09 травня 2023 року № 320/1485/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доСквирської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Сквирської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сквирської міської ради від 14.07.2021 №227-9-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,7011 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства на території Каленнівської сільської ради Київської області»;
- зобов'язати Сквирську міську раду Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,7011 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства на території Каленнівської сільської ради Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю рішення щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки площею 0,7011 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства на території Каленнівської сільської ради Київської області», оскільки в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність міститься документ про погодження проекту землеустрою у порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, позивач вважає, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 відкрито провадження у справі №320/1485/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, відзиву на адміністративний позов та/або інших заяв (клопотань) по суті справи до суду не надав.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Каленнівської сільської ради Сквирського району Київської області від 23.09.2020 №76-56-07 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,70 га на території Каленнівської сільської ради Сквирського району Київської області із земельної ділянки комунальної власності (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення) кадастровий номер 3224082300:04:002:0048 зі змінами цільового призначення.
Між позивачем та землевпорядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю «Межувальник» 13.10.2020 було укладено Договір №460/10-ФС про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7011 га, що розташована на території Каленнівської сільської ради Сквирського району (нині Білоцерківського району).
На виконання зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Межувальник» розроблено проектну документацію, яку в подальшому було погоджено органом Держгеокадастру відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 №580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру».
Згідно Висновку про розгляд документації із землеустрою експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 29.03.2021 №7894/82-21 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код 01.03), площею 0,7011 га, що розташована на території Каленнівської сільської ради Білоцерківського (Сквирського р-ну), Київської області відповідає земельному законодавству, прийнятим відповідно до нормативно-правових актів та погоджено відповідно до підсумкової оцінки документації із землеустрою.
Відомості про земельну ділянку площею 0,7011 га, розташованої на території Каленнівської сільської ради Білоцерківського (Сквирського району), були внесені до Державного земельну кадастру з присвоєнням кадастрового номеру 3224082300:04:002:0064.
Позивачем до Сквирської міської ради було подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Каленнівської сільської ради Київської області, площею 0,7011 у власність ОСОБА_1 .
Рішенням сесії Сквирської міської ради від 14.07.2021 №227-9-VIII відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,7011, цільове призначення якої «для ведення особистого селянського господарства» що знаходиться на території Каленнівської сільської ради Київської області, на підставі того, що на момент надання дозволу сільська рада не мала повноважень щодо надання дозволу на зміну цільового призначення з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення особистого селянського господарства» у зв'язку з дією підпункту «б» пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Тобто положення ЗК України не містять правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його розроблення на підставі вимог частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України. При цьому перевірка на відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку має здійснюватися саме на етапі вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Більше того, положення ЗК України, чинні у період до прийняття оскаржуваного рішення, проте які діяли на момент прийняття рішення Каленнівської сільської ради Сквирського району Київської області від 23.09.2020 №79-56-07 про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передбачали необхідність погодження такого проекту в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
В свою чергу стаття 186-1ЗК України передбачала, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
При цьому, частина дев'ята статті 118 ЗК України, у редакції, що була чинна до 27 травня 2021 року, передбачала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Тобто єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою на той час могло бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу, у редакції до 27 травня 2021 року, не містили. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів мала здійснюватися виключно на етапі погодження такого проекту, прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18, від 27 січня 2021 року у справі № 560/1334/19, від 01 лютого 2021 року у справі № 560/1282/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 260/18/19, від 13 вересня 2022 року у справі № 369/2390/18.
Таким чином суд доходить висновку, що навіть на час прийняття рішення від 23.09.2020 №79-56-07 про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та погодження такого проекту у визначеному статтею 186-1 ЗК України порядку, уповноваженими на те органами не було встановлено обставин невідповідності проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Крім того, частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи наведене та оскільки у період до 27 травня 2021 року (внесення зазначених змін до ЗК України) позивачем було погоджено відповідний проект землеустрою у визначеному законом порядку, суд вважає безпідставним та протиправним оскаржуване рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 .
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,7011 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства на території Каленнівської сільської ради Київської області, суд зазначає таке.
Зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак як і будь-який інший спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Як зазначено вище, наведена відповідачем у рішенні 14.07.2021 №227-9-VIII підстава для відмови у затвердженні проекту є необґрунтованою та незаконною. Оскільки інших законних підстав для відмови відповідач не навів, суд доходить висновку про відсутність у відповідача повноважень діяти на власний розсуд. Отже і відсутні перешкоди у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки.
Відтак, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Сквирської міської ради Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,7011 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства на території Каленнівської сільської ради Київської області, оскільки вказаний спосіб захисту порушеного права відповідає положенням частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України є належним та ефективним, забезпечує позитивне вирішення його питання без невиправданих зволікань.
Наведена позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, наведеною у його постанові від 13 вересня 2022 року у справі № 369/2390/18.
Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Сквирської міської ради від 14.07.2021 №227-9-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,7011 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства на території Каленнівської сільської ради Київської області».
3. Зобов'язати Сквирську міську раду Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,7011 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства на території Каленнівської сільської ради Київської області.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сквирської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Сквирська міська рада (ідентифікаційний код: 04054961, місцезнаходження: 09001, Київська обл., м. Сквира, вул. Богачевського, 28).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.