Справа № 333/3793/22
Провадження № 2-а/333/11/23
10 травня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В,
за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: інспектор патрульної поліції 3 батальйону 1 роти лейтенант поліції Тарасов Тарас Валерійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: інспектор патрульної поліції 3 батальйону 1 роти лейтенант поліції Тарасов Тарас Валерійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29 серпня 2022 року він був зупинений в м. Дніпро по вул. Запорізьке шосе, 41 працівниками Управління патрульної поліції Дніпропетровської області і інспектором патрульної поліції лейтенантом поліції Тарасовим Тарасом Валерійовичем та його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.І ст.126 КУпАП та винесена відповідна постанова серії ЕАР №5819183.
Підставою цьому стало те, що 29 серпня 2022 року близько 9 год. 12 хв. по вул. Запорізьке шосе, 41, він керував транспортним засобом марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , без поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів, чим, на думку інспектора, порушив вимоги п.2.1. «ґ» ПДР України.
Дану постанову вважає незаконною та такою що підлягає скасуванню з наступних підстав. З 05 червня 2015 року він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 05 червня 2015 року серії НОМЕР_2 . Під час винесення оскаржуваної постанови він вказував, що є учасником бойових дій, та неодноразово пред'являв інспектору відповідне посвідчення, аргументував, що у зв'язку з цим йому не потрібно мати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.2.1. «ґ» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, відповідно до вимог пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю 1 групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Позивач зазначає, що він, як учасник бойових дій є особою, яка звільнена від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відтак, не зобов'язаний оформлювати поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідно, мати його при собі, під час керування транспортним засобом, на який має реєстраційний документ, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а тому Постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього закриттю.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2022 року прийнято позовну заяву та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву і всі докази, які підтверджують обставини на яких грунтуються заперечення відповідача. Копію ухвали від 20.10.2022 року, копію позовної заяви з матеріалами позову, направлено відповідачу за місцем його реєстрації, відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України.
У встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, представник відповідача надав відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначив, що вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу Х111 цієї інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв. із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно підпункту «г» п. 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);
Згідно ст.53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно ч.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Відповідно до ч.1 ст.13.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідач зазначає, що транспортний засіб марки «BMW 318», державний номерний знак НОМЕР_1 , не належить позивачу, тому у позивача повинен був бути чинний страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, так як він йому не належить. У зв'язку з наведеним, представник позивача просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі та розглядати справу без участі представника відповідача в судовому засіданні по справі.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги на підставах, викладених в позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також пояснив, що автомобіль марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , який є його кумом, він керував автомобілем на підставі реєстраційного посвідчення на автомобіль.
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що повинно бути доведене шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до положень статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що згідно постанови ЕАР №5819183 від 29.08.2022 року, складеної інспектором патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Тарасовим Т.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн. у зв'язку з тим, що 29.08.2022 об 09:17:04 год. по вул. Запорізьке шосе, 41, в м. Дніпро він керував транспортним засобом марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , без поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.2.1. «ґ» ПДР України (а.с.4).
Диспозицією ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань дорожнього руху.
Згідно підпункту «г» п. 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);
Згідно ст.53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно ч.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Відповідно до ч.1 ст.13.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно посвідчення учасника бойових дій від 05 червня 2015 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій (а.с.5).
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .
Позивач в обґрунтування позовним вимог посилається на рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2014 року №7- рп2014 щодо офіційного тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 Закону України № 1961-1У від 01 липня 2004 року яким визначено, що транспортними засобами, що належать учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам І групи, є такі наземні транспортні засоби, якими володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди, тощо) та зазначає, що керував даним транспортним засобом на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР України).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пункту 2.2 ПДР, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем не було встановлено, що позивач не мав правових підстав для керування транспортним засобом марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 23 грудня 2014 р. № 7-рп/2014 дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV зі змінами необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.
Позивач керував автомобілем марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_3 що належить на праві власності іншій особі - ОСОБА_2 , проте, при собі позивач мав технічний паспорт на авто та посвідчення водія, отже, керував автомобілем на законній підставі, а його цивільна відповідальність застрахована державою.
Таким чином, з урахуванням висновку Конституційного Суду України у рішенні від 23 грудня 2014 р. № 7-рп/2014, позиція відповідача щодо обов'язку позивача мати при собі чинний страховий поліс є необгрунтованими.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 квітня 2018 року у справі № 686/17029/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5810183 від 29 серпня 2022 року слід скасувати щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Керуючись ст. 6, 8, 9, 19, 77, 122, 241-246, 286 КАС України, ст.9, 222, 245, 247, 251, 258, 268, 276, 278, 279,280, 283, 287, 288, КУпАП, ПДР України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: інспектор патрульної поліції 3 батальйону 1 роти лейтенант поліції Тарасов Тарас Валерійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5810183 від 29 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено до Третього адміністративного апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя І.Й. Наумова