Справа № 455/1184/20
Провадження № 1-кп/455/50/2023
Іменем України
10 травня 2023 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Стрілки Старосамбірського району Львівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, військовозобов'язаного, судимості не має, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
за участю: сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 ,
сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 , його законного представника - ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , з участю представника служби у справах дітей - ОСОБА_8 , та представника служби ювенальної превенції - ОСОБА_9 ,
ОСОБА_3 , будучи неповнолітнім, 26.12.2019 року, близько 20 години 00 хвилин, знаходячись в будинку по місцю свого проживання, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту зі своїм вітчимом - ОСОБА_5 , умисно наніс останньому два удари кулаком правої руки по обличчю зліва, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді саден та крововиливів лівої половини обличчя (щоки та орбітральної ділянки), перелом кісток верхньої щелепи по Фор-2 з пошкодженням стінок гайморових пазух, перелом кісток носа, перелому лівої виличної кістки, розходження лобно-виличного шва і струсу головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Таким чином, неповнолітній ОСОБА_3 обгрунтовно обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.122 КК України.
В судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Пояснив, що дійсно 26.12.2019 року, близько 20 години 00 хвилин він прийшов додому, оскільки йому зателефонувала мама і просила прийти. Вдома він почув, що його вітчим ОСОБА_5 свариться з мамою. Він заступився за неї, тому вдарив ОСОБА_5 . Вітчим алкоголь в цей день не вживав. В кімнаті були: ОСОБА_5 його мама ОСОБА_10 та брат ОСОБА_11 . Потім до них прийшов ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . Хто викликав швидку допомогу не пам'ятає. У вчиненому щиро розкаявся та просив його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що 26.12.2019 року він з товаришем випив пляшку горілки. Ввечері вдома у нього був скандал з дружиною ОСОБА_10 . Коли його пасинок ОСОБА_3 повернувся додому, то одразу наніс йому два удари кулаком в обличчя. Згодом він зателефонув в поліцію та на швидку медичну допомогу. Його госпіталізували і в лікарні швидкої медичної допомоги у м.Львові він перебував до кінця січня. Претензій до обвинуваченого немає, щодо міри покарання покладається на думку суду.
Законний представник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_6 суду показала, що обвинувачений ОСОБА_3 є її внуком. ОСОБА_14 проживає в неї в с.Стрілки і за час проживання ніколи не проявляв ніякої агресії. Про інцидент, який стався між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вона відразу не дізналася. Їй стало відомо аж в лютому 2020 року. ОСОБА_17 не працює, ОСОБА_18 також, тому умови проживання в сім'ї є важкими. Просила суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_19 суду показала, що вона 26.12.2019 року разом із ОСОБА_20 та ОСОБА_3 пішла на шкільний бал. Згодом вона і ОСОБА_21 пішли до магазину і до них подзвонив ОСОБА_22 та попросив, щоб вони прийшли до нього додому, так як його вітчим «бушує». Прийшовши до будинку, де проживає ОСОБА_22 , вони побачили ОСОБА_5 , який сидів на ліжку і в якого на лиці була кров і синяки. В ОСОБА_14 кров була на кофті. Тілесних ушкоджень ОСОБА_14 не мав. Вона заспокоювала молодшого брата ОСОБА_14 - ОСОБА_11 , бо він плакав.
Свідок ОСОБА_20 суду показав, що 26.12.2019 року він пішов разом із своєю дівчиною ОСОБА_19 та ОСОБА_3 на шкільний бал, який був у Старосамбірській школі №1. Коли він з ОСОБА_23 пішов у магазин, на його телефон зателефонував ОСОБА_3 , та сказав, що його вітчим ОСОБА_5 вдома скандалить із його мамою та просив, щоб він прийшов до нього, щоб заспокоїти вітчима. Він погодився і разом з ОСОБА_23 пішов до будинку ОСОБА_3 . Зайшовши до будинку, він побачив пошкоджені міжкімнатні двері у будинку, а саме на завісах, а також в кімнаті на ліжку сидів ОСОБА_5 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння. На обличчі у ОСОБА_24 були явні тілесні ушкодження, а саме гематома під правим оком, кров з носа, опухлість щоки з правої сторони. Також в кімнаті знаходилися ОСОБА_3 , його мати ОСОБА_25 та брат ОСОБА_11 . ОСОБА_5 матюкався та ображав нецензурними словами ОСОБА_14 та його маму ОСОБА_25 . З розмови, яка відбулася між ОСОБА_5 та його дружиною в його присутності, йому стало відомо, що ОСОБА_10 знайшла в кімнаті ОСОБА_5 пляшку з горілкою та забрала її, внаслідок чого відбувся скандал. Згодом ОСОБА_5 попросив, щоб вони дали йому води помити обличчя. Оскільки в будинку ОСОБА_26 немає умивальника та протічної води, тому він разом з ОСОБА_14 винесли на вулицю відро з водою і він полив ОСОБА_5 на руки воду і він сам помив собі обличчя від крові. Вони домогли йому зайти додому і ОСОБА_27 дала ОСОБА_5 чисту одежу, щоб він переодягнувся. Приблизно 40 хвилин він разом з ОСОБА_23 був у будинку ОСОБА_5 . ОСОБА_3 в цей вечір пішов спати до нього додому і розповів йому, що він заступився за матір, так як ОСОБА_5 виганяв її з будинку, шарпав за одежу та намагався душити за шию.
Свідок ОСОБА_28 суду показав, що в ніч з 26 на 27.12.2019 року він згідно графіку перебував на чергуванні в складі автопатруля СРПП №2 Старосамбірського відділення поліції. Цієї зміни його напарником був ОСОБА_29 26.12.2019 року згідно рапорту оперативного чергового Старосамбірського ВП, о 05 годині 05 хвилин по телефону «102» поступило повідомлення від ОСОБА_5 , жителя АДРЕСА_1 , про те, що його побив син його дружини і товариш останнього. Тому він разом з ОСОБА_29 одразу відреагували на дане повідомлення та виїхали по місцю проживання ОСОБА_5 за вищевказаною адресою. Коли вони приїхали по місцю проживання ОСОБА_5 , то автомобіль швидкої медичної допомоги вже забрав ОСОБА_5 та повіз в приймальне відділення Старосамбірської ЦРЛ. Коли вони зайшли до будинку ОСОБА_5 , то в середині будинку побачили його дружину - ОСОБА_10 . Її сина ОСОБА_3 в цей час в приміщенні будинку не було. На їхні запитання, ОСОБА_10 пояснила, що напередодні, а саме ввечері 26.12.2019 року ОСОБА_5 повернувся додому в стані алкогольного сп'яніння і ще приніс з собою пляшку горілки. Коли вона забрала пляшку горілки від нього, ОСОБА_5 почав її ображати нецензурними словами та виганяти з хати. Вона подзвонила до свого старшого сина ОСОБА_14 та попросила, щоб він прийшов і захистив її. Прийшовши додому ОСОБА_16 відштовхнув ОСОБА_5 , внаслідок чого він впав і вдарився головою до дерев'яної спинки ліжка. Оглянувши будинок ОСОБА_5 він побачив, що в кімнаті ОСОБА_5 міжкімнатні двері були зняті із завіс. Підлога в домі була помита, слідів крові на підлозі і на меблях він не бачив. Поїхавши в приймальне відділення Старосамбірської районної лікарні вони побачили, що в ОСОБА_5 була розбита голова.
Крім повного визнання обвинуваченим обставин вчинення кримінального правопорушення, його вина за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:
- заявою ОСОБА_5 від 27.12.2019 року, згідно якої останній звернувся до начальника Старосамбірського ВП Самбірського відділу поліції ГУ НП у Львівській області за фактом його побиття (а.с.219, том 1).
- копією виписки № 36356 відділення щелепно-лицевої хірургії м. Львова, з матеріалів якої вбачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.12.2019 року в 18 годині 45 хвилин поступив у стаціонар зі скаргами на біль в лівій половині обличчя, патологічну рухомість верхньої щелепи, наявність збійних гематом та саден обличчя. Зі слів хворого 26.12.2019 року він був побитий в м.Старий Самбір знайомими особами. Локально обличчя різко асиметричне за рахунок наявності гематом та саден обличчя. При пальпації лівої половини обличчя в ділянці вилицевої кістки спостерігається симптом «Сходинки» по нижне-орбітальному краю зліва та деформація обличчя за рахунок вдавленого перелому лівої виличної дуги. Спостерігається патологічна рухомість верхньої щелепи за рахунок й перелому по типу «ФОР-2». 28.12.2019 року протокол операції № 671 від 28.12.2019 року «Травматичний злам верхньої щелепи по ФОР-2» зі змішенням. Травматичний злам лівої в лицевої кістки та лівої вилецивої дуги та лівої вилицевої дуги зі зміщенням. «Операція: Репозиція та фіксація верхньої щелепи. Позаротова репозиція лівої вилицивої дуги та лівої вилицевої кістки. Після обробки операційного проведення інфраорбітальної анестезії розчином новокаїну - на верхню щелепу накладено шину підтримуючою пластинами та зовнішньо-ротовими стержнями. Проведено репозицію верхньої щелепи в правильне положення та зафіксовано зовнішньо-ротовими стержнями до гіпсової пов'язки замками. Після обробки операційного поля розчином новокаїну та інфраорбітальної анестезії в ділянку лівої вилицевої кістки та в ділянку лівої вилицевої дуга гачком Лімберга-реповано кістку в правильне анатомо-фізіологічне положен Гачком Лімберга, який заведено під ліву вилицеву дугу депо дугу анатомо-фізіологічне положення. Асептичка пов'язка. Діагноз після операції: «Травматичний злам верхньої щелепи по ФОР-2, зі змішенням. Травматичний злам лівої вилицевої дуги та лівої вилицевої кістки зі зміщенням. Злам кісток носа». Щоденник 28-29.12.2019 року: стан близький до задовільного. Утримується фіксація верхньої лівої виличної кістки в правильному положенні». Під час проведения ком'ютерної томографії 27.12.2019 року виявлено: «Вогнищевих змін ОСОБА_30 не виявлено. Злам кісток носу. Множинні злами стінок гайморових пазух. Злам лівої виличної дуги» 31.12.2019 року хворий виписаний на амбулаторне лікування. Діагноз заключний, клінічний Травматичний злам верхньої щелепи по ФОР-2, злам лівої вилицевої кістки та лівої вилицевої дуги (а.с.222-229, том 1);
- висновком експерта №13 від 04.02.2020 року встановлено, що в громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при проведенні експертизи та вивченні медичних документів виявлено ушкодження: «гематома в ділянці повік лівого ока, обширна гематома в ділянці лівої щоки, рентгенологічно: перелом лівого тіла верхньої щелепи по ФОР-2, перелом лівої виличної кістки, перелом лівої скулової дуги, а також: злам кісток носа, стінок гайморових пазух». Вказані ушкодження утворилися від дії твердого предмету - кулака, по давності утворення можуть відповідати часу - 26.12.2019 року. Такі ушкодження, як перелом тіла верхньої щелепи та тіла вилицевої кістки відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, а інші ушкодження перелом лівої скулової дуги та перелом кісток носа - за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткотривалим розладом здоров'я. Ушкодження на тілі громадянина ОСОБА_5 не могли утворитися в результаті падіння та удару до твердого предмету (а.с.230-231, том 1);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 року та долученого до нього відеозапису за участю ОСОБА_5 від 14.04.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_5 показав, яким чином йому було заподіяно тілесні ушкодження (а.с.235-238, том1);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 року та долученого до нього відеозапису за участю ОСОБА_10 від 14.04.2020 року, згідно якого остання показала, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 отримав самостійно з власної необережності (а.с.237-238, том 1);
- висновком комісійної судово-медичної експертизи №179 від 16.04.2020 року підсумовано, що беручи до уваги записи медичної документації, результати комп'ютерної томографії (КТ) голови та дані первинної судово-медичної експертизи у громадянина ОСОБА_5 виявлено наступні ушкодження: садна та крововиливи лівої половини обличчя (шока, орбітальна ділянка), переломи кісток верхньої щелепи по ФОР-2 з пошкодженням стінок гайморових пазух, перелом кісток носа, лівої виличної кістки розходження лобно-виличного шва і струс головного мозку. Згідно літературних даних вказані ушкодження виникають в результаті прямих контактів з лівою виличною ділянкою і ділянкою перенісся, або носа з тупими предметами. Таким чином, виявлені у гр. ОСОБА_5 тілесні ушкодженням могли утворитися саме при тих обставинах і в такий спосіб, який був показаний ОСОБА_5 під час проведення з ним слідчого експерименту, котрий проводили 14.04.2020 року безпосередньо на місці вчинення злочину, тобто шляхом нанесення йому по обличчю зліва та справа двох ударів рукою зажатою в кулак в момент, коли потерпілий ОСОБА_5 знаходився в сидячому положенні на ліжку, а особа, яка наносила удари, стояла спереду нього. Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_5 , не могли утворитися саме при тих обставинах і в такий спосіб, який був показаний свідком ОСОБА_10 під час проведення з нею слідчого експерименту, котрий проводи 14.04.2020 року безпосередньо на місці вчинення злочину, внаслідок падіння ОСОБА_5 під час падіння до твердого предмету, зокрема під час першого падіння-до дерев'яної спинки, крісла, розташованого ліворуч від потерпілого та під час другого падіння -до дерев'яної спинки ліжка, розташованої праворуч від потерпілого (а.с.240-250, том 1).
Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з яким, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши надані суду докази, зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, які є допустимими та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого стороною обвинувачення.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України).
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Іншими словами, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Отже, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.
Зокрема, суд бере до уваги: показання потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_28 , ОСОБА_19 та законного представника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , які надані в межах обвинувачення, протоколу проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 року та долученого відеозапису, висновок комісійної судово-медичної експертизи №179 від 16.04.2020 року та висновок експерта №13 від 04.02.2020 року.
Вищевказані протокол слідчих дій, складені і оформлені у порядку, передбаченому КПК України, є джерелом доказів, оскільки у них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи. Разом з тим, досліджені в судовому засіданні висновки експерта, надані компетентними спеціалістами, які відповідно до Закону України «Про судову експертизу», мають право на проведення експертизи, узгоджується з іншими об'єктивними доказами.
Всі вищеперелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів є достатньою та взаємопов'язаною у зазначеному кримінальному провадженні, вони відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.
Суд приходить до висновку, що під час судового розгляду доведені всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно ст. 91 КПК України.
Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_5 повністю доведена та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 122 КК України.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує: ступінь тяжкості правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, вчинення злочину у неповнолітньому віці та під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.
Аналізуючи вимоги ст.ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання, суд враховує чи відповідатиме покарання за своїм розміром та ступеню тяжкості вчинених злочинів, а також особу винного, який на момент вчинення кримінального правопорушення був неповнолітнім.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, тобто при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання, визначенні «інших обставин справи», індивідуалізацію покарання - конкретизацію виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта, вказане повністю узгоджується з висновком викладеним у постанові ККС ВС України від 13.10.2020 року по справі № 645/10158/14-к.
А тому, при таких обставинах, суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_3 слід обрати міру покарання, передбачену санкцією ч.1 ст.122 КК України, у виді позбавлення волі із звільненням від відбування основного покарання з випробовуванням на підставі ст.ст. 75, 104 КК України та відповідних пунктів ст. 76 КК України, що є тотожним позиції сторони обвинувачення, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень для реалізації принципу законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності не встановлено.
Речових доказів немає.
Витрат на залучення експерта немає. Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст. ст. 104, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, призначивши йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом призначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1