1Справа № 335/2344/23 2/335/1307/2023
03 травня 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Старун Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати,
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати.
В обґрунтування позову зазначив, що працював у відповідача по справі. Згідно Наказу № 02-016/к від 08.02.2023 року позивач звільнений з посади електромонтера з ремонту по обслуговуванню електрообладнання 6 розряду дільниці контрольно вимірювальних приладів та автоматики відділу головного енергетика служби головного інженера технічної дирекції 08.02.2023 р. На день звільнення існувала заборгованість з виплати мені заробітної у загальному розмірі 19846,68 грн., що підтверджується розрахунковим листком.
01.03.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про заборгованість з усіх належних йому виплат, однак до теперішнього часу розрахунок так і не отримані та в порушення приписів чинного трудового законодавства на дату звернення до суду відповідачем так і не проведено розрахунку при звільненні. Так, не зважаючи на те, що на розрахункові рахунки комбінату постановою державного виконавця 09.08.2017 року було накладено арешт, в березні 2019 року підприємство відкрито новий рахунок в банку, який значиться за відокремленим підрозділом АТ «ЗАЛК» Придніпровське виробниче управління Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (Код ЄДРПОУ: 04720228, місцезнаходження: 27500, Кіровоградська обл., місто Світловодськ, вул. Обсерваторна, буд.5), через який відповідач і здійснює заробітної плати працівникам.
З огляду на вказане, позивач просив стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» в тому числі з рахунків його відокремленого структурного підрозділу - Придніпровське виробниче управління ПАТ «ЗАлК» заборгованість по заробітній платі у загальному розмірі 19 846 гривень 89 копійок та судові витрати.
Ухвалою судді від 21.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
Представник позивача позов підтримала, надавши письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позов просить задовольнити на підставах, що викладені в позовній заяві та відповідно до наданої позивачем довідки просить стягнутим заборгованість у розмірі 19846 гривень 89 копійок, а також витрати на правничу допомогу згідно розрахунку в розмірі 2200 гривень.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. 27.04.2023 року надав суду заяву ,в якій просить суд розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними у справ доказами.
З огляду на вказані обставини, суд розглянув справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно з ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення Трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, що встановлено ч.1 ст. 47 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 02.12.2016 року в АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».
Згідно Наказу № 02-016/к від 08.02.2023 року ОСОБА_1 звільнений з посади електромонтера з ремонту по обслуговуванню електрообладнання 6 розряду дільниці контрольно вимірювальних приладів та автоматики відділу головного енергетика служби головного інженера технічної дирекції 08.02.2023 р.
На день звільнення існувала заборгованість з виплати заробітної у загальному розмірі 19 846 гривень 68 копійок, що підтверджується розрахунковим листком та довідкою про доходи №5 від 16.03.2023 року.
01.03.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про заборгованість з усіх належних йому виплат, розрахунок так і не отримав.
Відповідачем не спростовано, що звільняючи ОСОБА_1 відповідач не надав письмове повідомлення про нараховані суми належні працівникові при звільненні. В день звільнення і до теперішнього часу відповідач не виплатив належну ОСОБА_1 нараховану заробітну плату у загальній сумі 19846 гривень 68 копійок.
Зазначені обставини не спростовані відповідачем, відзив на позов подано не було.
Встановивши, що відповідачем порушувалися строки виплати заробітної плати у належному розмірі, спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з невиплатою відповідачем нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у день звільнення, суд вважає, що позивачем належними доказами доведено порушення відповідачем вимог трудового законодавства, відповідачем були порушені права та інтереси за захистом яких позивач звернулася до суду, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а стягненню підлягає нарахована, але фактично не виплачена заробітна плата у розмірі 19846 гривень 68 копійок.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на вказане, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат визначається: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічні висновки містяться у інших постановах Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19).
На підтвердження факту надання позивачу професійної правничої допомоги позивач подав до суду ордер серії АР №1098398 від 28.02.2023, розрахунок витрат на правову допомогу за договором № 09/23 від 28.02.2023, згідно до якої адвокатом витрачено час на підготовки заяви до АТ «ЗАЛК» 0,5 год.-200 грн., складання позовної заяви 2 години - 1000 грн., представництво в суді - засідання 10.04.2023, 03.05.2023 року - 1000 грн. (500+500 грн.)
Таким чином, суд встановив, що позивач надав належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових виконаних робіт, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу у цій справі.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами від відповідача до суду не подавалося.
Отже, з огляду на вищевикладене та враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, доказів неспівмірності витрат на правову допомогу відповідач суду не надав, те, що представником позивача було заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу та було подано докази понесення таких витрат, з урахуванням принципу розумності та справедливості, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2200 грн.
На підставі п. 1.ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст.2, 3, 10-12, 13, 77-81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) в тому числі з рахунків його відокремленого структурного підрозділу - Придніпровське виробне управління ПАТ «ЗАлК» (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Обсерватор- 5 ЄДРПОУ 04720228) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у загальному розмірі 19846 гривень 68 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) в тому числі з рахунків його відокремленого структурного підрозділу - Придніпровське виробне управління ПАТ «ЗАлК» (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Обсерватор - 5 ЄДРПОУ 04720228)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2200 гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь держави судовий збір 1073 гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А.В.Воробйов