теплової енергії № 68 від 24.03.2022 у розмірі 54 442,43 грн., 3% річних у розмірі 5 745,48 грн. та інфляційної складової у розмірі 65 238,30 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи були надані відповідачу послуги, у якому обсязі), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи було відповідачем порушено строки оплати спожитих послуг), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Комунальним підприємством "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (надалі - постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради" (надалі - споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 68 від 24.03.2022 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з п. 10.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2022 включно. Відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГКУ, відносини між сторонами виникли з 01.01.2022, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення.
Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник постачає споживачу теплову енергію (надалі - теплова енергія/товарна продукція) (ДК 021:2015:09320000-8-«Пара, гаряча вода та пов'язана продукція») (теплова енергія) по об'єктах споживача в 2022 році, а споживач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу в обсязі до 400,000 Гкал з 01 січня до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до п. 3.1 договору, ціна цього договору становить 2 275 296 грн. з урахуванням ПДВ - 379 216 грн. (джерело фінансування - міський бюджет).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, у період з 01.01.2022 по 30.04.2022 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 016 101,72 грн.
Постачальник склав відповідні акти здачі - приймання послуг та виставив споживачу рахунки на оплату.
Відповідно до п. 4.6 договору, постачальник протягом 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених пунктами 5.3, 5.5 цього договору, виставляє споживачу рахунки та акти здачі - приймання виконаних товарів/робіт/послуг на сплату з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки здачі - приймання виконаних товарів/робіт/послуг повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Згідно з п. 4.7 договору, обов'язок по отриманню рахунків та актів здачі - приймання виконаних товарів/робіт/послуг покладається на споживача.
Пунктом 4.8 договору встановлено, що у разі не отримання споживачем рахунку, він самостійно розраховує та здійснює оплату планових платежів, передбачених п. 1.2.
У урахуванням вказаних положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати теплової енергії, поставленої:
- у січні 2022 року настав 15.02.2022;
- у лютому 2022 року настав 15.03.2022;
- у березні 2022 року настав 15.04.2022;
- у квітні 2022 року настав 16.05.2022.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не оплатив надані послуги у встановлені строки. Так, у споживача обліковувалась переплата у розмірі 260 868,35 грн., яку постачальник зарахував у рахунок часткового погашення заборгованості, що утворилась у січні 2022 року. Решта суми заборгованості за спірний період у розмірі 755 233,37 грн. була здійснена споживачем 29.07.2022.
Згідно з п. 7.3.7. договору, за несвоєчасну сплату теплової енергії, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 7.3.7. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 16.02.2022 по 28.07.2022 у розмірі 54 442,43 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд встановив, що він не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, позивачем не було дотримано вимог ч. 5. ст. 254 ЦК України, якою встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Крім того, наданий розрахунок містить арифметичні помилки, оскільки позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення виконання грошового зобов'язання.
За розрахунком суду:
- пеня на суму боргу 117 257,40 грн. (січень 2022) за період з 16.02.2022 по 28.07.2022 становить 15 869,91 грн.;
- пеня на суму боргу 273 701,05 грн. (лютий 2022) за період з 16.03.2022 по 28.07.2022 становить 32 844,13 грн.;
- пеня на суму боргу 318 046,58 грн. (березень 2022) за період з 16.03.2022 по 28.07.2022 становить 32 763,15 грн.;
- пеня на суму боргу 46 228,34 грн. (квітень 2022) за період з 17.05.2022 по 28.07.2022 становить 3 976,90 грн.
Всього: 85 454,09 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення пені слід задовольнити в заявленому розмірі - 54 442,43 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, нарахував до сплати інфляційну складову у розмірі 65 238,30 грн. за загальний період з березня по липень 2022 року та 3% річних у розмірі 5 745,48 грн. за загальний період з 16.02.2022 по 28.07.2022.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що він не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, позивачем не було дотримано вимог ч. 5. ст. 254 ЦК України, якою встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Крім того, наданий розрахунок містить арифметичні помилки, оскільки позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення виконання грошового зобов'язання.
За розрахунком суду:
- 3% річних на суму боргу 117 257,40 грн. (січень 2022) за період з 16.02.2022 по 28.07.2022 становлять 1 570,93 грн.;
- 3% річних на суму боргу 273 701,05 грн. (лютий 2022) за період з 16.03.2022 по 28.07.2022 становлять 3 036,96 грн.;
- 3% річних на суму боргу 318 046,58 грн. (березень 2022) за період з 16.03.2022 по 28.07.2022 становлять 2 718,64 грн.;
- 3% річних на суму боргу 46 228,34 грн. (квітень 2022) за період з 17.05.2022 по 28.07.2022 становлять 277,37 грн.
Всього: 7 603,90 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення 3% річних слід задовольнити в заявленому розмірі - 5 745,48 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційної складової суд встановив, що він містить арифметичні помилки.
За розрахунком суду:
- інфляційна складова на суму боргу 117 257,40 грн. (січень 2022) за період з березня по липень 2022 року становить 17 444,52 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 273 701,05 грн. (лютий 2022) за період з квітня по липень 2022 року становить 27 179,22 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 318 046,58 грн. (березень 2022) за період з травня по липень 2022 року становить 21 070,22 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 46 228,34 грн. (квітень 2022) за період з червня по липень 2022 року становить 1 766,71 грн.
Всього: 67 460,67 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в заявленому розмірі - 65 238,30 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 68 від 24.03.2022 з додатками (том 1, а.с. 17 - 27), листом споживача № 11/95 (том 1, а.с. 28 - 29), рахунками на оплату та актами наданих послуг (том 1, а.с. 30 - 53), випискою по рахунку (том 1, а.с. 59 - 60).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться актом звірки взаєморозрахунків (том 1, а.с. 83), планом використання бюджетних коштів (том 1, а.с. 84 - 85), випискою по рахунку (том 1, а.с. 86 - 97), реєстрами бюджетних фінансових зобов'язань (том 1, а.с. 15 - 110), заявками на фінансування (том 1, а.с. 111 - 113).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.
У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн.
У якості доказів надання адвокатом Вовчук Олегом Юліановичем Комунальному підприємству "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" юридичних послуг під час розгляду справи № 904/5014/22 позивачем долучено до суду: договір про надання професійної правової допомоги від 01.12.2022, акт приймання - передачі виконаних робіт від 06.12.2022, рахунок на оплату виконаних робіт від 06.12.2022, довіреність № 13/1 від 01.11.2021.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до акту приймання - передачі виконаних робіт від 06.12.2022, фактично адвокатом були надані позивачу юридичні послуги на загальну суми 6 000 грн., які складаються з:
- консультації клієнта - 1 500 грн.;
- вивчення наданих клієнтом документів - 1 500 грн.;
- складання розрахунків - 1 500 грн.;
- вивчення судової практики та складання позовної заяви з додатками - 1 500 грн.
Розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.
За таких обставин, витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради" (місце реєстрації: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 3; ідентифікаційний код 01984441) на користь Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (місце реєстрації: 0408049005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7; ідентифікаційний код: 30982775) пеню у розмірі 54 442,43 грн., 3% річних у розмірі 5745,48 грн., інфляційну складову у розмірі 65 238,30 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 09.05.2023.
Суддя М.О. Ніколенко