Провадження № 2/679/58/2023
Справа № 679/1009/22
28 березня 2023 року місто Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Грибанової Л.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Бражук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Нетішинського міського суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення коштів в порядку регресу -
встановив:
03 жовтня 2022 року до Нетішинського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення коштів в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено:
16 червня 2002 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який 27 січня 2009 року було розірвано,
30 травня 2006 року - позивачеві ОСОБА_1 , згідно договору безвідсоткової цільової позики за №1473 від 30 травня 2006 року, укладеному між позивачем ОСОБА_1 та ДП «НАЕК «Енергоатом», від імені і за дорученням якого діє ВП «ХАЕС», надана безвідсоткова позика в розмірі 174000 гривень, строком на 20 років, на придбання житла,
01 червня 2006 року позивачем ОСОБА_1 було придбано квартиру АДРЕСА_1 ,
16 серпня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та ДП «НАЕК «Енергоатом», від імені і за дорученням якого діє ВП «ХАЕС» (іпотекодержателем) укладено іпотечний договір, відповідно до якого - за договором безвідсоткової позики №1473 від 30 травня 2006 року - іпотекодержатель надав іпотекодавцю безвідсоткову позику на придбання житла в сумі 174000 гривень, строком на 20 років, з визначенням порядку виконання, строками та графіком погашення, умовами погашення, передбаченими основним договором, і, для забезпечення виконання умов основного договору - зазначену квартиру передано в іпотеку, водночас, зі змісту п.3 іпотечного договору слідує, що іпотекодавець передає в іпотеку предмет іпотеки за згодою дружини - відповідача ОСОБА_2 ,
за час перебування в шлюбі позивач ОСОБА_1 сплатив позику в сумі 22475 гривень, і залишок неповернутої суми позики, який становить суму у розмірі 151525 гривень, на переконання позивача ОСОБА_1 , він повинен був сплатити з відповідачем ОСОБА_2 - в рівних частках - по 75762 гривень 50 копійок, що встановлено рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 серпня 2010 року, яким, визнано право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , в рівних частках - по 1/2 за кожним,
однак, не зважаючи на те, що у відповідача ОСОБА_2 виник обов'язок щодо погашення кредиту, який був взятий в інтересах подружжя, остання, з моменту розірвання шлюбу, не виконувала зазначені обов'язки по поверненню позики, і позивачем ОСОБА_1 самостійно у вересні 2021 року було погашено залишок боргу у розмірі 42050 гривень,
до того ж, укладення додаткової угоди до договору безвідсоткової цільової позики щодо розподілу боргу між ОСОБА_1 між відповідачем ОСОБА_2 було неможливим, з причин заперечень з боку кредитора,
у зв'язку з чим, рахуючи, що після розірвання шлюбу, колишнє подружжя повинно погашати борг разом в рівних частинах, і, враховуючи безрезультатність звернень до відповідача ОСОБА_2 з зазначеною вимогою щодо сплати половини суми коштів, які він сплатив за їх спільну власність, вже не будучи у шлюбі, позивач ОСОБА_1 , посилаючись на приписи ст.ст.544,625 ЦК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 , в порядку регресу, суму в розмірі 182669 гривень 10 копійок, з якої: 75762 гривень 50 копійок - сума основного боргу, 94233 гривні 60 копійок - інфляційні витрати, 12673 гривень - 3% річних.
05 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення коштів в порядку регресу, - відповідно до Ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 жовтня 2022 року, - відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.
05 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення коштів в порядку регресу, - відповідно до Ухвали Нетішинського міського суду від 05 січня 2023 року - підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду з задоволенням клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів.
Інші процесуальні дії у справі - не здійснювалися.
Позивач ОСОБА_1 , будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засіданні не з'явився, надавши до суду заяву, щодо можливості проведення судового розгляду за його відсутності, підтримавши позовні вимоги та наполягаючи на задоволенні останніх.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання - не з'явилась, у строк, встановлений судом в Ухвалі про відкриття провадження від 05 жовтня 2022 року, відзив на позовну заяву - не надала, отримавши копію позовної заяви з додатками у визначений законом спосіб (на електрону адресу (а.с.58,59), та надіславши до суду пояснення по справі (вх. №ЕП-1458 від 21 жовтня 2022 року та №ЕП-1682 від 14 листопада 2022 року), в яких вважає за необхідне закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору, оскільки, вона не має обов'язків перед позивачем ОСОБА_1 щодо сплати останньому половини боргу, так як в квартирі - не проживає, не має можливості користуватися належною їй частиною квартири, якою постійно користується позивач ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, вважає позов - безпідставним, до того ж - аналогічні позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення боргу вирішувалися матеріалах цивільної справи №2/2211/251/2012, інформацію за якими необхідно врахувати, віршуючи дану справу.
У відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України - фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється, оскільки, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У судовому засіданні встановлено:
позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в період часу з 16 червня 2002 року до 27 січня 2009 року, перебували в шлюбі, який 27 січня 2009 року було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Нетішинського міського управління юстиції Хмельницької області 03 листопада 2009 року (актовий запис за №29 від 04 березня 2009 року (а.с.10), на підставі Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 січня 2009 року (а.с.11),
30 травня 2006 року, під час шлюбу, - позивачеві ОСОБА_1 , згідно договору безвідсоткової цільової позики за №1473 від 30 травня 2006 року, укладеному між позивачем ОСОБА_1 та ДП «НАЕК «Енергоатом», від імені і за дорученням якого діє ВП «ХАЕС» (а.с.13-15), надана безвідсоткова позика в розмірі 174000 гривень, строком на 20 років, на придбання житла,
16 серпня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та ДП «НАЕК «Енергоатом», від імені і за дорученням якого діє ВП «ХАЕС» (іпотекодержателем) укладено іпотечний договір (реєстровий №3605 (а.с.16-17), відповідно до якого - за договором безвідсоткової позики №1473 від 30 травня 2006 року - іпотекодержатель надав іпотекодавцю безвідсоткову позику на придбання житла в сумі 174000 гривень, строком на 20 років, з визначенням порядку виконання, строками та графіком погашення, умовами погашення, передбаченими основним договором (п.1), для забезпечення виконання умов основного договору іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку, належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 червня 2006 року (реєстровий №2125), при цьому, іпотекодавець передає в іпотеку предмет іпотеки за згодою дружини - відповідача ОСОБА_2 (п.3),
відповідно до Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 серпня 2010 року (а.с.18-19) - за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 - визнано право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , в рівних частках - по 1/2 частині за кожним,
зі змісту Довідки ВП «ХАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» №49-1503 від 21 вересня 2021 року - про погашення договору позики (а.с.24) вбачається, що заборгованість за договором безвідсоткової цільової позики на придбання житла за №1473 від 30 травня 2006 року, станом на 20 вересня 2021 року, погашена повному обсязі,
зі змісту Довідки ДП «НАЕК «Енергоатом», від імені і за дорученням якого діє ВП «ХАЕС», за №49-2026 від 08 грудня 2021 року - про взаєморозрахунки між ВП «ХАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ОСОБА_1 , згідно з договором безвідсоткової цільової позики на придбання житла за №1473 від 30 травня 2006 року, станом на 30 листопада 2021 року (а.с.25, 26-29) вбачається, що заборгованість за договором безвідсоткової цільової позики на придбання житла за №1473 від 30 травня 2006 року, станом на 30 вересня 2021 року, погашена повному обсязі, шляхом щомісячного утримання грошових коштів у сумі 725 гривень,
крім того, відповідно до Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, та матеріалів цивільної справи №2/2211/251/2012 - за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу (а.с.86), встановлено, що:
відповідач ОСОБА_2 передала в рахунок погашення заборгованості по кредиту за квартиру для позивача ОСОБА_1 - грошові кошти в сумі 5075 гривень, які останній зарахував за період з 01 березня 2011 року по 01 травня 2012 року (мотивувальна частина рішення),
з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в розмірі 2537 гривень 50 копійок за період з 01 травня 2012 року по 01 грудня 2012 року (резолютивна частина рішення),
до того ж, під час розгляду зазначеної справи (№2/2211/251/2012) - позивач ОСОБА_1 позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу - із заявлених 80112 гривень 50 копійок - зменшив на 13413 гривень 50 копійок (за період з 01 березня 2008 року по 01 березня 2011 року), оскільки, в даній частині, у зв'язку з відмовою позивача від позову, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення половини суми виконаного грошового зобов'язання - провадженням закрито (а.с.60,80).
