10 травня 2023 р. № 400/212/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу за період часу з 26.02.2022 по 01.03.2022, а також за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, липень та грудень 2022 року грошового забезпечення, зокрема додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, її чоловіка - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 - відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884; зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу за період часу з 26.02.2022 по 01.03.2022, а також за червень, липень, серпень, вересень, жовтень та грудень 2022 року грошове забезпечення, зокрема додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, її чоловіка - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 .
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.04.2022 її чоловік, військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_2 , під час безпосередньої участі у бойових діях, що забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в м. Маріуполь Донецької області, у період здійснення зазначених заходів потрапив у полон до держави-агресора.
Позивач вказує, що має право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 , зокрема, серед іншого, додаткової грошової винагороди, до повного з'ясування обставин захоплення його у полон або звільнення з полону.
Позивач зазначає, що законодавство, чинне на момент потрапляння в полон ОСОБА_2 , передбачає, що за військовослужбовцями, які добровільно здались в полон, не зберігається грошове забезпечення, а членам їх сімей не виплачується грошове забезпечення такого військового, при цьому у законодавстві відсутнє поняття «повне з'ясування обставин захоплення у полон». Позивач посилається на те, що за добровільну здачу в полон передбачена кримінальна відповідальність за статтею 430 Кримінального кодексу України. Установлення обставин будь-якого кримінального правопорушення проводиться за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Позивач вказує, що натепер вина ОСОБА_2 не доведена в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, тому відсутні підстави вважати, що існують підстави для зупинення відповідачем виплати позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Позивач підсумовує, що командування військової частини НОМЕР_1 своєю протиправною бездіяльністю позбавило її з 19.06.2022 усіх виплат грошового забезпечення, які повинні були бути виплачені ОСОБА_2 . За твердженням позивача, останню виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 вона отримала 19.06.2022 - за травень 2022 року. Додатково позивач повідомила суд, що її чоловік не отримав грошове забезпечення за період з 26.02.2022 по 01.03.2022.
Позивач стверджує, що не отримала грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 26.02.2022 по 01.03.2022 та за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2022 року.
Ухвалою від 16.01.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, установив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів на його підтвердження, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, а саме: витребував у Військової частини НОМЕР_1 докази: належно засвідчену копію наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду у Військову частину НОМЕР_1 ; довідку про виплачене ОСОБА_2 грошове утримання з 26.02.2022 по дату надання довідки (у тому числі щодо виплати додаткової грошової винагороди).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові. Відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що 04.04.2022 весь особовий склад Військової частини НОМЕР_1 , який перебував у АДРЕСА_3 , потрапив в полон, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 19.05.2022 № 39 "Про призначення службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди" було призначене службове розслідування.
Відповідач також посилається на наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 19.06.2022 № 67 "Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди" та факт направлення комісією службового розслідування матеріалів службового розслідування в підпорядкування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаїв, оскільки у діях військовослужбовців вбачаються ознаки добровільної здачі в полон.
Відповідач вказав, що ОСОБА_2 отримував грошове забезпечення та грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), до 19.06.2022, а саме: до моменту закінчення службового розслідування та передання матеріалів цього розслідування в Державне бюро розслідувань. Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884), командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування. Відповідно до пункту 6 Порядку№ 884, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Відповідач вказує, що відповідно до пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Відповідно до норм чинного законодавства, за результатами проведеного службового розслідування, командуванням Військової частини НОМЕР_1 було подано відповідні документи до Державного бюро розслідувань.
Посилаючись на абзац 4 підпункту 3 пункту 5 Порядку № 884, відповідач вказує, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
За твердженням відповідача, службовим розслідуванням були встановлені в діях військовослужбовців ознаки добровільної здачі в полон.
Посилаючись на вищезазначене, відповідач повідомляє, що виплату позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 було призупинено.
До відзиву відповідач додав довідку „про перерахування грошових коштів" від 08.02.2023 № 732/103 та витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2022 № 61 про зарахування ОСОБА_2 на всі види забезпечення у Військову частину НОМЕР_1 .
До відзиву не додані докази на підтвердження обставин, на які відповідач посилається на обгрунтування заперечень проти позову.
