10 травня 2023 року № 320/6517/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка»
доКиївської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Тексіка» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 07.12.2020 №UA100080/2020/200032/2.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про подання ним до митного оформлення всіх належних документів, підтверджуючих митну вартість товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100080/2020/529572, які не містять ознак підробки та мають всі числові значення складових митної вартості, а висновки відповідача, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, є необґрунтованими. Також позивачем вказано про неправомірність витребуваних відповідачем додаткових документів, оскільки ТОВ «Тексіка» разом із митною декларацією було подано належний пакет документів, підтверджуючих митну вартість товарів у відповідності до статті 53 Митного кодексу України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6517/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У своєму відзиві, який надійшов до суду 28.07.2021, відповідачем наголошено на правомірності прийнятого ним рішення, зокрема, зазначаючи, що за результатами розгляду поданих ТОВ «Тексіка» разом з митною декларацією від 04.12.2020 №UA100080/2020/529572 документів встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо фактично сплаченої ціни, або ціни, яка підлягала сплаті за товари.
У поданій до суду 08.07.2021 відповіді на відзив позивачем зазначено про необгрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві, виходячи з аргументів позивача, наведених у позовній заяві.
Крім того, на переконання позивача, відповідачем порушено приписи Митного кодексу України у зв'язку з неправильним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення, оскільки митним органом не підтверджено законності застосування ним вказаного методу визначення митної вартості товарів, що, на думку позивача, є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка», як покупцем, та SHAOXING JIHONG TEXTILE CO., LTD, як продавцем, укладено контракт від 01.08.2016 №SJ 01/08-16, у відповідності до якого продавець приймає на себе зобов'язання по поставці та продажу в порядку та строки, встановлені даним контрактом, текстильної продукції, іменується надалі товар (далі - контракт).
Згідно із пунктом 1.2 контракту номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару зазначаються в додатках (специфікаціях) до контракту, які являються його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.1 контракту базис поставки товару встановлений даним контрактом на умовах FOB (будь-який порт Китаю) у відповідності до правил «Інконтермс 2000» (публікації МТП №560), якщо інші умови поставки товару не вказано у відповідному додатку (специфікації) до контракту.
Пунктом 4.1 контракту передбачено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок продавця у вигляді 100% передоплати, а також можлива розстрочка платежу на протязі 180 (сто вісімдесяти) календарних днів з дня підписання специфікації.
З метою митного оформлення товару, ввезеного за умовами вказаного контракту, товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка» шляхом електронного декларування подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA100080/2020/529572.
Разом із вказаною декларацією подано наступні документи: митна декларація від 04.12.2020 UA100080.2020.529572; сертифікат якості від 15.10.2020; пакувальний лист від 15.10.2020; рахунок-фактура (інвойс) від 15.10.2020 SJH-030+31; коносамент (Bill of loading) від 21.10..2020 ZIMUNGB9594290; автотранспортна накладна від 03.12.2020 №2755; сертифікат про походження товару від 23.10.2020 ССPIT343 2003492229; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 10.09.2019 №142008700-1276; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.10.2020 №HS-206/2020; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 20.08.2020; контракт від 01.08.2016 SJ 01/08-16; доповнення від 20.08.2020 №SJ_030_031 до контракту від 01.08.2016 SJ 01/08-16; договір (контракт) про перевезення від 07.03.2018 №HW-001.
За наслідками розгляду документів митним органом сформовано повідомлення, у якому останній просив надати декларанта додаткові документи, а саме:
1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення 100% попередньої оплати;
2) транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявки) тощо;
3) документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктом господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;
4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) виписку з бухгалтерської документації;
7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 МКУ;
9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 04.12.2020 №1087 ТОВ «Тексіка» надано додаткові документи та пояснення щодо обставин, які наведені відповідачем у повідомленні про надання додаткових документів.
До вказаного листа позивачем було додано наступні документи: фотокопію митної декларації від 04.12.2020 ІМ40ДЕ №UA100080/2020/529572; роздруківку запиту (повідомлення) Київської митниці Держмитслужби від 04.12.2020 щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією від 04.12.2020 ІМ40ДЕ №UA100080/2020/529572; фотокопію контракту від 01.08.2016 №SJ 01/08-16; фотокопію специфікації від 20.08.2020 №SJ_030_031 до контракту від 01.08.2016 №SJ 01/08-16; фотокопію Інвойсу від 15.10.2020 №SJH-030+31; фотокопію платіжного доручення від 20.08.2020 №14; фотокопію платіжного доручення від 20.11.2020 №92; роздруківку картки рахунку бухгалтерського обліку ТОВ «Тексіка» №3712; фотокопію договору транспортної експедиції від 07.03.2018 №HW-001; фотокопію Інвойсу від 21.10.2020 №206; фотокопію акту прийому-передачі наданих послуг від 03.12.2020 №206; фотокопію довідки про транспортно-експедиційні витрати від 21.10.2020 №HS-206/2020; фотокопію платіжного доручення від 23.11.2020 №95; роздруківку картки рахунку бухгалтерського обліку ТОВ «Тексіка» №3712; фотокопію Прай-листа від 20.08.2020.
За наслідками дослідження поданих позивачем документів Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2020 №UA100080/2020/200032/2 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення), зокрема, на товари:
- товар №1 - «тканина плащова «Дефенса 190», пофарбована, торгівельна марка «Дефенса», виробник «SHAOXING JIHONG NEXTILE CO. LTD», країна походження Китай, код товару 5407820000»;
- товар №2 - «тканина плащова «Дефенса 210», пофарбована, торгівельна марка «Дефенса», виробник «SHAOXING JIHONG NEXTILE CO. LTD», країна походження Китай, код товару 5407820000»;
У графі 33 оскаржуваного рішення вказано про наступні обставини: «документи, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ) та за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією від 05.10.2020 №UА100080/2020/525338 документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.
Пунктом 4.1 контракту від 01.08.2016 №SJ 01/08-16 передбачено здійснення 100 % попередньої оплати за товар.
Специфікація від 20.08.2020 №SJ_030_031 та Інвойс від 15.10.2020 №SJH-030+031 не містять відомостей щодо умов оплати за товар.
Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати.
Відповідно до митної декларації від 04.12.2020 №UA100080/2020/529572 та інвойсу від 15.10.2020 № SJH-030+31 поставка товару здійснюється на умовах FOB-NINGBO.
Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.
Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу та договору транспортної експедиції від 07.03.2018 № HW-001 заявку на транспортно-експедиційні послуги.
Документи, які подані декларантом до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митного органу надано наступні додаткові документи:
- платіжне доручення в іноземній валюті від 20.11.2020 №92 на суму 39921,19 USD;
- платіжне доручення в іноземній валюті від 20.08.2020 №14 на суму 8200,00 USD;
- платіжне доручення в іноземній валюті від 23.11.2020 №95 на суму 6250,00 USD;
- карточка рахунку 3712 за 2020 рік;
- інвойс від 21.10.2020 №206 на суму 2850 USD;
- акт прийому - передачі наданих послуг від 03.12.2020 №206.
Декларант відмовився від подання всіх запитуваних митним органом документів відповідно до частин другої - третьої статті 53 МКУ, про що зазначено у листі ТОВ «Тексіка» надісланому до митниці 07.12.2020.
Надані Платіжні доручення від 20.11.2020 №92 та від 20.08.2020 №14 неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки у графі 70 «призначення платежу» зазначено лише номер та дату контракту, відповідно до якого здійснено оплату за товар.
Платіжні доручення не містять посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо.
У платіжному дорученні в іноземній валюті від 23.11.2020 №95 на суму 6250 USD в графі 70 «призначення платежу» зазначено «prepayment for sea freight» (попередня оплата за морське перевезення) та номер і дату контракту, відповідно до якого здійснено попередню оплату вартості морського перевезення.
Вартість морського перевезення відповідно до поданої до митного оформлення довідки про транспортно-експедиційні витрати від 21.10.2020 №HS-206/2020 становить 2850 USD.
Таким чином, платіжне доручення від 23.11.2020 №95 на суму 6250 USD не можливо ідентифікувати з даною поставкою».
У зв'язку із вищевказаними обставинами митна вартість визначена митним органом із застосування резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України.
Не погоджуючись із рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 07.12.2020 №UA100080/2020/200032/2, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Згідно із статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положеннями частини другої статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Разом з цим, частиною четвертою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 53 МК України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною першою статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої, частинами п'ятою - шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої - восьмої статті 57 МК України передбачено таке.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої, десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Аналізуючи наведені положення суд доходить висновку, що підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).
Згідно із частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність спірного рішення суд виходить з наступного.
Щодо доводів митного органу в частині неможливості ідентифікувати надані позивачем платіжні доручення із поставкою товару щодо якої здійснюється митне оформлення слід звернути увагу на таке.
Як свідчать матеріали справи, між продавцем за контрактом та покупцем (позивачем) підписано специфікацію від 20.08.2020 №SJ_030_031, у відповідності до якої загальна ціна товару становить 48121,19 доларів США.
У матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від 20.08.2020 №14, у відповідності до якого ТОВ «Тексіка» сплачено на користь SHAOXING JIHONG TEXTILE CO., LTD 8 200,00 доларів США. У вказаному платіжному дорученні в призначенні платежу зазначено: PREPAYMENT FOR TEXTILE GOODS CONTRACT SJ 01/08-16 DD 01.08.2016.
До митного оформлення позивачем було надано інвойс від 21.10.2020 №206 на суму 2850 доларів США.
Разом з цим, платіжне доручення в іноземній валюті 20.11.2020 №92 на суму 39921,19 доларів США також містить посилання виключно на номер та дату укладеного позивачем контракту із SHAOXING JIHONG TEXTILE CO., LTD.
Згідно пояснень митного органу, надані платіжні доручення від 20.08.2020 №14 та від 20.11.2020 №92 неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки, у графі 70 «призначення платежу» зазначено лише номер та дату контракту, відповідно до якого здійснено оплату за товар. Вказані платіжні доручення не містять посилання на інвойс, а тому ідентифікувати вищезазначену оплату з із вказаною партією неможливо.
Суд враховує, що відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Між тим, чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс.
Отже, сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Однак, досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що останні містять лист ОТП Банк від 25.02.2021 №020-1-020-3-020-3/70, з якого вбачається, що закриття передоплат на суму 48 121,19 доларів США, а саме 20.08.2020 на суму 8 200,00 доларів США, 20.11.2020 на суму 39 921,19 доларів США було здійснено за іншою митною декларацією, а саме: МД від 07.12.2020 №100080000/2020/529765, у той час коли, в межах спірних правовідносин митну вартість відповідачем скореговано за МД від 04.12.2020 №UA10080/2020/529572.
Таким чином, суд вважає за неможливе пов'язати платіжні доручення в іноземній валюті від 20.08.2020 №14 та від 20.11.2020 №92 на суму 48 121,19 доларів США із партією товару за МД від 04.12.2020 №UA10080/2020/529572.
При цьому, суд відхиляє посилання ТОВ “Тексіка” на картку рахунку 3712 за 01.01.2020 - 20.01.2021, оскільки наведене не спростовує вище встановленого судом та суперечить первинним документам (платіжним документам), у тому числі відомостям, які вказані у листі від 25.02.2021 №020-1-020-3-020-3/70 від ОТП Банк.
Таким чином, суд погоджується із висновками контролюючого органу, що декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати.
З урахуванням наведеного доводи митного органу, які покладені в основу спірного рішення в цій частині знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи.
У той же час, суд вказує, що всі інші розбіжності, які вказані у спірному рішенні щодо транспортних та страхових документів фактично були усунуті позивачем листом від 04.12.2020 №1087. В оскаржуваному рішенні дані розбіжності відображені як підстави для формування митним органом повідомлення про надання додаткових документів, однак останні не були підставами для коригування митної вартості.
Отже, приймаючи до уваги наведене суд залишає поза увагою всі доводи позивача в частині, що стосуються транспортних та страхових документів, поданих до митного оформлення, адже їх розбіжності (недоліки, тощо) були підставами для витребування митним органом додаткових документів, а не коригування безпосередньо митної вартості товару.
Між тим, суд вважає за доцільне наголосити, що за висновками митного органу підставами для коригування митної вартості товару за МД від 04.12.2020 №UA10080/2020/529572 було не подання ТОВ «Тексіка» до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення часткової попередньої оплати. Зазначене, у свою чергу, знайшло своє підтвердження під час розгляду справи по суті.
Відповідачем, в обгрунтування своїх заперечень, вказано про те, що наданий декларантом до митного оформлення прайс-лист від 20.08.2020 містить інформацію щодо ціни тільки тих товарів, які подані до митного оформлення відповідно до інвойсу від 15.10.2020 №SJH-030+031.
Окремо, з приводу прайс-листа від 20.08.2020 суд зазначає про таке.
Так, судом встановлено, що прайс-лист від 20.08.2020 відображає ціну за 1 метр тканини та не є ідентичною копією інвойсу.
Більше того, варто відмітити, що прайс-лист фактично не є тим документом, який в розумінні положень МК України підтверджує митну вартість товару, а тому, на переконання суду він не є тим документом, що підтверджує вартість імпортованого товару. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідними контрактами та/або інвойсами.
Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №825/15796/16.
Враховуючи наведене доводи митного органу в цій частині, як підстави для коригування митної вартості товару є безпідставними.
Підсумовуючи вищевикладене суд констатує, що ТОВ “Тексіка” не надано до митного оформлення разом з МД від 04.12.2020 №UA10080/2020/529572 обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товару за ціною договору, а саме банківських платіжних документів, що безпосередньо стосуються оцінюваного товару.
Що ж стосується посилань позивача на безпідставність витребування митним органом додаткових документів суд вважає за необхідне вказати про таке.
Як вже було вказано судом вище, частиною третьою статті 53 МК України регламентовано, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №804/15600/15.
У той же час, суд звертає увагу на те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У разі ненадання витребуваних документів або недоведеності декларантом в ході проведення консультацій правильності визначення митної вартості, достовірності та належності митний орган уповноважений прийняти рішення про коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №820/4849/16.
На переконання суду, розбіжності, які були підставами для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів були суттєвими, адже стосувались безпосередньо документів, які є обов'язковими для підтвердження митної вартості товарів, зокрема, але не виключно банківських платіжних документів.
З урахуванням наведеного, суд вважає наявними у відповідача підстави для витребування у ТОВ “Тексіка” додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів за МД від 04.12.2020 №UA10080/2020/529572.
Отже, доводи позивача в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що оскільки позивачем не надано до митного органу банківських платіжних документів, що безпосередньо стосуються партії товару, митне оформлення якої здійснювалось за МД від 04.12.2020 №UA10080/2020/529572, спірне рішення митним органом прийнято правомірно.
Інші доводи та заперечення сторін, які не відображені в оскаржуваному рішенні суд по суті не оцінює, оскільки останні безпосередньо не покладені в основу його прийняття.
Водночас, суд при вирішенні спору по суті також залишає поза увагою доводи позивача щодо реалізації ним товару на території України за меншою вартістю (ціною), аніж та, що визначена митним органом, оскільки вказане не стосується предмету розгляду даної адміністративної справи.
Що ж стосується застосування методу визначення митної вартості слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до положень статті 55 МК України, орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Отже, з системного аналізу наведених приписів вбачається, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні митним органом відображено неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості та застосовано резервний метод на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей.
Зокрема, в оскаржуваному рішенні міститься посилання на МД від 19.10.2020 №UA100430/2019/11442, від 25.11.2020 №UA100430/2020/13078.
Необхідно наголосити, що в межах спірних правовідносин позивачем не надано обов'язкових документів для підтвердження митної вартості за ціною договору, а саме банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, а тому, на переконання суду, застосування митним органом резервного методу на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей є обґрунтованим.
Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що у задоволенні позову ТОВ «Тексіка» відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,cуд,-
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» відмовити повністю.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (ідентифікаційний код: 32252472, місцезнаходження: 08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Джерельна, 12А)
Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (ідентифікаційний код: 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.