справа№380/5315/23
10 травня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу та пільгового стажу (стажу на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періоду роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», відмови в зарахуванні до пільгового стажу (стажу на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періодів роботи з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 на відокремленому підрозділі «Шахта «Бендюзька» Державного підприємства «Львіввугілля» та відмови у перерахунку та виплати пенсії відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 17.10.2022 (дата призначення пенсії по інвалідності);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та пільгового стажу (стажу на підземним роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) період роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу (стажу на підземним роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періоди роботи з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 на відокремленому підрозділі «Шахта «Бендюзька» Державного підприємства «Львіввугілля»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 17.10.2022 на підставі абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28 Закону №1058-IV та статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345- VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” з врахуванням зарахованого до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періоду роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», зарахованого до пільгового стажу (стажу на підземним роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періодів роботи з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 на відокремленому підрозділі «Шахта «Бендюзька» Державного підприємства «Львіввугілля» та з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі також Закон №1058-ІV). Під час призначення пенсії позивачу до страхового стажу і пільгового стажу не зараховано період роботи на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з 01.01.2021 по 07.09.2022, оскільки за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, за вказаний період підприємством не сплачено страхові внески. 23.01.2023 позивач звернувся із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону №1058 та ст. 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з урахуванням усього періоду роботи на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» по дату звільнення 07.09.2022. Однак, відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії. Не погодившись із цією відмовою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою від 24.03.2023 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
11.04.2023 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтовано тим, що при призначенні пенсії страховий стаж позивача, обчислений по 31.12.2020 відповідно до даних про сплачені підприємством страхові внески, становить 18 років 01 місяць 27 днів, в тому числі 16 років 05 місяців 12 днів стаж на підземних роботах за списком № 1, до якого зараховано період роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 для визначення права на обчислення пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, також зараховано період з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку - 23 роки 06 місяців 29 днів. Період роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на ВП “Шахта “Великомостівська” ДП “Львіввутілля” не зарахований до страхового та до пільгового стажу за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та за даний період не врахована заробітна плата, оскільки підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. До пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано періоди роботи з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 у зв'язку з відсутністю наказів про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці (зазначені періоди роботи зараховані до страхованого стажу). Враховуючи викладене, відповідач не вбачає в своїх діях порушення діючого пенсійного законодавства, тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, диплому Червоноградського державного технікуму гірничих технологій та економіки, має наступний страховий стаж:
06.08.2001р. - 24.06.2005р. - навчання в Червоноградському державному технікумі гірничих технологій та економіки (диплом НОМЕР_3 ).
01.06.2004р. - 06.07.2004р - проходження виробничої практики учнем гірника підземного повним робочим днем під землею на ВП «Шахта «Бендюзька» ДП «Львіввугілля».
28.12.2004р. - 19.04.2005р. - проходження виробничої практики учнем гірника з повним робочим днем під землею на ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля».
20.09.2005р. - прийнятий на роботу підземним учнем гірника з повним робочим днем під землею на ВП «Шахта «Бендюзька» ДП «Львіввугілля».
03.10.2005р. - переведений гірничим підземним майстром з повним робочим днем під землею
05.06.2006р. - звільнений по п.1 ст.40 КЗпП України ( ліквідація шахти).
19.07.2006р. - прийнятий на роботу підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля».
14.09.2007р. - переведений учнем гірника підземного першого розряду, з повним робочим днем в шахті.
26.10.2007р. - переведений гірником підземним третього розряду, з повним робочим днем в шахті.
01.08.2014р. - переведений гірничим майстром підземним, з повним робочим днем в шахті.
14.07.2016р. - переведений гірником підземним третього розряду, з повним робочим днем в шахті.
14.03.2019р. - переведений гірничомонтажником підземним четвертого розряду з повним робочим днем в шахті.
27.11.2019р. - переведений гірничомонтажником підземним п'ятого розряду з повним робочим днем в шахті.
07.09.2022р. - звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я.
05 січня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Під час оформлення документів для призначення пенсії відповідачем не зараховано період роботи на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з 01.01.2021 по 07.09.2022, оскільки за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, за вказаний період підприємством не сплачено страхові внески.
23.01.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Листом від 03.02.2023 №2742-1700/Ф-52/8-1300/23 відповідач повідомив позивача, що до пільгового стажу за Списком №1 не зараховані наступні періоди: з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 у зв'язку з відсутністю наказів про результати проведення атестації робочих місць. Також повідомив, що період роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» не зарахований до страхового та до пільгового стажу за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і професій, посад і показників та за даний період не врахована заробітна плата, оскільки підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Не погодившись із такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 09.07.2003 № 1058 - IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон №1058) є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до абзацу 1 п.1 ч. 1 ст.45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За частинами першою та другою статті 33 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Як вже встановлено судом, у період з 19.07.2006 по 07.09.2022 позивач працював гірником з повним робочим днем на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та довідкою відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» за №1-001-11 від 03.01.2023 про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії.
Наведені вище норми Закону №1058-IV та Порядку №22-1, які регламентують порядок звернення за пенсією та її перерахунок, не передбачають подання окремої заяви про врахування всіх періодів роботи особи, що звертається за перерахунком пенсії, поряд з документами, що підтверджують набутий особою стаж.
Судом з довідки відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» за №1-001-11 від 03.01.2023 встановлено, що пільговий стаж позивача за період з 19.07.2006 по 07.09.2022 становить 16 років, 1 місяць, 20 днів, оскільки заробітна плата за вказаний період в тому числі за спірний період з 01.01.2021 по 07.09.2022, позивачеві виплачена, підтвердженням такого є особові рахунки із заробітної плати з липня 2006 року по вересень 2022 року, картки форми П-2.
Таким чином, оскільки з наявних у справі письмових доказів встановлено, що з 01.01.2021 по 07.09.2022 позивачеві нарахована та виплачена заробітна плата, на яку відповідно, нараховувалися страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період його роботи.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки ця особа не може нести відповідальність замість роботодавця.
З огляду на наведене, суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Позивач не повинний відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) /п.14/, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Оскільки з наявних у справі письмових доказів встановлено, що з 01.01.2021 по 07.09.2022 позивач працював на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», з довідки ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з'ясовано, що позивачу нарахована та виплачена заробітна плата, тому у відповідача були відсутні підстави не зараховувати до страхового та пільгового стажу позивача вказаний період його роботи.
Щодо твердження відповідача, що періоди роботи позивача з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 у зв'язку з відсутністю наказів про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці суд зазначає наступне.
19 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 520/15025/16-а, в якій зазначила, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, із урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відмова у включенні вищевказаних періодів, мотивована відсутністю наказів про результати проведення атестації робочих місць є протиправною. Крім того, позивач надав до суду копії наказів директора Шахти «Великомостівська» про завершення атестації робочих місць на підприємстві.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до страхового стажу та пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львівугілля» та відмови в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 на відокремленому підрозділі «Шахта «Бендюзька» Державного підприємства «Львіввугілля» здійснена не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними.
В частині позовної вимоги зобов'язального характеру щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням вищевказаних висновків суду у даній справі, страховий стаж позивача становить 36 років 7 місяців.
У ході судового розгляду судом не встановлено обставин, а відповідач заперечуючи проти позову не навів аргументів, які б свідчили, що для прийняття рішення на користь позивача (про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком) не виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов'язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому, ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України” ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії” Суд вказав, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Разом з цим, у рішенні ЄСПЛ “Салах Шейх проти Нідерландів” визначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що обраний позивачем зобов'язальний спосіб захисту в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 17.10.2022 є достатнім та повною мірою сприятиме ефективному відновленню порушеного права позивача.
Відтак, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду необхідно визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні позивачу до страхового стажу та пільгового стажу (стажу на підземним роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періоду роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», відмови в зарахуванні до пільгового стажу (стажу на підземним роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періодів роботи з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 на відокремленому підрозділі «Шахта «Бендюзька» Державного підприємства «Львіввугілля» та відмови у перерахунку та виплати пенсії відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 17.10.2022 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській перерахувати та виплатити з 17.10.2022 позивачу пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 17.10.2022, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 на відокремленому підрозділі «Шахта «Бендюзька» Державного підприємства «Львіввугілля» та зарахувавши до страхового стажу та до пільгового стажу період роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля».
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250, 255, 257-258, 262, 295, п.п.15.5 п.15 розділу УІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -
вирішив:
адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу та пільгового стажу (стажу на підземним роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періоду роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», відмови в зарахуванні до пільгового стажу (стажу на підземним роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періодів роботи з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 на відокремленому підрозділі «Шахта «Бендюзька» Державного підприємства «Львіввугілля» та відмови у перерахунку та виплати пенсії відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 17.10.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до страхового стажу та пільгового стажу (стажу на підземним роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) період роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» та до пільгового стажу (стажу на підземним роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періоди роботи з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 на відокремленому підрозділі «Шахта «Бендюзька» Державного підприємства «Львіввугілля».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 17.10.2022 на підставі абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28 Закону №1058-IV та статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345- VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” з врахуванням зарахованого до страхового стажу та до пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2021 по 07.09.2022 на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» та до пільгового стажу періодів роботи з 01.06.2004 по 06.07.2004, з 20.09.2005 по 28.02.2006, з 02.03.2006 по 05.06.2006 на відокремленому підрозділі «Шахта «Бендюзька» Державного підприємства «Львіввугілля» та з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 1384885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.