Так, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси - у спосіб, визначений законом, дотримуючись завдань та основних засад цивільного судочинства, якими є - справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, і судовий захист - є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників судового процесу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.4 ЦПК України), що повністю узгоджується з приписами діючого цивільного законодавства, відповідно до яких - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.15, ст.16 ЦК України).
Тож, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених ЦПК України випадках, і учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору - на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, при цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).
Разом з тим, згідно з положеннями ст.82 ЦПК України, - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, і обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Крім того, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст.82 ч.5 ЦПК України).
Для врегулювання правових спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі, колишнього, поряд із застосуванням норм ЦК України, підлягають застосуванню норми СК України, що регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, і кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ст.2, ст.7 СК України), що кореспондується зі змістом ст.8 СК України, відповідно до якої - якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані СК України, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Водночас, суд вирішуючи справи, застосовує при розгляді проваджень - Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і Протоколи до останньої, згоду на обов'язковість яких надано ВР України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ (ст.10 ч.4 ЦПК України).
Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах ВС (ст.263 ч.4 ЦПК України).
Право спільної сумісної власності подружжя, регулюється СК України, зокрема главою 8 СК України, і кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, яким може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст.60, ст.61 СК України).
Тож, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі, гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.61 ч.3 СК України).
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її/його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового, і договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. (ст.65 ч.2, ст.65 ч.4 СК України).
Тобто, за нормами сімейного законодавства - умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя - є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з родиною, інтереси одного з подружжя.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, - цивільні права та обов'язки за укладеним договором виникають в обох із подружжя, що узгоджується з Правовим висновком, викладеним у Постанові ВС від 05 жовтня 2021 року (справа №755/16464/20), відповідно до якого - внаслідок придбання подружжям квартири у кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір.
При цьому, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього, і, якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці (ст.544 ЦК України).
Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості, що узгоджується з Правовими висновками у Постановах ВС від 07 вересня 2016 року (справа №6-801цс16) та від 06 червня 2018 року (справа №712/6574/16-ц).
До того ж, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).
Таким чином, суд, дослідивши надані в судове засідання матеріали, в тому числі, і докази, що знаходяться в матеріалах іншого цивільного провадження, на які посилається відповідач ОСОБА_2 у скерованих до суду поясненнях, з'ясувавши фактичні обставини справи, і, відповідно, оцінивши надані докази, які мають значення для правильного вирішення справи, і на які кожна сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи, базуючись на засадах верховенства права, водночас, беручи до уваги позицію учасників судового процесу, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення, яке повинно бути законним та обґрунтованим, приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення коштів в порядку регресу, - підлягає задоволенню частково, оскільки, у судовому засіданні встановлено наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 , в порядку регресу, грошових коштів, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, у відповідності до даних Державного комітету статистики України, та - трьох процентів річних від простроченої суми, за період з 01 грудня 2012 року по 30 вересня 2021 року, а саме:
у сумі - 54736 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять шість) гривень 50 копійок, що складає суму основного боргу,
у сумі - 46272 (сорок шість тисяч двісті сімдесят дві) гривні 19 копійок, що складає інфляційні витрати,
у сумі - 6815 гривень (шість тисяч вісімсот п'ятнадцять) 97 копійок, що складає 3% річних,
