Справа №336/3203/23
Провадження № 1-кп/336/712/2023
10 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42023081370000093 від 01.02.2023 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпро, громадянина України, який перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді стрільця 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5статті 407 КК України, -
І. ДОВЕДЕНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду стрільця 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти, 02 січня 2023 року в мовах воєнного стану, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення статутних вимог, без поважних причин, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 на території АДРЕСА_2 та був відсутній в місці несення служби до 28.02.2023 року.
ІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України,тобто у нез'явленні вчасно без поважних причин на службу, вчиненому в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
ІІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав у повному обсязі та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння злочину. Зазначив, що у зв'язку з сваркою із дружиною перебував у пригніченому емоційному стані, не з'явився вчасно без поважних причин на службу, дозволу від командира покинути військову частину не отримував.
Проте отямившись, самостійно добровільно повернувся до своєї військової частини, оскільки бажає продовжити службу, захищати Україну. Обвинувачений, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 5 ст. 407 КК України, визнав себе повністю винним, щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки жаліє, що проявив слабкість, просив суворо його не карати. На цей час продовжує несення служби у складі військової частини на передовій.
Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення, викладене стосовно ОСОБА_4 в обвинувальному акті, просив визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 та призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 58 КК України замінити покарання на службове обмеження на 1 рік із відрахуванням 20% доходу на користь держави.
Суд, на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, проти чого не заперечували обвинувачений та прокурор, та будучи повідомленими про наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи визнання вини обвинуваченим, приходить до висновку, що його дії органом досудового розслідування за ч. 5 ст. 407 КК України кваліфіковано вірно, як нез'явлення вчасно без поважних причин на службу, вчиненому в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), а вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повістю.
ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, кваліфікується як тяжкий злочин.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Санкція ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
У відповідності приписів ст. 69 КК України, у редакції яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення передбачала:
1. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (положення частини першої статті 69 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, має в цілому позитивні службові характеристики, служить у лавах ЗСУ перебуваючи на фронті, що дає підставу для застосування правил ст. 69 КК України.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 мотивований боєць, хоче боронити державу, мужньо воює на передовій де буде корисним, враховуючи його бойовий досвід та військову спеціальність, навички володіння зброєю.
'З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нового злочину призначити покарання за санкцією ст. 58 КК України а саме, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
'З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нового злочину призначити покарання у із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 58 КК України замінити покарання на службове обмеження на 1 рік із відрахуванням з грошового забезпечення 20% доходу на користь держави.
Оскільки, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд також враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу винного, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, особисте ставлення до вчиненого, добровільне повернення до виконання свого військового та громадянського обов'язку, враховуючи службову характеристику, згідно якої ОСОБА_4 за своїми професійними, діловими і моральними якостями займаній посаді відповідає.
Суд переконаний, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.
V. ІНШІ РІШЕННЯ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕНІ ВИРОКУ
Речових доказів у справі немає.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 53, 65-67, 75, 76, 407 КК України, ст. ст. 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпро, громадянина України, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді стрільця 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого частиною 5 ст. 407 КК України,та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 58 КК України замінити покарання на службове обмеження на 1 рік.
Із суми грошового забезпечення засудженого ОСОБА_4 проводити відрахування в доход держави у розмірі, двадцяти відсотків протягом одного року.
Під час відбування цього покарання, протягом одного року, засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили не обирати.
На вирок до Запорізького апеляційного суду може бути подано апеляцію протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з визначених ст.ст. 394, 473 КПК України підстав.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі неподання апеляційної скарги, а в разі її подання з дня вирішення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1