Справа № 308/13070/21
10 травня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Хамник М.М.
за участю секретаря судового засідання Івашко Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з батьком, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, -
Позивач ОСОБА_1 звернувсь до Ужгородського міськра йонного суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з батьком, в якому просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ужгород, разом із батьком ОСОБА_1 за адресою його постійного місця проживання.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що із 25 квітня 2015 року по 26 липня 2021 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2021 року №308/4854/21, що набрало законної сили 26.07.2021 року.
Від даного шлюбу народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживала з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням суду питання визначення місця проживання дитини не вирішувалось, а згоди подружжя щодо проживання дитини не досягнуто.
Позивач стверджує, що відповідачка протягом останнього часу взагалі не приймає участі у вихованні, піклуванні дитиною, не відомо де вона знаходиться і працює, а дитина не має належної батьківської уваги.
Позивач зазначає, що бажає аби донька проживала разом із ним, так як він зможе забезпечити їй належний рівень життя, турботу та виховання: має достатній заробіток, проживає у великому будинку, має хорошу характеристику з місця проживання, чого відповідачка забезпечити не в змозі. Стверджує, що не чинитиме перешкод у спілкуванні відповідачки з донькою і готовий зі свого боку всіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування матері.
Ухвалою суду від 18.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
17.12.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Пачути О.М., в якому вона просить відмовити у задоволенні даного позову. Обґрунтовує даний відзив тим, що твердження позивача про те, що між батьками не має домовленості не відповідає дійсності, оскільки між позивачем і відповідачкою укладено нотаріально посвідчений Договір про сплату аліментів від 12.04.2021 року, згідно п.2.2. п. 2 якого, у зв'язку з тим, що дитина постійно проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , батько надає утримання для дитини, а також здійснює інші виплати, встановлені Договором. Мати, у разі зміни місця проживання дитини, зобов'язується вчасно повідомляти про цей факт батька.
Також сторони в даному договорі погодили, що позивач надаватиме утримання для доньки до досягнення нею повноліття, а у разі навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - до його закінчення, щомісячно два рази на місяць: 5 та 20 числа поточного місяця за минулий місяць.
Зазначає, що даний договір є чинним у тому змісті в якому він був укладений, у судовому порядку не розірваний та не змінений, тому підлягає виконанню сторонами.
Також, представник відповідачки стверджує, що позивачу добре відомо де знаходиться відповідачка разом з донькою, оскільки 28.04.2021 року він особисто надавав дозвіл для виїзду дитини за кордон в супроводі матері. Копіями паспортів підтверджується факт виїзду відповідачки з дитиною за кордон, після наданої згоди, де вони наразі і перебувають. Крім того, відповідачка постійно додатково інформувала позивача про місце їх знаходження в телефонному режимі, в тому числі шляхом надіслання повідомлень.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідачкою подано зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини, у якому вона просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з нею - ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено нотаріально посвідчений Договір про сплату аліментів від 12.04.2021 року, предметом, якого є, зокрема, згода щодо врегулювання їх відносин, пов'язаних з розірванням шлюбу, а саме: про сплату аліментів на дитину та про визначення місця проживання дитини. Згідно даного договору, одностороння відмова від виконання Договору або одностороння його зміна не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання договору вирішується в судовому порядку.
Оскільки позивачем заявлено вимогу про визначення місця проживання дитини разом із ним, в супереч умовам договору, позивачка за зустрічним позовом вважає за необхідне клопотати про визначення місця проживання з нею. Також наголошує, що дитина весь час знаходиться з нею, вона виховує і піклується про неї сама. Донька дуже прив'язана до неї і перебуває у віці, коли особливо потребує материнського піклування. Зазначає, що вона фінансово забезпечена і має всі умови для належного утримання та виховання дитини.
Ухвалою суду від 28.12.2021 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Ужгородської міської ради на належну - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради (м.Ужгород, пл. Поштова, 3).
Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради направлено копію ухвали та копію позовної заяви з доданими документами.
Зобов'язано орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради надати до суду письмовий висновок, відповідно до ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, по суті заявлених вимог, які стосуються визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Орган опіки та піклування 02.02.2022 повідомив про неможливість підготовки висновку у справі про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , оскільки остання разом з матір'ю проживає в російській федерації.
Ухвалою суду від 02.06.2022 року прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з батьком, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
13.06.2022 року представником позивача за первісним позовом - адвокатом Сільваші В.М. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що зустрічна позовна заява є необґрунтованою, та вказує, що первісна позовна заява подана саме через те, що після розлучення відповідачка з дитиною не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а виїхала на постійне місце проживання до Росії. Також стверджує, що для дитини однозначно буде краще виховуватися в Україні разом з рідним батьком, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Ухвалою суду від 04.04.2023 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
У судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви для надання сторонам можливості врегулювати спір, однак, сторони згоди не досягли, мирову угоду не уклали.
У судове засідання, призначене на 10.05.2023, учасники провадження не з'явились, подали заяви про розгляд справи без їх участі, що не суперечить положенням ч.3 ст. 211 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 вказаної Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Сімейний кодекс України (далі - СК) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Згідно із частинами восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як установлено з матеріалів справи, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2021 року №308/4854/21 шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано. Питання щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , участі батьків у її утриманні, судом не вирішувалось.
Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір'ю. З дозволу батька, дитина разом з матір'ю - відповідачкою, виїхала до російської федерації, де остання створила нову сім'ю та народила другу дитину.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54), і, з метою дотримання такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Відповідачкою разом з відзивом на позовну заяву подано суду копію нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину, укладеного 12 квітня 2021 року між позивачем та відповідачкою з якого встановлено, що сторони дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю.
У зв'язку з постійним проживанням дитини з матір'ю (відповідачкою), сторонами також погоджено і розмір аліментів, які батько зобов'язується сплачувати на утримання дитини.
У пункті 2.2 договору вказано, що дитина проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . В разі зміни місця проживання мати зобов'язується вчасно повідомляти про цей факт батька.
У підтвердження обізнаності про зміну місця проживання дитини відповідачка подала письмовий дозвіл (заяву) батька - позивача на виїзд дитини з матір'ю за кордон від 28.04.2021.
Відповідно до статті 160 СК місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з частиною четвертою статті 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Оскільки договір, в тому числі договір щодо визначення місця проживання дитини є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 Цивільного кодексу України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.
Так, частина третя статті 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.
Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Таким чином сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
За змістом наведених норм чинного законодавства вбачається, що норми сімейного і цивільного законодавства не містять заборони чи обмеження права сторін договору у визначені цими сторонами правового режиму участі батька (матері) у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини.
Згідно зі ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм законодавства України вказує на те, що питання визначення місця проживання дитини вирішуються батьками спільно.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до п.3.3 п.3 Договору за згодою сторін в період дії даного Договору всі зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, який підлягає нотаріальному посвідченню. Таким же шляхом цей договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку.
Доказів припинення вказаного договору сторонами не надано.
Отже, правовідносини щодо того з ким буде проживати дитина в даному випадку сторонами врегульовано договором.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи докази, зібрані у справі, суд, виходячи включно із рівності прав та обов'язків батьків щодо виховання дитини, закріплених у нормах національного законодавства, зазначених вище, та в інтересах самої дитини, приходить до висновку, що оскільки малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір'ю, питання щодо того з ким з батьків проживатиме дитина, її утримання визначені за згодою батьків у договорі від 12.04.2021, у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини як за первісним так і зустрічним позовом слід відмовити.
При цьому суд критично оцінює доводи позивача про те, що відповідачка не приймає участі у вихованні, піклуванні про дитину, а дитина немає належної батьківської уваги, оскільки такі обставини не підтверджені жодними доказами.
Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що позивачкою не повідомлено про місце перебування дитини, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу було відомо про створення відповідачкою нової сім'ї, а надавши дозвіл на виїзд дитини за кордон, він усвідомлював факт зміни місця проживання дитини.
Згідно зі ст.141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні як первісного так і зустрічного позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, слід покласти на позивача - по витратах за первісним позовом, на відповідача - по витратах за зустріним позовом.
Керуючись ст.2; 4-5; 10-13; 76-81; 133; 141; 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.3; 9; 18Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст.21-22; 24; 51 Конституції України, ст.141; 160-162СК України, ст.8; 11 Закону України „Про охорону дитинства", суд
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з батьком,- відмовити.
Судові витрати покласти на позивача за первісним позовом.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 10.05.2023.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник