10.05.2023
Справа № 331/2498/23
Провадження № 3/331/996/2023
10 травня 2023 року місто Запоріжжя
Суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Стратій Є.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, який надійшов від УПП в Запорізькій області про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого директором центрального ринку КП «Запоріжринок», місце проживання: АДРЕСА_1 ,
- до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В провадженні Жовтневого районного суду міста Запоріжжя перебуває адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 408186 від 31.03.2023 року, 31 березня 2023 року об 11 годині 40 хвилин у м. Запоріжжя по вулиці Жуковського на ділянці дороги від вулиці Благовіщенська до вулиці Земського лікаря Лукашевича, ОСОБА_1 будучи посадовою особою директором центрального ринку КП «Запоріжринок» допустив перешкоду для дорожнього руху, а саме розмістив торгівельні кіоски на проїзній частині, чим порушив п.1.5. ПДР України.
Дії особи кваліфіковані за ч. 1 ст. 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 провину заперечив.
Адвокат Барчук В.І. у судовому засіданні також провину ОСОБА_1 заперечив, зазначивши , що згідно його посадових обов'язків, ОСОБА_1 , не є відповідальним за утримання автомобільних доріг та вулиць відповідно до посадової інструкції директора Центрального ринку.
Центральний ринок є структурним підрозділом КП «Запоріжринок». У користуванні КП «Запоріжринок», а саме у Центрального ринку не перебуває земельна ділянка, яка зайнята дорогою, та на Центральний ринок не покладено обов'язок утримувати автомобільну дорогу по вул. Жуковського у м. Запоріжжі.
У справі відсутні докази обратного, працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вказані обставини не досліджувались.
Крім того, у протоколі неправильно вказані обставини справи, а саме ОСОБА_1 не встановлював, описані у протоколі кіоски, на відеоматеріалах, доданих працівниками поліції відсутні відеопідтвердження скоєного правопорушення, також акт обстеження вулично-шляхової мережі складено о 13.31, хоча протокол про адміністративне правопорушення складено, починаючи з 13.27, тобто правопрушення виявлено після складання протоколу, що є протиріччям та також вказує на неналежність та недопустимість доказів у справі.
Враховуючи те, що він згідно своїх посадових обов'язків не є відповідальним за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, тому він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП. а відтак провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Барчука В.І., дослідивши матеріали справи , приходжу до наступних висновків.
Відповідно вимог ч.1 ст.139 КУпАП передбачена відповідальність за пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення дорожнього покриття, або невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття посадовими особами, відповідальними за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадянами - суб'єктами господарської діяльності заходів щодо заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкоджене.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За умовами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
При цьому, в силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.З Конституції України).
У відповідності зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року (далі - ЄСПЛ ), не тільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), але й, практика ЄСПЛ застосовується судами У країни як джерело права, та має більшу юридичну силу чим норми КПК України, оскільки згідно ст. 19 Закону, законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ.
На підставі ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23- рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний, спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.
Відповідно до пункту 1.5 Правил дорожнього руху, дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху,загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідальність за ч. 1 ст. 139 КУпАП, настає за створення перешкод для дорожнього руху та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць.
Відповідно до ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Разом з тим, відповідно до вимог п. З ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», посадова особа, яка відповідає за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд зобов' язана забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху.
Стаття 9 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожнього руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.
Згідно вимог ст. 24 Закону України «Про дорожній рух», власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Враховуючи положення вказаних норм та зміст протоколу про адміністративне правопорушення суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, може бути посадова особа організацій, які є балансоутримувачами доріг і на яку згідно чинного законодавства покладено обов'язок утримувати автомобільні дороги та вулиці.
Таким чином, в матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення недостатньо доказів, як події, так і складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 139 КУпАП.
На підставі викладеного, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.139 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях, як події, так і складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 139 КУпАП.
Керуючись вимогами ст.139, п.1 ст.247, ч.2 ст.251, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 139 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановаможе бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Жовтневий районний суд Запорізької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Є.В. Стратій