так як, іпотечний договір від 16 серпня 2006 року (реєстровий №3605) між позивачем ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та ДП «НАЕК «Енергоатом», від імені і за дорученням якого діє ВП «ХАЕС» (іпотекодержателем), відповідно до якого - за договором безвідсоткової позики №1473 від 30 травня 2006 року - іпотекодержатель надав іпотекодавцю безвідсоткову позику на придбання житла в сумі 174000 гривень, строком на 20 років, з визначенням порядку виконання, строками та графіком погашення, умовами погашення, передбаченими основним договором (п.1), а іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку квартиру по АДРЕСА_1 , за згодою дружини - відповідача ОСОБА_2 (п.3), - укладено в період шлюбу, та - в інтересах сім'ї, що визначає правовий статус вказаного майна - як об'єкта права спільної сумісної власності подружжя і створює обов'язки для другого з подружжя,
що підтверджує Рішення Нетішинського міського суду від 25 серпня 2010 року, яким - за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 - визнано право спільної часткової власності на зазначене житло, в рівних частках,
позивач ОСОБА_1 , станом на 30 вересня 2021 року, самостійно та в повному обсязі сплатив заборгованість за договором безвідсоткової цільової позики на придбання житла за №1473 від 30 травня 2006 року, шляхом щомісячного утримання грошових коштів у сумі 725 гривень з заробітної плати, що підтверджується відповідними Довідками ВП «ХАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» №49-1503 від 21 вересня 2021 року та за №49-2026 від 08 грудня 2021 року - про погашення договору позики,
відповідно до попередньо ухвалених судових рішень, з відповідача ОСОБА_2 стягнуто/сплачено, в рахунок погашення заборгованості по кредиту за квартиру грошові кошти -
в сумі 13413 гривень 50 копійок - за період з 01 березня 2008 року по 01 березня 2011 року,
в сумі 5075 гривень - за період з 01 березня 2011 року по 01 травня 2012 року,
в сумі 2537 гривень 50 копійок - за період з 01 травня 2012 року по 01 грудня 2012 року,
що не заперечується відповідачем ОСОБА_2 ,
з 01 грудня 2012 року будь-які данні, які б підтверджували сплату частки кредиту та виконання боргових зобов'язань з боку відповідача ОСОБА_2 , - відсутні,
і позивач ОСОБА_1 , на переконання суду, за визначених обставин, має право на зворотну вимогу (регрес) до відповідача ОСОБА_2 , як солідарного боржника, у рівній частці, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, трьох процентів річних від простроченої суми, що, на думку суду, відповідає вимогам закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Твердження відповідача ОСОБА_2 , що остання не підписувала іпотечний договір від 16 серпня 2006 року (реєстровий №3605) між позивачем ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та ДП «НАЕК «Енергоатом», від імені і за дорученням якого діє ВП «ХАЕС» (іпотекодержателем), а також, - не проживає у зазначеній квартирі, а тому, не має солідарного обов'язку нести відповідні зобов'язання за іпотекою та кредитом, - не ґрунтуються на вимогах закону.
Проте, суд, визначивши період, на який позивач ОСОБА_1 має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача ОСОБА_2 , який - є початок місяця, до якого відповідач добровільно сплатила (або з відповідача стягнуто) на користь позивача кошти, в рахунок сплати заборгованості по кредиту (01 грудня 2012 року), а кінцем - є місяць, коли позивач повністю сплатив заборгованість по кредиту (30 вересня 2021 року), вважає за необхідне відмовити позивачеві ОСОБА_1 в решті позовних вимог - в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 , в порядку регресу, грошових коштів, у сумі 21026 гривень, за період з 01 лютого 2009 року по 01 грудня 2012 року, як про це зазначено у позовній заяві та доданому до останньої розрахунку, оскільки, вказаний період враховано у попередніх судових рішеннях.
Водночас, суд вважає за необхідне, ухвалюючи остаточне рішення за справою, вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами, з урахуванням положень ЦПК України, - стягнувши з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , - судовий збір, що становить 1076 гривень 29 копійок, у зв'язку з частковим задоволенням позовної заяви, що є пропорційним розміру задоволених вимог (58,92%), - оскільки, у відповідності до положень ст.ст.133, 141-142 ЦПК України, - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.133 ч.1 ЦПК України), при цьому, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, водночас, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (ст.141 ч.1, ст.141 ч.2 ЦПК України).
При цьому, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування судових витрат, - витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (ст.133 ч.3 п.1 ЦПК України), що становлять суму у розмірі 3000 гривень, про що зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 , оскільки, будь-яких даних на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в означеному розмірі, з боку позивача до суду не надано.
На підставі викладеного, з урахуванням ст.2, ст.7, ст.61, ст.65 СК України, ст.15, ст.16, ст.544, ст.625 ЦК України, керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення коштів, в порядку регресу, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в порядку регресу, - суму в розмірі - 54736 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять шість) гривень 50 копійок, що складає суму основного боргу, 46272 (сорок шість тисяч двісті сімдесят дві) гривні 19 копійок, що складає інфляційні витрати, 6815 гривень (шість тисяч вісімсот п'ятнадцять) 97 копійок, що складає 3% річних, а всього, - 107624 (сто сім тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 66 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - судовий збір в розмірі 1076 (одну тисячу сімдесят шість) гривень 29 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 28 березня 2023 року.
Суддя: