про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
09 травня 2023 р. № 400/4877/23
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з
адміністративним позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150,
про:зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
1. Встановити (підтвердити) факт мобінгу (цькування) ОСОБА_1 з боку посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення нею повноважень державного службовця.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) на користь ОСОБА_1 50 000 грн в якості компенсації моральної шкоди, одержаної в результаті мобінгу (цькування), а також 7 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Частинами першою та другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Частиною п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Позивач заявила вимогу про відшкодування шкоди, при цьому позовну вимогу вирішити публічно-правовий спір не заявила, тому позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування шкоди має розглядатися за нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Статтею 51 Кодексу законів про працю України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 2371 Кодексу законів про працю України (на цю норму посилається позивач), відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У частині першій статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченим цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
На відміну від Цивільного процесуального кодексу України, Кодекс адміністративного судочинства України не містить такої форми адміністративного судочинства, як окреме провадження, що призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищезазначеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна