Справа № 120/6317/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
10 травня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просили суд:
- визнати протиправним дії Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого солдата ОСОБА_4 посвідчення на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (Закон №2011-XII), форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" (Постанова №379).
- зобов'язати Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі Закону №2011-XII, форма і порядок видачі яких встановлений Постановою №379.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2022 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2022 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у видачі посвідчення на право користування пільгами, передбаченими п. 13 ст.14 Закону №2011-XII в порядку та на умовах передбачених Постановою №379 було відмовлено правомірно з огляду на виконання солдатом ОСОБА_4 обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння, що стало однією з опосередкованих причин його загибелі. Також вказано, що у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №120/3838/20 не зобов'язано видати відповідні посвідчення.
Позивачі не подали відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 28.11.1983.
ОСОБА_4 був батьком малолітніх дітей ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2017 у справі №138/1831/17 у ОСОБА_4 відібрано малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав.
Рішенням Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 28.02.2018 на підставі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2017 у справі № 138/1831/17 ОСОБА_1 призначено опікуном малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_4 полковником ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , 26.12.2017 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком 3 (три) роки.
02.06.2018 під час несення військової служби загинув солдат ОСОБА_4 , який був сином ОСОБА_1 та батьком малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок вчинення щодо нього злочину іншим військовослужбовцем.
Наказом командира 21 окремого мотопіхотного батальйону 56 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.06.2018 № 57-РС солдат ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку із смертю.
Наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 02.06.2018 № 48 солдат ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із смертю.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 05.06.2018 № 236, причиною смерті визначено гостру масивну крововтрату, розрив внутрішніх органів, закриті переломи ділянок тіла внаслідок наїзду всюдихідного транспортного засобу.
Відповідно до акту службового розслідування від 10.06.2018, смерть солдата ОСОБА_4 настала внаслідок необережності солдата ОСОБА_6 при перевірці справності БРДМ-2, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснив наїзд на солдата ОСОБА_4 чим заподіяв останньому пошкодження внутрішніх органів черевної порожнини, розтрощення кісток тазу та хребта, несумісні з життям. Внаслідок отриманих травм солдат ОСОБА_4 загинув під час виконання службових обов'язків.
Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.01.2019 № 30 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок травм одержаних в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК пов'язана з проходженням військової служби.
16.06.2022 ОСОБА_1 звернулася до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою щодо видачі пільгових посвідчень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Листом Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.06.2022 № 952/9/2143 відмовлено у видачі пільгових посвідчень. В обґрунтування зазначено, що статтею 3 пунктом 2 Закону №2011-XII визначено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних, та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби, проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження. Рішенням суду №120/3838/20-а від 17.12.2020 зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити членам сім'ї загиблого військовослужбовця ЗСУ солдата ОСОБА_4 , одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Стосовно видачі пільгових посвідчень (довідок) в рішенні суду нічого не зазначено, тому підстав для його видачі немає.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, про відмову у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого, позивачі звернулися до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на позивачів поширюється дія Закону №2011-XII, а тому наявні підстави для встановлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» та видачі відповідних посвідчень.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до статті 2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною другою статті 3 Закону №2011-ХІІ установлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Відповідно до частини третьої статті 1, частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 від 05.06.2018 № 236, причиною смерті визначено гостру масивну крововтрату, розрив внутрішніх органів, закриті переломи ділянок тіла внаслідок наїзду всюдихідного транспортного засобу.
Відповідно до висновку експерта Донецького бюро судово-медичної експертизи № 213, смерть ОСОБА_4 стоїть у прямому причинному зв'язку з ушкодженнями і настала внаслідок обширних крововиливів в підшкірній жировій клітковині, грудні і міжреберні м'язи, в перикардіальну клітковину, численних закритих переломів грудини, ребр справа і зліва, лівої ключиці, розривів плеври і тканини легенів, розтрощення капсули і тканини правої частки печінки з пошкодженням правої печінкової вени, яка ускладнилася об'ємними крововиливами в грудні і черевну порожнини, з розвитком гострої масивної крововтрати. Зазначена травма є не сумісною з життям.
Згідно із витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.01.2019 № 30 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок травм одержаних в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК пов'язана з проходженням військової служби.
Крім того, згідно із вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.12.2018 по справі № 235/6124/18 (провадження № 1-кп/235/688/2018) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Згідно із повідомленням експерта Донецького обласного бюро СМЕ в крові ОСОБА_4 виявлено спирт етиловий в кількості: в крові - 4,06%, в сечі- 4,50 %. Даним документом лише констатовано перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння, однак не знаходиться у причинному зв'язку з його смертю.
У Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №120/3838/20-а колегія суддів дійшла висновку, що смерть загиблого військовослужбовця, ОСОБА_4 , настала в результаті нещасного випадку під час проходження військової служби внаслідок одержання травм, заподіяних іншою особою.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, ОСОБА_4 загинув під час проходження військової служби в Збройних Силах України, та причина смерті, пов'язана з проходженням військової служби.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
За змістом статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється також на сім'ї військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки.
Відповідно до частини 13 статті 14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою №379 установлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками N 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.
Відмова відповідача у видачі позивачам пільгового посвідчення з підстав того, що дія Закону №2011-ХІІ не поширюється на позивачів, оскільки смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, не є обґрунтованою, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що смерть ОСОБА_4 пов'язана із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачі як мати загиблого під час проходження військової служби військовослужбовця та його діти, мають право на соціальний захист відповідно до Закону №2011-XII. Відповідно до приписів частини 2 статті 3 Закону У№2011-XII на позивачів поширюється дія вказаного закону, а тому наявні підстави для встановлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» та видачі відповідних посвідчень.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.