Справа № 560/12544/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
10 травня 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в листопаді 2022 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 березня 2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 27.10.2022 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про призначення мені пенсії за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
01.11.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №221450001376 про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, про що було повідомлено позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за №2200-0212-8/69737 від 02.11.2022.
У вказаному рішенні зазначено також, що страховий стаж особи становить 25 років 11 місяців 19 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи: з 01.01.2004 - 24.04.2006, 01.09.2006 - 21.07.2008, 08.04.2009 - 31.12.2010, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб
Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами. колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) встановлено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Положеннями статті 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-IV).
З матеріалів справи встановлено, що , записи спірного періоду роботи позивача з 01.01.2004-24.04.2006, 01.09.2006-21.07.2008, 08.04.2009-31.12.2010 та врахування заробітної плати за періоди роботи при обчисленні розміру пенсії підтверджуються записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.03.2000; архівною довідкою №340 від 29.09.2021, згідно якої позивач працевлаштована з 01.01.1980 по 24.04.2006; довідкою Управління соціального захисту населення №156 від 02.08,2022, згідно якої ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення райдержадміністрації (Старосинявський відділ), як одержувач державної соціальної допомоги по догляду за інвалідом 1-ї групи з 01.09.2006 по 31.07.2008 та з 08.04.2009 по 30.06.2014. Зазначені документи були надані позивачем Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Відповідно до вимог чинного на момент внесення записів законодавства, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача. Зазначені відомості також підтверджені доказами, наявними в матеріалах пенсійної справи позивача.
Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 01.01.2004-24.04.2006, 01.09.2006-21.07.2008, 08.04.2009-31.12.2010 з єдиної підстави, такої як не підтвердження сплати страхових внесків роботодавцем, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі №688/947/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі №235/7373/16.
Крім того, невиконання страхувальником обов'язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
З урахуванням наведеного принципу пропорційності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від розбіжностей щодо сплати страхових внесків, які містяться в документах.
З урахуванням вищезазначених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки період з 01.01.2004-24.04.2006, 01.09.2006-21.07.2008, 08.04.2009-31.12.2010 у зв'язку з несплатою страхових внесків.
У зв'язку з чим, правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період з 01.01.2004-24.04.2006, 01.09.2006-21.07.2008, 08.04.2009-31.12.2010 та призначити пенсію з моменту набуття на неї права, з 31.07.2022.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.