10 травня 2023 р. № 400/1901/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
"1. Визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) протиправною щодо невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 року.
2. Зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) поновити виплати грошового забезпечення передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та виплачувати до повного з'ясування обставин захоплення стрільця-зенітника 1 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у полон або заручником, його інтернування або звільнення, або визнання його в установленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим, але не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) подати до суду звіт про виконання рішення суду впродовж 15 днів з дня набрання його законної сили.
4. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правову допомогу адвоката".
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.04.2022 її син, військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , під час безпосередньої участі у бойових діях, що забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в м. Маріуполь Донецької області, у період здійснення зазначених заходів потрапив у полон до держави-агресора.
Позивач вказує, що має право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 , зокрема, серед іншого, додаткової грошової винагороди, до повного з'ясування обставин захоплення його у полон або звільнення з полону.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату їй належного ОСОБА_2 грошового забезпечення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884. Командир Військової частини НОМЕР_1 задовольнив заяву позивача. Відповідач здійснив часткове нарахування та виплату позивачу належного ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 04.04.2022 по 19.06.2022, але в подальшому ці виплати припинились. Позивач зверталась до відповідача для пояснення причин зупинення надходження грошей. З листів, отриманих від відповідача та Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил Україн, вбачається, що грошове забезпечення не виплачується у зв'язку із тим, що, на думку відповідача, в діях ОСОБА_2 вбачається добровільна здача в полон. Крім того, в листі від 19.01.2023 № 752/178 відповідач офіційно повідомив позивача про відмову у виплатах.
Позивач зазначає, що законодавство, чинне на момент потрапляння в полон ОСОБА_2 , передбачає, що за військовослужбовцями, які добровільно здались в полон, не зберігається грошове забезпечення, а членам їх сімей не виплачується грошове забезпечення такого військового.
Позивач посилається на те, що за добровільну здачу в полон передбачена кримінальна відповідальність за статтею 430 Кримінального кодексу України. Установлення обставин будь-якого кримінального правопорушення проводиться за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Позивач вказує, що натепер вина ОСОБА_2 не доведена в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, тому відсутні підстави вважати, що існують підстави для зупинення відповідачем виплати позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Ухвалою від 08.03.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, установив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів на його підтвердження, витребував у Військової частини НОМЕР_1 докази:
- належно засвідчену копію наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду у Військову частину НОМЕР_1 ;
- належно засвідчену копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.06.2022 № 67 «Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди»;
- належно засвідчену копію рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про відмову у виплаті ОСОБА_1 (за наявності такого рішення).
Витребувані докази відповідачу належало подати одночасно з поданням до суду відзиву на позовну заяву.
Також суд запропонував позивачу протягом 15 днів з дня вручення копії цієї ухвали письмово повідомити суду, з якої дати вона просить зобов'язати відповідача поновити виплату грошового забезпечення.
На виконання ухвали від 08.03.2023 позивач уточнила позовні вимоги і просить суд про захист її права з 19.06.2022.
Ухвала від 08.03.2022 про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною в позовній заяві, і повернута до суду без вручення з позначкою оператора поштового зв'язку про причину невручення - „адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвала від 08.03.2022 про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками направлена відповідачу на електронну поштову скриньку представника відповідача, зазначену в позовній заяві ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Відповідна електронна пошта підтверджується текстом відзиву, наданим відповідачем у іншій справі за його участю, яка перебувала на розгляді судді Птичкіної В.В. (№ 400/212/23).
Копія ухвали від 08.03.2023 доставлена на електронну пошту представника відповідача 09.03.2023.
Відзиву на позовну заяву та доказів, витребуваних ухвалою від 08.03.2023, відповідач до суду не подав.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 є сином позивача, що підтверджується у сукупності такими доказами, як копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 14.02.2014 № НОМЕР_5 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 20.09.1990 № НОМЕР_6 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 19.02.1996 № НОМЕР_7 , свідоцтва серії НОМЕР_4 від 20.12.2012 № НОМЕР_8 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 10.06.1997 № НОМЕР_9 .
24.02.2022 розпочалася військова агресія російської федерації проти України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який натепер продовжено.
04.04.2022 військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , стрілець-зенітник 1 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу, матрос, потрапив у полон у м. Маріуполь Донецької області, що підтверджується сповіщенням сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.07.2022 № 4/ЖВ/4584.
Відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення ОСОБА_2 , припинивши таку виплату в червні 2022 року, що підтверджується у сукупності випискою з банківського карткового рахунку позивача, копіями листів Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 13.12.2022, від 15.12.2022 та відмовою відповідача позивачу у виплаті грошового забезпечення від 19.01.2023 № 732/178.
Припинення виплати позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідач мотивує тим, що у діях військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , які потрапили в полон, вбачається добровільна здача в полон. Зазначена обставина підтверджується змістом відмови відповідача позивачу у виплаті грошового забезпечення від 19.01.2023 № 732/178. Зокрема, у цій відмові зазначено:
„ ОСОБА_3 під час проходження служби, отримував грошове забезпечення відповідно до вимог законодавства України. В період з 04.04.2022 року до 19.06.2022 Ви, як мати, отримували належне йому грошове забезпечення згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
У той же час, враховуючи, що 04.04.2022 року особовий склад військової частини НОМЕР_1 потрапив в полон, було призначено службове розслідування (наказ №39 від 19.05.2022 року "Про призначення службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди").
За його результатами, затвердженими наказом №67 від 19.06.2022 року "Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди"), а також враховуючи той факт, що у діях військовослужбовців вбачалися ознаки здачі в полон, було прийняте рішення про направлення матеріалів до Територіального управління Державного Бюро Розслідування розташоване у місті Миколаїв для розгляду.
У зв'язку з цим, а також з урахуванням вимог частини 6 пункту 2 та частини 8 Постанови Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх", виплата грошового забезпечення матроса ОСОБА_2 припинена.
Зазначене рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення Ви можете оскаржити у судовому порядку".
Відмова підписана ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці) передбачений Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).
За пунктами 3, 4 Порядку № 884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до пунктів 5 - 8 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):
до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.
Нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" передбачена виплата додаткової винагороди особам, захопленим у полон (крім тих, які добровільно здалися в полон).
Відмова відповідача від 19.01.2023 у виплаті позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 обгрунтована результатами службового розслідування, оформленими наказом від 19.06.2022 № 67, відповідно до яких, за твердженням відповідача, в діях військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , які потрапили в полон, вбачаються ознаки добровільної здачі в полон.
Доказів на підтвердження цих обставин відповідач суду не подав.
Зокрема, відповідач не подав до суду витребуваної судом належно засвідченої копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.06.2022 № 67 «Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди».
Відповідач не заперечив позовних вимог, не подав відзиву на позовну заяву.
За приписами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За нормами частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У спірних правовідносинах відповідач виступає суб'єктом владних повноважень, оскільки командир військової частини виконує публічно-владні управлінські функції відносно особового складу військової частини, в тому числі щодо прийняття рішень про виплату грошового забезпечення.
Суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.
Доказування в адміністративній справі «урівноважене» дією двох принципів адміністративного судочинства (статті 2, 9 Кодексу адміністартивного судочинства України): 1) змагальність сторін ? розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України); 2) офіційне з'ясування всіх обставин у справі - адміністративний суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
У цій справі суд створив усі умови для дотримання принципу змагальності сторін, надавши відповідачу можливість навести заперечення проти позовних вимог та надати докази на їх підтвердження.
Правом заперечити проти позовних вимог та надати докази на їх підтвердження відповідач не скористався.
Суд, керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин справи, витребував докази у відповідача з власної ініціативи.
На переконання суду, відповідач мав достатньо часу для подання доказів на виконання ухвали від 08.03.2023.
Відповідач не подав до суду витребуваних доказів. Відповідач не подав до суду доказів установлення ним обставини добровільної здачі ОСОБА_2 в полон, на підставі якої відповідач припинив виплату позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Не подавши до суду докази на підтвердження обставин, на які відповідач послався на обгрунтування заперечень проти позову, відповідач також не повідомив суду поважних причин неподання таких доказів.
Невиконання стороною припису про обов'язок доказування в адміністративній справі (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України) за умови неподання учасником справи без поважних причин доказів на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, має наслідком те, що адміністративний суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина п'ята статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки у справі відсутні докази установлення відповідачем обставини добровільної здачі ОСОБА_2 в полон, суд, на підставі наявних доказів, дійшов висновку, що відповідач припинив виплату позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 за відсутності доказів такої обставини, тобто безпідставно і необгрунтовано.
Суд зазначає, що 28.04.2023 позивач подала до суду клопотання про долучення до справи доказів: копії наказу відповідача від 19.05.2023 № 39 „Про призначення службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди" та акту проведення службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди від 17.06.2022.
Суд не досліджував зміст цих документів з огляду на таке.
Відповідно до частин другої, восьмої статті 79 Кодексу адміністративного суочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні позивача від 28.04.2023 не обгрунтована неможливість подання зазначених доказів в установлений строк з незалежних від позивача причин.
Крім того, результати слубового розслідування оформлені наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.06.2022 № 67 «Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди», копії якого до суду не надано. За відсутності такого доказу, наказ про призначення службового розслідування та акт службового розслідування не є достатніми доказами.
Також надані позивачем копії наказу про призначення службового розслідування та акта службового розслідування не можна визнати допустимими доказами, оскільки матеріалами справи не підтверджується спосіб їх отримання, у зв'язку з чим не виключені сумніви у їхній достовірності. Зокрема, позивач зазначає про отримання цих копій від відповідача, але доказів цього не подає.
Суд визнав, що відповідача належить зобов'язати поновити позивачу виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання виплачувати грошове забезпечення до повного з'ясування обставин захоплення у полон або заручником, його інтернування або звільнення, або визнання його в установленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим, але не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини, суд виходить з такого.
Позивач фактично просить суд ухвалити умовне рішення.
Умовним є рішення, в якому резолютивна частина підлягає до виконання за настання певних подій або наявності певних умов.
За нормами частини сьомої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Тобто процесуальний закон забороняє ухвалення умовних рішень.
Пункт 6 Порядку № 884 передбачає, серед іншого, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виконання вимог Порядку № 884 є обов'язковим для відповідача.
У спірних правовідносинах захист прав позивача у такому разі забезпечується зобов'язанням відповідача поновити виплату позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Отже, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви до адміністративного суду, в сумі 858,88 грн, який, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивач також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу адвоката, але не зазначає, в якому розмірі.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду подані:
- ордер на надання правничої (правової) допомоги, сформований засобами системи „Електронний суд", від 03.03.2023;
- копію договору про надання правової допомоги від 01.03.2023 № 16;
- копію додаткової угоди від 01.03.2023 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2023 № 16.
Суд вказує, що в пункті 2 додаткової угоди сторони погодили винагороду адвоката за позитивне вирішення спору, так званий „гонорар успіху".
Положеннями процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їхню необхідність.
У пункті 4.1 розділу 4 „ЦІНА, СТРОК ТА УМОВИ ОПЛАТИ ПОСЛУГ" договору від 01.03.2023 № 16 передбачено, що вартість послуг адвоката зазначається в додатковій угоді, а кількість наданих послуг зазначається в акті наданих послуг.
Оскільки складання акта наданих послуг передбачене у розділі 4 „ЦІНА, СТРОК ТА УМОВИ ОПЛАТИ ПОСЛУГ" договору від 01.03.2023 № 16, вбачається, що такий акт є умовою оплати наданих за договором послуг.
У пункті 1 додаткової угоди від 01.03.2023 до договору від 01.03.2023 № 16 зазначено: „Клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати послуги з підготовки та супроводження позовної заяви до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати грошового забезпечення в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 р. та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити виплати".
У пункті 2 додаткової угоди від 01.03.2023 до договору від 01.03.2023 № 16 передбачено: „Сторони домовились, що вартість послуг адвоката складає 12000 гривень. Клієнт сплачує аванс адвокату у розмірі 4000 гривень впродовж 2 діб з дня укладення договору. Залишок суми у розмірі 8000 гривень клієнт сплачує адвокату впродовж 2 діб з дня набрання законної сили рішення суду, яке буде ухвалене на користь клієнта за результатами розгляду позову зазначеного в п. 1 цієї угоди".
Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Тобто надання до суду доказів обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) є обов'язковим.
У постанові від 30.06.2022 у cправі № 904/7347/21 Верховний Суд зазначив, що для цілей визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат.
Акта наданих послуг, складання якого передбачене пунктом 4.1 договору від 01.03.2023 № 16, суду не подано.
Отже, позивач не подала суду достатніх доказів понесення нею витрат на правову допомогу згідно з договором від 01.03.2023 № 16.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати до суду звіт щодо виконання рішення суду у 15-денний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, суд зазначає таке.
За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а, отже, наділений правом, а не закріпленим обов'язком під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а.
Зокрема, Верховний Суд зазначив у цих справах, що з огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи відсутність у справі будь-яких доказів наміру відповідача ухилитися від виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2016 № 884, ОСОБА_1 грошового забезпечення стрільця-зенітника 1 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу Військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити з 19.06.2022 ОСОБА_1 передбачену Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2016 № 884, виплату грошового забезпечення стрільця-зенітника 1 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 858,88 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна