10 травня 2023 року
справа №380/4055/23
провадження № П/380/4094/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020, 2021 роки та розміру доплати за понаднормовий стаж до пенсії за віком із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року №1928-ІХ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.05.2022 на умовах та порядку, передбаченому частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по України, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії: 2019, 2020, 2021 роки (10846,37 грн) та доплату за понаднормовий стаж до пенсії за віком із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ та виплатити різницю у розмірі пенсійних виплат з 03.05.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку із досягненням пенсійного віку вона звернулась до Радехівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак відповідач провів нарахування пенсії у зв'язку з переходом з одного виду пенсії на інший, а не призначенням пенсії за віком. При цьому відповідач при обчисленні пенсії використав показник середньомісячного заробітку за три попередні роки (2014-2016). Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернулась до суду із даним позовом.
Ухвалою від 03.03.2023 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач 07.04.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивачу з 21.10.2010 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1058-IV з врахуванням стажу роботи 32 роки 11 місяців 17 днів. З 03.07.2018 позивачу припинено пенсійну виплату у зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років. 03.05.2022 на підставі заяви про перерахунок пенсії «перехід на інший вид пенсії», позивача переведено на пенсію за віком. Відповідно до Закону №1058-IV, за частиною другою статті 40, передбачено застосування середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Однак ця норма використовується лише при первинному призначенні пенсії за віком, по інвалідності, за вислугу років, у зв'язку з втратою годувальника, тому не поширюється на позивача. Відтак, при переведенні з одного виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Позивач 27.03.2023 подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що інформація відповідача про те, що їй з 21.10.2010 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1058-IV, не відповідає дійсності, оскільки вказаний Закон в редакції станом на жовтень 2010 року не містив положень щодо умов призначення пенсії за вислугу років. В решті частині позивач підтверджує свої позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 10.11.2010 було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ).
У зв'язку з вступом позивача з 03.07.2018 на роботу, яка надає право на призначення пенсії за вислугу років, позивач подала заяву про перерахунок пенсії від 31.07.2018. Рішенням №913220126583 виплату пенсії позивачу було припинено.
У зв'язку із досягненням пенсійного віку позивач звернулась до відповідача 03.05.2022 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Відповідач здійснив перерахунок та призначення пенсії у зв'язку з переходом з одного виду пенсії на інший. При цьому відповідач під час розрахунку середньомісячного заробітку позивача для обчислення пенсії використав показник за 2014-2016 роки, як при перерахунку пенсії при переході з одного виду на інший.
Позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила перерахувати їй пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2022 роки, з дати виникнення права на пенсію за віком - з 03.05.2022, перерахувати розмір доплати за понаднормовий стаж до пенсії за віком із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року №1928-ІХ у розмірі 1934 грн, з дати виникнення права на пенсію за віком - з 03.05.2022; та виплатити різницю у розмірі пенсійних виплат з 03.05.2022.
Відповідач листом від 31.01.2023 №2354-125/К-52/8-1300/23 відповів, що перехід з одного виду пенсії на інший було здійснено правомірно, на підставі заяви позивача. Також зазначив, що пенсіонерам, які працюють, після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Не погодившись із такою відповіддю відповідача, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також Закон №1058) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до статті 28 Закону №1058, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У Постанові Верховного Суду України від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) вказано, що ч. 3 ст. 45 № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, тому якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, слід вважати що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 577/2576/17 (876/5312/17) та у постановах Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 720/208/17, від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17 також було зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначення пенсії за віком.
Таким чином, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше. Відтак, пенсія позивачу повинна була бути призначена на підставі положень ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тому суд приходить до висновку, що позивач вперше звернулась за призначенням пенсії за віком, при обчисленні її пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинен враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, у зв'язку із чим відповідачем протиправно не застосовано заробітну плату в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки при призначенні позивачу пенсії за віком. При цьому при розрахунку доплати за понаднормовий стаж відповідач повинен застосувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений законом про Державний бюджет України на 2022 рік.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020, 2021 роки та розміру доплати за понаднормовий стаж до пенсії за віком із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року №1928-ІХ та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 03.05.2022 на умовах та порядку, передбаченому частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по України, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії: 2019, 2020, 2021 роки (10846,37 грн) та доплату за понаднормовий стаж до пенсії за віком із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ та виплатити різницю у розмірі пенсійних виплат з 03.05.2022.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
На підставі статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Також позивачем подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн та поштових витрат у розмірі 33,95 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем було подано копію договору про надання правової допомоги №3/1402 від 14.02.2023, ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1184959 у Львівському окружному адміністративному суді на підставі зазначеного договору, копію рахунку на оплату №11 від 14.02.2023, копію Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №108 від 27.03.2023, Звіт до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №108 від 27.03.2023, копію Платіжної інструкції №@2PL084654 від 15.02.2023, копію рахунку на оплату №74 від 27.03.2023, копію Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №109 від 27.03.2023, Звіт до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №109 від 27.03.2023, копію Платіжної інструкції №@2PL767693 від 29.03.2023, Список згрупованих поштових відправлень від 23.02.2023, відправлення №05004541115992 на суму 33,95 грн.
Оцінюючи клопотання позивача про відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить із таких міркувань.
Приписами частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Разом із тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд проаналізував акт виконаних робіт про послуги, надані адвокатом (вивчення, аналіз законодавства та судової практики, вивчення та аналіз доказів у справі, виготовлення позовної заяви та додатків до неї).
Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд враховує, що ця справа є незначної складності, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, правові висновки у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у задовго до подання позову.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.
Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн.
Щодо стягнення витрат на поштові відправлення суд зазначає, що у списку згуртованих відправлень, наданих до суду, не зазначено доказів здійснення цих відправлень саме позивачем чи її представником. Тому в цій частині вимоги щодо стягнення судових витрат задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020, 2021 роки та розміру доплати за понаднормовий стаж до пенсії за віком із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року №1928-ІХ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 03.05.2022 на умовах та порядку, передбаченому частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії: 2019, 2020, 2021 роки та доплату за понаднормовий стаж до пенсії за віком із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ та здійснити її виплату з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073 (тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.