Ухвалою від 27.02.2023 суд витребував у відповідача докази. Суд зазначив в ухвалі від 27.02.2023, що відповідач подав відзив, але не подав докази на підтвердження наявності підстав для припинення з 19.06.2022 виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення і додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Виходячи з тексту відзиву, таким доказом є наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.06.2022 № 67 «Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди». Суд роз'яснив, що у тому випадку, якщо командир Військової частини НОМЕР_1 прийняв рішення про відмову у виплаті (пункт 5 «Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2016 № 884), і таке рішення викладено окремим документом, то це рішення відповідач також мав подати до суду. Суд зауважив, що відзив не містить будь-яких пояснень щодо причин і підстав для невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 28.08.2022. Суд проаналізував зміст доданої до відзиву довідки про перерахування грошових коштів від 08.02.2023 № 732/103 і вказав, що він суперечить як доводам позовної заяви (за твердженнями ОСОБА_1 , остання виплата, що її отримала позивач, була у червні 2022 року за травень 2022 року, при тому, що у довідці вказані суми виплат у липні та вересні 2022 року), так і інформації, що міститься у відзиві (стосовно того, що за період з 01.06.2022 по 18.06.2022 грошове забезпечення та грошову винагороду було нараховано та виплачено). Крім того, у довідці вказано, що за травень 2022 року ОСОБА_2 двічі було нараховано грошове забезпечення та додаткову винагороду, при цьому відповідних пояснень довідка не містить.
Суд вказав в ухвалі 27.02.2023, що відповідач має подати іншу довідку (за необхідності додати до неї письмові пояснення), в якій вказати окремо за кожним місяцем (за період з 01.03.2022 по 18.06.2022) таку інформацію: 1. Нарахована сума грошового забезпечення; 2. Нарахована сума додаткової винагороди; 3. Суми утримання; 4. Сума до виплати; 5. Дата виплати; 6. Особа, якій була перерахована сума ( ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 ). З урахуванням того, що позивач заперечує факт отримання нею коштів у липні та вересні 2022 року, відповідач мав подати відповідні докази.
Ухвалою від 27.02.2023 суд витребував у відповідача:
1. Належно засвідчену копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.06.2022 № 67 «Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди».
2. Належно засвідчену копію рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про відмову у виплаті ОСОБА_3 належних ОСОБА_2 сум (за наявності такого рішення).
3. Докази на підтвердження нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 28.02.2022.
4. Довідку про нараховані та виплачені суми, що містить інформацію, наведену вище в цій ухвалі, та докази перерахування відповідних сум.
Ухвала від 27.02.2023 вручена відповідачу шляхом доставлення її копії на електронну пошту представника відповідача, зазначену у відзиві на позовну заяву. Зокрема, копія ухвали доставлена до електронної скриньки представника відповідача 28.02.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 101). Ухвала від 27.02.2023 є врученою відповідачу 28.02.2023.
Визначаючи дату вручення позивачу копії ухвали від 27.02.2023 як 28.02.2023, суд урахував, що в постанові від 06.03.2023 у справі № 753/19393/20 Верховний Суд виходив із того що, "якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".
Доказів, витребуваних ухвалою від 27.02.2023, відповідач до суду не подав.
Ухвалою від 27.02.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначає, що дотепер відповідач не володіє і не може володіти жодним доказом доведеності (наприклад, вироком суду), на підтвердження вини ОСОБА_2 у добровільній здачі в полон, а будь - які інші докази, зокрема висновки службового розслідування не є абсолютним та беззаперечним доказом аргументів відповідача і свідчать лише про початок з'ясування обставин потрапляння в полон певних військовослужбовців.
Заперечення від відповідача до суду не надходило.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 та позивач є подружжям, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.10.2019 № НОМЕР_3 (а. с. 22).
24.02.2022 розпочалася військова агресія російської федерації проти України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який натепер продовжено.
ОСОБА_2 25.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації, що підтверджується копією довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.07.2022 № 3263 (а. с. 15).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2022 № 61 (а. с. 88) солдат ОСОБА_2 зарахований на всі види забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .
04.04.2022 військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 під час безпосередньої участі у бойових діях, перебуваючи у м. Маріуполь Донецької області, потрапив у полон, що сторонами визнається та підтверджується сповіщенням сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.07.2022 № 3242 (а. с. 29).
Відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення ОСОБА_2 , припинивши таку виплату в червні 2022 року, що сторонами визнається.
Припинення виплати позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідач мотивує тим, що у діях військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , які потрапили в полон, вбачається добровільна здача в полон.
Позивач зверталася до відповідача за виплатою грошового забезпечення ОСОБА_2 , але отримала відмову, що підтверджується копіями листів відповідача від 07.10.2022 № 7321/1397 (а. с. 9-10), від 13.12.2022 № 732/2033 (а. с. 11-14).
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці) передбачений Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим Порядком № 884.
За пунктами 3, 4 Порядку № 884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до пунктів 5 - 8 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):
до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.
Нормами Постанови № 168 передбачена виплата додаткової винагороди особам, захопленим у полон (крім тих, які добровільно здалися в полон).
Відповідач, обгрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, послався на результати службового розслідування, відповідно до яких, за твердженням відповідача, в діях військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , які потрапили в полон, вбачаються ознаки добровільної здачі в полон. Також відповідач послався на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом добровільної здачі в полон.
Доказів на підтвердження цих обставин відповідач суду не подав.
Зокрема, відповідач не подав до суду витребуваної судом належно засвідченої копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.06.2022 № 67 «Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди».
Обставину невиплати позивачу грошового забезпечення за лютий 2022 року відповідач не заперечив та не подав доказів на підтвердження виплати позивачу такого грошового забезпечення. Надана відповідачем довідка „про перерахування коштів" від 08.02.2023 № 732/103 (а. с. 87) також не містить відомостей про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за лютий 2022 року.
За приписами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Доказування в адміністративній справі «урівноважене» дією двох принципів адміністративного судочинства (статті 2, 9 Кодексу адміністративного судочинства України): 1) змагальність сторін ? розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України); 2) офіційне з'ясування всіх обставин у справі - адміністративний суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
У цій справі суд створив усі умови для дотримання принципу змагальності сторін, надавши відповідачу можливість навести заперечення проти позовних вимог та надати докази на їх підтвердження.
Правом заперечити проти позовних вимог відповідач скористався, подав відзив на позовну заяву. Разом з тим, доказів на підтвердження обставин, зазначених у відзиві, відповідач не подав.
Суд, керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин справи, витребував докази у відповідача з власної ініціативи.
Копія ухвали від 27.02.2023 про витребування доказів вручена відповідачу 28.02.2023.
На переконання суду, відповідач мав достатньо часу для подання доказів на виконання ухвали від 27.02.2023.
Відповідач не подав до суду витребуваних доказів.
Відповідач не подав до суду доказів установлення ним обставини добровільної здачі ОСОБА_2 в полон, на підставі якої відповідач припинив виплату позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Також, стверджуючи, що військова служба призупиняється з дати внесення відповідного запису до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідач також не підтвердив доказами обставини внесення до ЄРДР запису відносно здачі в полон ОСОБА_2 ..
Не подавши до суду докази на підтвердження обставин, на які відповідач послався на обгрунтування заперечень проти позову, відповідач також не повідомив суду поважних причин неподання таких доказів.
Невиконання стороною припису про обов'язок доказування в адміністративній справі (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України) за умови неподання учасником справи без поважних причин доказів на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, має наслідком те, що адміністративний суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина п'ята статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки у справі відсутні докази установлення відповідачем обставини добровільної здачі ОСОБА_2 в полон, суд, на підставі наявних доказів, дійшов висновку, що відповідач припинив виплату позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 за відсутності доказів такої обставини, тобто безпідставно і необгрунтовано.
Обставину невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за лютий 2022 року (25.02.2022-28.02.2022) відповідач не спростував, не довів протилежного.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити повністю.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2016 № 884, ОСОБА_1 грошового забезпечення (включаючи додаткову грошову винагороду за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану") її чоловіка - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 - за період з 25.02.2022 по 28.02.2022, з червня по грудень 2022 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2016 № 884, ОСОБА_1 грошове забезпечення (включаючи додаткову грошову винагороду за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану") її чоловіка - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 - за період з 25.02.2022 по 28.02.2022, з червня по грудень 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна