про повернення позовної заяви
08 травня 2023 року м. Київ № 640/131/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
Судді військового місцевого суду Дніпровського гарнізону Куликова Андрія Володимировича
до Офісу Генерального прокурора,
Спеціалізованої антикорупційної прокуратури,
Служби безпеки України,
Національного антикорупційного бюро України,
Державного бюро розслідувань
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Суддя військового місцевого суду Дніпровського гарнізону Куликов Андрій Володимирович з позовом до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, в якому просить суд:
1) визнати неправомірною бездіяльність Генерального прокурора Костіна А.Є., Керівника САП Клименко О.В., ТВО Голови СБУ Малюка В.В., ТВО Директора НАБУ Углава Г.Т., Директора ДБР Суханова О.О., щодо ненадання інформації за запитом на інформацію позивача від 03.12.22р щодо розміру їх грошового забезпечення за останні шість місяців;
2) зобов'язати відповідачів надати позивачу інформацію про розмір свого грошового забезпечення за останні шість місяців;
3) визнати неправомірною бездіяльність Генеральної прокуратури щодо не виконання рішення суду щодо проведення розслідування за заявою позивача від 12.12.04р ;
4) зобов'язати Генеральну прокуратуру внести відомості за заявою позивача про злочин від 12.12.04 р до ЄРДР та розпочати розслідування про що повідомити позивача;
5) визнати неправомірною бездіяльність Генеральної прокуратури, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, щодо не розгляду заяв позивача про злочин від 22.12.21р, 22.06.22p, 24.11.22р ;
6) зобов'язати ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, внести відомості по заявам позивача до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, про що повідомити позивача ;
7) стягнути з Генеральної прокуратури на користь позивача 27 785 516 грн. ( 27 мільйонів785 тисяч 516 грн) моральної шкоди;
8) стягнути з Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, на користь позивача 1 617 168 грн (1 мільйон 617 тисяч 168 грн) моральної шкоди;
9) стягнути зі Служби безпеки України на користь позивача 1358 290 грн (1 мільйон 358 тисяч 290 грн ) моральної шкоди ;
10) стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь позивача 1 617 168 грн (1 мільйон 617 тисяч 168 грн) моральної шкоди ;
11) Стягнути з Державного бюро розслідувань на користь позивача 1542 139,8 грн (1 мільйон 542 тисячі 139 грн 80 коп.) моральної шкоди.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 (далі по тексту - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №640/131/23, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.
Частиною першою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Відповідно до частини шостої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частиною першою ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов'язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов'язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.
При цьому, обов'язковою умовою такого об'єднання є спільність підстав виникнення спірних правовідносин або спільність поданих доказів.
Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов'язаність між собою через іх виникнення на підставі різних обставин, на підставі різних доказів, різних порядків передбачених для їх розгляду.
Крім того, суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об'єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду у порядку різного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Частиною другою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Так, згідно з частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд зазначає, що позивач, серед іншого, просить суд:
« визнати неправомірною бездіяльність Генеральної прокуратури щодо не виконання рішення суду щодо проведення розслідування за заявою позивача від 12.12.04р ;
зобов'язати Генеральну прокуратуру внести відомості за заявою позивача про злочин від 12.12.04р до ЄРДР та розпочати розслідування про що повідомити позивача;
визнати неправомірною бездіяльність Генеральної прокуратури, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, щодо не розгляду заяв позивача про злочин від 22.12.21р, 22.06.22p, 24.11.22р ;
зобов'язати ГПУ - САП - СБУ - НАБУ - ДБР, внести відомості по заявам позивача до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, про що повідомити позивача;
стягнути з Генеральної прокуратури на користь позивача 27 785 516 грн. ( 27 мільйонів785 тисяч 516 грн) моральної шкоди;
стягнути з Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, на користь позивача 1 617 168 грн (1 мільйон 617 тисяч 168 грн) моральної шкоди;
стягнути зі Служби безпеки України на користь позивача 1358 290 грн (1 мільйон 358 тисяч 290 грн ) моральної шкоди ;
стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь позивача 1 617 168 грн (1 мільйон 617 тисяч 168 грн) моральної шкоди ;
стягнути з Державного бюро розслідувань на користь позивача 1542 139,8 грн (1 мільйон 542 тисячі 139 грн 80 коп.) моральної шкоди.»
Вказані вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки стосуються проведення розслідування у кримінальному провадженні та вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а також стягнення моральної шкоди завданої бездіяльністю щодо нерозгляду заяв позивача про злочин.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини, які, у свою чергу, підлягають розгляду у порядку різних видів судочинства, що суперечить вимогам статті 21 КАС України.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду у порядку різних видів судочинства, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
У даному випадку підстави для застосування положень статті 172 КАС України відсутні.
З огляду на те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду “за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб” (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.
Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18, від 27.02.2019 у справі №922/2225/18, від 14.08.2018 у справі №910/3569/188.
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву Судді військового місцевого суду Дніпровського гарнізону Куликова Андрія Володимировича до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань про визнанян протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панова Г. В.