09 травня 2023 року м. Дніпросправа № 280/8469/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (головуючий суддя Кисіль Р.В.) в адміністративній справі № 280/8469/21, розглянутої у спрощеному провадженні
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Позивач ОСОБА_1 13.09.2021 року звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області( далі ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому просить суд визнати протиправною та частково скасувати винесену відповідачем вимогу про сплату нею як фізичною особою-підприємцем боргу (недоїмки) від 19.02.2020 року №Ф-2527-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 22 211,80 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що оскаржувана вимога є частково протиправною та такою, що прийнята в супереч приписів чинного законодавства України, оскільки у період з травня 2017 року по квітень 2019 року вона була найманим працівником, за якого ЄСВ сплачував роботодавець.
У відзиві на позов відповідач посилається на неправомірність доводів позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, просить в позові відмовити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2022 року позов задоволено частково, визнана протиправною та скасована вимога ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-2527-25 від 19.02.2020 року на суму нарахованої заборгованості в розмірі 18 093,90 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі ст.311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, яких достатньо для прийняття рішення за апеляційною скаргою відповідача.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами ст. 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевірка рішення суду судом апеляційної інстанції здійснюється в межах доводів апеляційної скарги відповідача, як це передбачено ст.308 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 15.02.2011 року по 13.09.2021 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.
Згідно матеріалів справи 19.02.2020 року ГУ ДПС у Запорізькій області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2527-25, якою позивачку зобов'язано сплатити заборгованість з ЄСВ в розмірі 32 102, 29 грн., яка обліковувалась за нею станом на 31.01.2020 ро ку.
Не погодившись з вимогою №Ф-2527-25 від 19.02.2020 року , позивач звернулася до суду з позовом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 6, п.8 ст.9 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Суд першої інстанції застосував у відповідності до п.5 ст.242 КАС України правові висновки Верховного Суду у справах №480/4656/18 від 23.01.2020 року, №0440/5632/18 від 27.02.2020 року, №460 /2442/19 від 05.11.2020 року, №1940/1565/18 від 11.08.2022 року по подібним обставинам, якими передбачено, що особа, яка зареєстрована як ФОП, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як ФОП (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Згідно записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 , у період з 20.05.2017 року по 09.04.2019 року вона працювала на посаді знімача виробів до фарбувального цеху ТОВ «РУСЛАН-КОМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 34421440), відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), вказаний роботодавець у період з травня 2017 року по квітень 2019 року сплачував за позивачку єдиний внесок у встановленому розмірі.
В силу викладеного є правомірним висновок суду першої інстанції, що у позивачки відсутній обов'язок щодо сплати ЄСВ як ФОП за період з травня 2017 року по квітень 2019 року включно у зв'язку з нарахуванням та сплатою роботодавцем за неї, як за застраховану особу, єдиного внеску у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачкою підприємницької діяльності та отримання доходу в зазначений період часу.
Матеріалами справи підтверджено, що у інший період позивачка не працювала, за неї не сплачувався ЄСВ, що підтверджується даними з трудової книжки, та індивідуальними відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).
Здійснивши аналіз доказів у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем обґрунтовано нарахована недоїмка з єдиного внеску за період з січня по квітень 2017 року та з травня 2019 року по січень 2020 року в сумі 11 199,54 грн. ,застосований штраф в розмірі 177,88 грн., нарахована пеня в розмірі 2 630,97 грн., які разом складають суму 14 008,39 грн., а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2527-25 від 19.02.2020 року частково скасована на суму 18 093,90 грн. (32 102,29 грн. -14 008,39 грн.)
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Викладене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року в адміністративній справі № 280/8469/21 -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати винесення постанови і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай