10 травня 2023 р. № 400/943/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_3,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
09 лютого 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачці за період з 19.06.2022 по дату подання даного позову грошового забезпечення, у т.ч. додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн щомісячно, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), її чоловіка - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 ;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачці за період з 19.06.2022 по дату подання даного позову грошове забезпечення, у т.ч. додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, її чоловіка - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 .
Підставою позову позивачка вказала те, що відповідач протиправно припинив виплачувати з 19.06.2022 їй грошове забезпечення її чоловіка, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 , який з 04.04.2022 перебуває у полоні держави-агресора. На переконання позивачки, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884), є імперативними та передбачають обов'язковість виплат члену сім'ї грошового забезпечення захопленого в полон військовослужбовця у випадку дотримання таким членом сім'ї встановлених умов.
У відзиві на позовну заяву від 22.02.2023 № 732/483 (а.с. 58-64) відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні повністю. Відзив аргументовано тим, що за результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.05.2022 № 39 «Про призначення службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди»:
встановлено в діях чоловіка позивачки ознаки добровільної здачі в полон;
про відповідний факт було повідомлено орган досудового розслідування (Державне бюро розслідувань);
відповідно до Порядку № 884 відповідач призупинив виплату позивачці належного її чоловікові грошового забезпечення.
У поясненнях від 13.03.2023 (а.с. 88-89) ІНФОРМАЦІЯ_1 також заперечило проти задоволення позовних вимог, обґрунтувавши свою позицію тим, що:
за матеріалами справи військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 здалися в полон, а не були захоплені, документів, що вказують на захоплення в полон чоловіка позивачки в матеріалах справи нема;
рішення командира військової частини НОМЕР_1 щодо припинення виплат підлеглому особовому складу (військовослужбовцям), які добровільно здалися в полон 04.04.2022, є законним та обґрунтованим, адже прийняте на підставі матеріалів службового розслідування, яке проведено згідно з вимог чинного законодавства;
відповідно до Порядку № 884 виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон не здійснюється.
У відповіді на відзив від 15.04.2023 представник позивачки наголосив на тому, що необґрунтованим є твердження відповідача про те, що подання командиром військової частини НОМЕР_1 висновку службового розслідування до Державного бюро розслідування є доведеним у встановленому чинним законодавством порядку доказом добровільної здачі військовослужбовця в полон, а тому це дає підставу зупинити виплату грошового утримання близьким військовослужбовцям. На переконання представника позивачки, відповідач до теперішнього часу не володіє і не може володіти жодним доказом доведеності (як наприклад, вирок суду), на підтвердження вини подружжя позивачки у добровільній здачі в полон, а будь-які інші докази, у тому числі висновки службового розслідування - не є абсолютними та беззаперечним доказом аргументів відповідача і свідчать лише про початок з'ясування обставин потрапляння в полон певних військовослужбовців.
Відповідач правом на подання заперечення не скористався.
13.02.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття до розгляду позовної заяви, відкриття провадження в адміністративній справі, залучення до участі у справі Міністерства оборони України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (далі - третя особа), а також про витребування у військової частини НОМЕР_1 ряду доказів (а.с. 40-44).
02.03.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 400/943/23 (а.с. 68-77).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 (а.с. 92-94) у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 400/943/23 відмовлено.
У встановлений ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 строк відповідач надав суду частину витребуваних доказів (а.с. 79-87). Натомість частину доказів ним суду надано не було, про причини не подання їх він суд не повідомив.
20.03.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про витребування з Міністерства оборону України доказів (а.с. 98-100), зокрема і тих, які не були надані до суду відповідачем на виконання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2023.
27.03.2023 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло від представника Міністерства оборони України повідомлення про те, що у зв'язку з відсутністю в Міністерства оборони України витребуваних судом доказів представник третьої особи звернувся із відповідним запитом до командира військової частини НОМЕР_1 про їх надання (а.с. 106).
На день прийняття цього рішення суду ні відповідач, ні третя особа не подали до Миколаївського окружного адміністративного суду витребувані відповідно до ухвали суду від 20.03.2023 докази, а саме:
а) копію документів, що стосуються факту отримання ОСОБА_2 поранення 02.04.2022, про яке зазначено в довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.01.2023 № 216;
б) копію наказу Військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2022 № 39 «Про призначення службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди»;
в) копію наказу Військової частини НОМЕР_1 (витяг з наказу Військової частини НОМЕР_1 в частині, що стосується ОСОБА_2 ) від 19.06.2022 № 67 «Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапивши в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди»);
г) копію наказу про припинення (призупинення) виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 ;
ґ) копію окремого доручення Міністра оборони України, згідно з яким від командирів військових частин у разі захоплення військовослужбовців у полон або зникнення безвісті вимагається невідкладно оголошувати наказом по військовій частині про призупинення будь-яких виплат на карткові рахунки цих військовослужбовців;
д) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, відкритого за фактом добровільної здачі в полон 04.04.2022 військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , у тому числі ОСОБА_2 .
Розглянувши заяви учасників справи по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивачка є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується наказами відповідача від 07.07.2023 № 78 (а.с. 82) і від 29.09.2022 № 205 (а.с. 83), а також сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.07.2022 № 5 (а.с. 22).
24.02.2022 російські війська здійснили широкомасштабне вторгнення на територію України.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 25.02.2022 № 36 «Про призов на військову службу за мобілізацією» (а.с. 13) ОСОБА_2 на виконання вимог Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» призвано та направлено для проходження військової служби з 25.02.2022.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2022 № 61 (а.с. 81) ОСОБА_2 з 25.02.2022 зараховано на всі види забезпечення.
02.04.2022 чоловік позивачки отримав у місті Маріуполі Донецької області поранення правого і лівого стегна, а 04.04.2022 потрапив у полон, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.01.2023 № 216 (а.с. 9).
У листі ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР РОЗБУДОВИ МИРУ» від 27.08.2022 № 3327-22 (а.с. 12) зазначено, що відомості про ОСОБА_2 щодо можливого його перебування в полоні внесенні до реєстру Національного інформаційного бюро.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до наказа командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.05.2022 № 39 «Про призначення службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди» призначено службове розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.06.2022 № 67 «Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди» призупинено виплати чоловіку позивачки, а матеріали службового розслідування направлено до правоохоронних органів.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.07.2022 № 78 «Про здійснення виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » (а.с. 82) та від 29.09.2022 № 205 «Про здійснення виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » (а.с. 83) позивачці виплачено грошове забезпечення її чоловіка, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, до 18.06.2022 за її заявою.
Факт нарахування вищевказаного грошового забезпечення підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_2 , виданою відповідачем 14.02.2023 за № 732/118 (а.с. 85), а виплати її позивачці - довідкою про перерахунок грошового забезпечення від 14.02.2023 № 732/117 (а.с. 86).
Листом від 26.01.2023 № 732/272 (а.с. 21) відповідач повідомив позивачку про прийняте ним рішення про відмову у виплаті їй грошового забезпечення її чоловіка з 19.06.2022.
Вважаючи такі дії відповідача щодо припинення виплати їй з 19.06.2022 грошового забезпечення її чоловіка протиправними, позивачка звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу постановлено здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерства юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у полоні, виплачується відповідно до Порядку № 884.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу;
надбавки;
доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.
Пунктом 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» пункт 1 Постанови № 168 доповнено абзацами такого змісту:
«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла);».
Згідно з пунктом 2 вищевказаної постанови вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відтак законодавством встановлено, що з 24.02.2022 на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Збройних Сил України, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) також виплачується такий одноразовий вид грошового забезпечення, як додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Згідно з першим реченням абзацу четвертого частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і абзацом першим пункту 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Отже, грошове забезпечення (у тому числі, такий одноразовий вид грошового забезпечення, як додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168) військовослужбовця, який потрапив у полон, може виплачуватися членам його сім'ї, зокрема дружині, за їх заявами з дня захоплення військовослужбовця у полон.
Поряд з цим, законодавством встановлені підстави для відмови членам сім'ї військовослужбовця, який потрапив у полон, у виплаті грошового забезпечення такого військовослужбовця.
Так, відповідно до абзацу другого частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і пункту 8 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.
Згідно з абзацом сьомим пункту 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Другим і третім реченням абзацу четвертого частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і абзацом четвертим пункту 6 Порядку № 884 встановлено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Відтак члену сім'ї військовослужбовця, який потрапив у полон, грошове забезпечення такого військовослужбовця виплачується у разі одночасної наявності таких юридичних фактів:
1) невстановлення в порядку передбаченому законодавством обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця у полон;
2) перебування військовослужбовця у списку особового складу військової частини (установи, організації);
3) подання членом сім'ї військовослужбовця заяви про виплату йому грошового забезпечення на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) відповідно до Порядку № 884.
У позовній заяві та відповіді на відзив представник позивачки закцентував увагу на тому, що відповідні висновки службового розслідування не є абсолютними та беззаперечним доказом добровільної здачі чоловіка позивачки в полон, а лише свідчать про початок з'ясування обставин потрапляння в полон. На думку представника позивача, «повне з'ясування обставин захоплення у полон» проводиться за правилами Кримінального процесуального кодексу України, за результатами якого суд ухвалює рішення, зокрема виправдовує або притягає особу до кримінальної відповідальності.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Абзацом першим статті 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно з абзацом четвертим пункту 2 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок проведення службового розслідування), службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння) (пункт 3 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування).
Отож службове розслідування проводиться, зокрема, з метою повного з'ясування обставин, які призвели до вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку проведення службового розслідування за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Пунктом 3 розділу V Порядку проведення службового розслідування встановлено, що в описовій частині акта службового розслідування зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;
неправомірні дії військовослужбовця;
зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є);
вина військовослужбовця;
причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;
вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;
причини та умови, що сприяли правопорушенню;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Відтак в акті службового розслідування фіксуються обставини, які призвели до вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку.
Таким чином, оскільки метою будь-якого службового розслідування є, зокрема, повне з'ясування обставин події, яка слугувала підставою для прийняття рішення про проведення службового розслідування, тому суд відхилив як необґрунтоване твердження представника позивачки про те, що висновки службового розслідування лише свідчать про початок з'ясування обставин потрапляння чоловіка позивачки у полон.
Згідно з частиною четвертою статті 85 Дисциплінарного статуту якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Відповідно до частини третьої статті 45 Дисциплінарного статуту командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Отож, якщо за результатами службового розслідування буде встановлено, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини зобов'язаний письмово повідомити про це орган досудового розслідування.
Згідно з частиною першою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до абзаців першого і другого частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з абзацом третім частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби (абзац десятий частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до абзацу першого пункту 1443 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення про проходження військової служби), звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:
видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;
організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;
надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України (абзаци п'ятий-восьмий пункту 1443 Положення про проходження військової служби).
Відтак день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення командира військової частини про вчинене кримінальне правопорушення щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, поданого відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту, є днем початку призупинення військової служби такого військовослужбовця.
При цьому на підставі внесених відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань командир військової частини зобов'язаний видати накази:
по особовому складу про звільнення з посади такого військовослужбовця;
по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини.
Таким чином, законодавством встановлено наступний загальний порядок призупинення виплат грошового забезпечення військовослужбовця, дії якого містять ознаки кримінального правопорушення щодо добровільної здачі в полон:
1) призначення письмовим наказом командира військової частини службового розслідування та його проведення з метою з'ясування обставин потрапляння військовослужбовця у полон (стаття 84, 85 Дисциплінарного статуту, Порядок проведення службового розслідування);
2) письмове повідомлення командиром військової частини органу досудового слідства про те, що під час службового розслідування було з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця щодо здачі в полон містить ознаки кримінального правопорушення (частина третя статті 45 і частина четверта статті 85 Дисциплінарного статуту, пункт 6 розділу VI Порядку проведення службового розслідування);
3) внесення слідчим, дізнавачем або прокурором невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання заявнику (військовій частині) через 24 години з моменту внесення таких відомостей витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (стаття 214 Кримінального процесуального кодексу України);
4) видання командиром військової частини на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань наказа по особовому складу про звільнення з посади військовослужбовця у зв'язку з призупиненням його військової служби з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина друга статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац перший пункту 1443 Положення про проходження військової служби);
5) видання командиром військової частини наказа по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини (частина друга статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзаци п'ятий, шостий пункту 1443 Положення про проходження військової служби, абзац четвертий пункту 6, пункт 8 Порядку № 884).
Водночас абзацом восьмим і дев'ятим Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Суд встановив, що позивачка є дружиною ОСОБА_2 (а.с. 22, 82, 83), який з 25.02.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2022 № 61 зарахований на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 (а.с. 81).
04.04.2022 чоловік позивачки потрапив у полон, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.01.2023 № 216 (а.с. 9) та листом ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР РОЗБУДОВИ МИРУ» від 27.08.2022 № 3327-22 (а.с. 12).
За заявою позивачки відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.07.2022 № 78 «Про здійснення виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » (а.с. 82), від 29.09.2022 № 205 «Про здійснення виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » (а.с. 83) їй виплачено грошове забезпечення її полоненого чоловіка, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, до 18.06.2022, що підтверджується довідкою відповідача про перерахунок грошового забезпечення 14.02.2023 № 732/117 (а.с. 86).
З метою з'ясування статусу військовослужбовців, які потрапили в полон 04.04.2022, командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.05.2022 № 39 «Про призначення службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди».
Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву відповідача (а.с. 58-64) і пояснень третьої особи (а.с. 88-89), згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.06.2022 № 67 «Про результати службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди» наказано службове розслідування вважати завершеним.
У листі військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 № 732/272 (а.с. 21) та відзиві на позовну заяву від 22.02.2023 № 732/483 (а.с. 58-64) зазначено, що позивачці припинено виплату грошового забезпечення її чоловіка з 19.06.2022 на підставі Наказа № 67 та у зв'язку з переданням матеріалів відповідного службового розслідування до Державного бюро розслідувань.
Проте, відповідач і третя особа не надали суду копії Наказа № 67, а тому в суду відсутня можливість встановити обставини потрапляння чоловіка позивачки в полон, зокрема, з огляду на наявне у нього поранення.
Тобто відповідачем не було доведено суду його твердження про добровільну здачу в полон чоловіком позивачки.
Крім цього, відповідач і третя особа не подали до суду будь-яких доказів, що підтверджували б факти:
внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 щодо добровільної здачі чоловіком позивачки в полон 04.04.2022, поданого відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту;
видання на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань командиром військової частини НОМЕР_1 наказа по особовому складу про звільнення з посади чоловіка позивачки у зв'язку з призупиненням його військової служби з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
видання командиром військової частини НОМЕР_1 наказа по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини.
20.03.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про витребування з Міністерства оборону України доказів (а.с. 98-100), зокрема і копії Наказа № 67, наказа про припинення (призупинення) виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, відкритого за фактом добровільної здачі в чоловіка позивачки в полон.
27.03.2023 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло від представника Міністерства оборони України повідомлення про те, що у зв'язку з відсутністю в Міністерства оборони України витребуваних судом доказів представник третьої особи звернувся із відповідним запитом до командира військової частини НОМЕР_1 про їх надання (а.с. 106).
На день прийняття цього рішення суду ні відповідач, ні третя особа не подали до Миколаївського окружного адміністративного суду докази, витребувані відповідно до ухвали суду від 20.03.2023.
Згідно з абзацами першим і другим частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З факту ненадання відповідачем суду витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, відкритого за фактом добровільної здачі чоловіка позивачки в полон та з матеріалів справи слідує, що відповідач призупинив з 19.06.2022 виплату позивачці грошового забезпечення її чоловіка за відсутності такого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та наказа командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині про виключення його із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, суд встановив, що:
відповідач не встановив у порядку передбаченому законодавством обставини щодо добровільної здачі в полон чоловіка позивачки;
чоловік позивачки перебуває у списку особового складу військової частини НОМЕР_1 , оскільки відсутній наказ по стройовій частині про його виключення із цього списку;
позивачка подавала на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 заяву про виплату їй грошового забезпечення її чоловіка.
Наведене свідчить, що відповідач призупинив виплату позивачці з 19.06.2022 грошового забезпечення її чоловіка, який перебуває в полоні, з порушенням норм частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 1443 Положення про проходження військової служби та абзацу четвертого пункту 6, пункт 8 Порядку № 884.
Тому відповідні дії відповідача є протиправними.
З огляду на вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18).
У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов'язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У позовних вимогах позивачка просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошове забезпечення її чоловіка з 19.06.2022 по дату подання даного позову, тобто по 08.02.2023.
Натомість із заяв по суті справи учасників справи та матеріалів справи слідує, що чоловік позивачки на день прийняття цього рішення суду продовжує перебувати у полоні. Доказів того, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинене чоловіком позивачки кримінального правопорушення щодо добровільної його здачі в полон, відповідач і третя особа суду не надали.
Тому суд прийшов до висновку, про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача нарахувати і виплати позивачці грошове забезпечення її чоловіка з 19.06.2022 по дату прийняття цього рішення суду, тобто по 10.05.2023.
Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також вона не понесла документально підтверджених інших судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_4; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо припинення виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 19.06.2022 грошового забезпечення її чоловіка, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 , у тому числі додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 19.06.2022 по 10.05.2023 грошове забезпечення її чоловіка, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_2 , у тому числі додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 10 травня 2023 року